Єдиний унікальний номер 639/6026/16-ц
Номер провадження 22-ц/818/1346/23
05 вересня 2023 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М.,
суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 травня 2023 року в складі судді Рубіжного С.О. у справі № 639/6026/16-ц за заявою ОСОБА_1 про роз'яснення рішення суду від 14 лютого 2018 року по цивільній справі № 639/6026/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
В серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 серпня 2016 року до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704, 80 грн.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2018 року рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року змінено. Розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зменшено з 1/4 частини до 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 серпня 2016 року до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
16 травня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Романченка Володимира Володимировича звернувся до суду із заявою про роз'яснення резолютивної частини рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року.
Заява мотивована тим, що з січня 2016 року ОСОБА_1 переїхав проживати до Сполучених Штатів Америки (далі США), де він працює за контрактом, за яким отримує дохід та сплачує загальнообов'язкові платежі (податки) у відповідності до діючого права США, серед іншого пенсійні внески та витрати на медичне страхування, сплата яких є обов'язковою. Заявник не має окремо визначеного власного доходу, а декларує щорічно спільний дохід домогосподарства із своєю дружиною ОСОБА_2 . Відповідно до чинного законодавства України аліменти не можуть стягуватись з доходу, що не належить платнику аліментів особисто, а є спільним з його дружиною.
Посилаючись на викладене просив роз'яснити резолютивну частину рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року в частині порядку визначення 1/6 частини доходу, а саме порядок визначення фактичного доходу ОСОБА_1 , який не має доходу в Україні та отримує дохід за контрактом в США, зокрема чи відносяться до доходу, який включається до бази відрахувань під час стягнення аліментів у виконавчому провадженні пенсійні внески, витрати на медичне страхування, сплата яких відповідно до діючого права США є обов'язковою та доходи, які, зокрема, відповідно до Податкового кодексу України, не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу, а також з урахуванням того, що він не має окремого визначеного власного доходу, а декларує щорічно спільний сумісний дохід домогосподарства із своєю дружиною ОСОБА_2 .
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 травня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ухвалене рішення по даній справі викладено в ясній зрозумілій формі, в ньому чітко і конкретно у відповідності до чинного законодавства України зазначено висновок суду по суті заявлених вимог, тому підстав для роз'яснення такого рішення не вбачається. Крім того, запропоноване заявником роз'яснення рішення шляхом визначення 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) у відсотковому значенні в будь-якому випадку буде тягнути зміну рішення по суті. Також, зі змісту поданої заяви вбачається, що заявник фактично ставить питання, які стосуються лише порядку виконання рішення суду на території іншої держави, а саме порядок визначення фактичного доходу, який ОСОБА_1 отримує в США.
12 червня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Романченка В.В., подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення. Роз'яснити, що нарахування та утримання з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року повинно здійснюватися у розмірі 1/6 частини особистого фактичного заробітку (доходу) платника аліментів після утримання з цього заробітку (доходу) податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 серпня 2016 року до досягнення дитиною повноліття.
Апеляційна скарга мотивована доводами які є аналогічними доводам викладеним в заяві про роз'яснення рішення. Крім того, зазначив, що чинним законодавством України передбачено, що аліменти мають стягуватись з особистого фактичного заробітку (доходу) платника аліментів після утримання з цього заробітку (доходу) податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
ОСОБА_2 ухвалу суду першої інстанції не оскаржила, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
В судове засідання апеляційного суду сторони - учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 05 вересня 2023 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: ОСОБА_1 та його представнику адвокату Романченко В.В., ОСОБА_2 повернуті на адресу апеляційного суду з відмітками від 28 серпня 2023 року «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 2, а.с. 52,53, 59-59), що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки.
Від представника позивачки ОСОБА_2 адвоката Зайцевої О.О. надійшло клопотання про слухання справи без участі позивачки та її представника.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріали справи свідчать, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 серпня 2016 року до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704, 80 грн (т. 1 а.с. 130-132).
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2018 року рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року - змінено. Розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зменшено з 1/4 частини до 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 серпня 2016 року до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині рішення суду залишено без змін (т. 1 а.с. 190-195).
Відповідно до статті 271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
Таким чином, суд може роз'яснити рішення, якщо воно містить в собі незрозумілості, неточності, що ускладнює його реалізацію, при цьому, не вносячи змін у суть рішення, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Незрозумілим слід вважати рішення суду, в якому припускається кілька варіантів тлумачення; роз'яснюються не висновки, яких дійшов суд, а ухвалене судове рішення; підставою для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.
Зрозумілість судового рішення полягає у тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.
Крім цього, питання роз'яснення рішення суду (стаття 271 ЦПК України) слід відрізняти від питання встановлення способу і порядку виконання рішення суду (стаття 435 ЦПК України).
Так, в обґрунтування заяви про роз'яснення рішення, заявник фактично просить встановити порядок виконання рішення суду на території іншої держави, та в порушення статтею 271 ЦПК України не наводить будь яких аргументів незрозумілості, а саме подвійного тлумачення резолютивної частини рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 271 ЦПК України передбачено можливість роз'яснення судового рішення за відповідних підстав, а не порядку його виконання.
Зважаючи на вказане, оскільки рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року, є зрозумілим та відповідно таким, що не потребує роз'яснення, суд попередньої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в роз'ясненні рішення в силу статті 271 ЦПК України.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що зазначені заявником обставини зумовлені суб'єктивними факторами та не можуть бути підставою для роз'яснення рішення суду.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набираєзаконної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 06 вересня 2023 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова