Код суду 233 Справа № 233/3097/23
Вирок
Іменем України
06 вересня 2023 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022052120000314 від 13.05.2022 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у к/р Свердлов Калінінського району Ташкентської області, громадянина України, має середню спеціальну освіту, одружений, має трьох неповнолітніх дітей, проходить військову службу на посаді кулеметника у військовій частині НОМЕР_1 , військове звання «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимий 02.08.2022 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за ч. 4 ст. 408, 69 КК України до 3 років позбавлення волі;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
24.02.2022 військовослужбовці Збройних Сил РФ шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
03.03.2022 громадянин ОСОБА_5 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) для постановки на військовий облік, при цьому усвідомлював, що в Україні введений з 24.02.2022 воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та можливість за потреби бути призваним по мобілізації до лав Збройних Сил України.
В той же день громадянина ОСОБА_5 направлено на військово-лікарську комісію (далі - ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку останній пройшов впродовж дня та отримав довідку ВЛК про те, що він за станом здоров'я придатний до військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України
( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) від 05.03.2022 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду кулеметника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 4 стрілецької роти, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) та солдат ОСОБА_5 вважається таким, що з 06.03.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов'язків за посадою.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з моменту призову на військову службу та відправлення до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО), тобто з 05.03.2022 солдат ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.
У період з 06.03.2022 по 26.04.2022 солдат військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ОСОБА_5 пройшов базову вогневу підготовку.
06.03.2022 солдат військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ОСОБА_5 прийняв присягу на вірність народу України
Вимогами статей 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
Статті 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, солдат повинен у своїй повсякденній діяльності дотримуватись вимог: статей 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якими військовослужбовці постійно повинні свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрими, дисциплінованими, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, бути зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України “Про Збройні Сили України”, Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
З'єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, організації та підтримання дій руху опору, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, боротьби з тероризмом і піратством, заходів щодо здійснення захисту життя, здоров'я громадян та об'єктів (майна) державної власності за межами України, забезпечення їх безпеки та евакуації (повернення), посилення охорони державного кордону, захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі та їх правового оформлення, забезпечення безпеки національного морського судноплавства України у відкритому морі чи в будь-якому місці поза межами юрисдикції будь-якої держави, заходів щодо запобігання розповсюдженню зброї масового ураження, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі, ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам.
Відповідно до частин 4-7, 11 статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України», Головнокомандувач Збройних Сил України є найвищою військовою посадовою особою у Збройних Силах України.
Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює через Генеральний штаб Збройних Сил України безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України.
Безпосереднє військове керівництво - діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними.
Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України підпорядковуються Головнокомандувачу Збройних Сил України та відповідають за розвиток підпорядкованих їм військ (сил), їх технічне оснащення та всебічне забезпечення, підготовку та готовність до виконання покладених завдань.
Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України здійснюють передачу визначеного Головнокомандувачем Збройних Сил України комплекту боєздатних сил і засобів Командувачу об'єднаних сил, який здійснює оперативний контроль за набуттям ними оперативних (бойових) спроможностей та управління їх застосуванням.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту; збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України.
особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно статті 11 Закону України “Про оборону України”, Генеральний штаб Збройних Сил України є головним органом військового управління з планування оборони держави, стратегічного планування застосування Збройних Сил України та визначених сил і засобів інших складових сил оборони, координації і контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та силами оборони у межах, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України; визначає потреби в особовому складі, озброєнні, військовій техніці, матеріально-технічних, енергетичних, фінансових, інформаційних ресурсах, продовольстві, земельних і водних ділянках, комунікаціях, фондах та майні, необхідних для належного виконання завдань Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, контролює повноту і якість їх отримання; організовує стратегічне розгортання Збройних Сил України та інших військових формувань.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 17 Закону України “Про оборону України”, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Військове командування, військовослужбовці, добровольці Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівники правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, особи, визначені Законом України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України", під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), зобов'язані дотримуватися законів та звичаїв війни та застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно пункту 1 “Питань Головнокомандувача Збройних Сил України”, затверджених Указом Президента України від 27 березня 2020 року № 123/2020, Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України; здійснює управління застосуванням Збройних Сил України, а також переданих в його підпорядкування сил і засобів інших складових сил оборони; видає з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання у 3бройних Силах України та інших складових сил оборони накази та директиви; виконує інші повноваження відповідно до законів України та виданих на їх основі нормативна-правових актів.
За приписами ст. 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Статтею 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Відповідно до ст. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
У відповідності до ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Згідно ст. 113 Розділу V Дисциплінарного Статуту України подання скарги військовослужбовцями не звільняє їх від виконання своїх службових обов'язків і наказів командирів (начальників).
Відповідно до вимог ст. 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник групи персоналу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 об ТрО) майор ОСОБА_6 за посадою та військовим званням являється начальником стосовно солдата стрільця 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО) ОСОБА_5 , який в силу приписів ст.ст. 29, 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний неухильно виконувати відданий йому наказ у зазначений начальником термін.
Незважаючи на викладене, військовослужбовець Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО) солдат ОСОБА_5 вчинив тяжке кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин:
09.05.2022 у період часу з 10 год. 00 хв. до 10 год. 10 хв. під час шикування особового складу 4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони (далі - НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) за місцем тимчасового розташування військової частини у АДРЕСА_4 начальником групи персоналу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) майором ОСОБА_6 , який є начальником за посадою та військовим званням відносно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) солдата ОСОБА_5 , доведено для виконання письмовий наказ № 26 ДСК від 07.05.2022 командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) підполковника ОСОБА_7 здійснити марш за певним маршрутом та зайняти оборону у визначеному місці Донецької області з завданням недопущення прориву противником та нанесення йому максимальних втрат в живій силі та техніці противника.
Однак, військовослужбовець ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним на військову службу під час мобілізації на посаду стрільця 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО), будучи обізнаним із порядком проходження, несення внутрішньої служби, порядком віддання, виконання наказів військовослужбовцями, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 11, 29, 35, 37, 49, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1, 11, 17 Закону України «Про оборону України», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 09.05.2022 о 10.10 год., перебуваючи на шикуванні особового складу підрозділу вказаної військової частини у АДРЕСА_4 , відкрито відмовився виконати наказ начальника - командира НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_4 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) підполковника ОСОБА_7 № 26 ДСК від 07.05.2022, який йому доведено начальником - начальником групи персоналу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО) майором ОСОБА_6 , здійснити марш за певним маршрутом та зайняти оборону у визначеному місці Донецької області з завданням недопущення прориву противником та нанесення йому максимальних втрат в живій силі та техніці, про що особисто повідомив майора ОСОБА_6 та командира 4 роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об Тро) ОСОБА_8 .
Таким чином, солдат ОСОБА_5 вчинив непокору, а саме відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, зазначених в обвинувальному акті, визнав у повному обсязі, щиро каявся.
Між прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_4 27 липня 2023 року була укладена угода про визнання винуватості. Згідно з угодою обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 ч. 4 КК України, визнав повністю.
За умовами угоди обвинувачений ОСОБА_5 зобов'язався співпрацювати зі стороною обвинувачення давати правдиві, достовірні та повні показання.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди про визнання винуватості обвинуваченому ОСОБА_5 буде призначено покарання за ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 років та 6 місяців позбавлення волі, та із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК КК України остаточно шляхом часткового складання покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.08.2022 призначено покарання у виді 3 років та 1 місяця позбавлення волі.
Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 468 КПК України у кримінальному провадженні між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 402 ч. 4 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, внаслідок якого шкода завдана державним інтересам.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.
Судом встановлено, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
Обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженого покарання у за ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 років та 6 місяців позбавлення волі, та із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК КК України остаточно шляхом часткового складання покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.08.2022 призначення покарання у виді 3 років та 1 місяця позбавлення волі.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.
При дослідженні особи обвинуваченого встановлено, що він станом на день вчинення інкримінованого кримінального правопорушення до кримінальної відповідальності не притягувався, на медичних обліках за місцем проживання не перебуває, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є військовослужбовцем (за мобілізацією).
Перевіряючи, чи відповідає узгоджене сторонами угоди покарання на відповідність загальним засадам призначення покарання, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару
Згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Таким чином, судом встановлено наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Враховуючи данні про особу обвинуваченого, а також його критичне ставлення до скоєного, суд вважає наявними підстави для застосування ст. 69 КК України, та призначення ОСОБА_5 узгодженого сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 402 КК України.
Крім того, беручи до уваги, що обвинувачений засуджується даним вироком за кримінальне правопорушення, яке він скоїв до набрання вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.08.2022 року законної сили, при призначенні йому остаточного покарання слід керуватися правилами ст. 70 ч. 4 КК України.
Таким чином, узгоджена міра покарання для обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у виді 2 років та 6 місяців позбавлення волі, та із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК КК України остаточно шляхом часткового складання покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.08.2022 призначення покарання у виді 3 років та 1 місяця позбавлення волі, є достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.
На підставі наведеного, суд вважає, що укладена угода між прокурором та обвинуваченим за участю захисника відповідає вимогам закону і не порушує законних прав та інтересів сторін та інших осіб.
Витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
Запобіжний захід до обвинуваченого у кримінальному провадженні не застосований.
На підставі викладе6ного, керуючись ст. ст. 373, 374, 394, 424, 468, 469, 472-476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 27 липня 2023 року між прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_5 призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання, призначеного за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.08.2022 року у виді 3 (трьох) років позбавлення волі та визначити йому остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Повністю зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування остаточного покарання за цим вироком строк покарання, визначеного за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.08.2022 року, відбутий на день набрання цим вироком законної сили.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим який перебуває під вартою, з дня отримання копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1