Кропивницький апеляційний суд
Провадження № 11-кп/4809/492/23 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 286-1КК України Доповідач у ІІ інстанції: ОСОБА_2
04.09.2023 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому кримінальне провадження № 12021121010001442 за апеляційною скаргою обвинуваченого
ОСОБА_8 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 червня 2023 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кіровограда, громадянин України, розлучений, з професійно-технічною освітою, працевлаштований слюсарем-сантехніком «житлово-експлуатаційної організації № 1» Кропивницької міської ради, раніше не судимий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1
засуджений за ч. 1 ст. 286-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.
В силу ч. 4 ст. 72 КК України призначене ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286-1 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на три роки виконується самостійно.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 до обвинуваченого ОСОБА_8 , АТ «Страхова компанія «Країна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням - задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_10 : в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7672 (сім тисяч шістсот сімдесят два) гривень 04 копійки; в рахунок відшкодування моральної шкоди 383 (триста вісімдесят три) гривні 60 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням 39616 (тридцять дев'ять тисяч шістсот шістнадцять) гривень 40 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати, пов'язані з проведенням експертиз в кримінальному провадженні в сумі 3775 (три тисячі сімсот сімдесят п'ять) гривень 56 копійок.
Скасовано арешт, після набрання вироком законної сили, накладений ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22.06.2021 на майно ОСОБА_11 , а саме: автомобіль АЗЛК 2140.
Цим же вироком вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні,
Згідно вироку суду ОСОБА_8 вчинив необережні дії, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за таких обставин.
ОСОБА_8 16 червня 2021 року близько 22-30 години, порушуючи вимоги п.п. 2.1 (а), 2.9 (а) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) (п. 2.1 Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; п. 2.9. Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння...), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не маючи посвідчення водія, керував автомобілем АЗЛК 2140, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при цьому достовірно знаючи про технічну несправність у вигляді встановлення шин різних моделей з різними малюнками протектора на передню вісь, що суперечить вимогам п. 31.4.5. «г» ПДР України, та забороняється експлуатація транспортного засобу (п. 21.4.5. Колеса і шини: «г»), а саме:
- рухаючись по вул. Нижня Прирічна зі сторони вул. Садової в напрямку вул. Чугуївської м. Кропивницького, ігноруючи вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б, д) ПДР України (п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну...., технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху) проявив особисту неуважність і безпечність до забезпечення елементарних вимог безпеки, чим позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати автомобілем, порушуючи вимоги п.п. 10.1, 12.1, 12.2 ПДР України (п. 10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 12.2. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги),
- на перехресті вул. Нижньої Прирічної та Чугуївської м. Кропивницького допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини, а саме - на праве узбіччя, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , котра рухалася в зустрічному напрямку автомобілю під керуванням ОСОБА_8 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритих переламів 5 та 10 ребер справа по передньої - підпахвовій лінії, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я, строком понад 21 добу.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить змінити вирок суду першої інстанції та призначити йому покарання у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що обставиною, що пом'якшує покарання є визнання вини в повному обсязі, щиросердне розкаяння, активне сприяння слідству у розкритті злочину.
За час проведення досудового слідства він багаторазово пожалкував про скоєне кримінальне правопорушення, навчений та покараний наріканням оточуючих людей, він щиросердно розкаюється, належно критично оцінює протиправність своїх дій.
Обставиною, яка обтяжує, судом визнано знаходження у стані алкогольного сп'яніння, - випив 200 гр. вранці під час поминання матері на кладовищі.
Щодо характеризуючих особистість обставин: раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має неофіційну але постійну роботу на якій характеризується позитивно, на обліку в психоневрологічному та наркотичному диспансерах не перебуваю. Має стійки соціальні зв'язки: проживає разом з дружиною, частково відшкодував моральну шкоду потерпілій і продовжує відшкодовувати завдані збитки.
З урахуванням усіх вищевказаних характеристик та обставин суд мав можливість та законні підстави призначити покарання виходячи з положень статей 69 КК України.
На підставі принципів індивідуалізації, гуманізації та справедливості покарання, враховуючи інформацію про мою особистість, наявності пом'якшуючої обставини покарання, вважає, що достатнім у даному випадку було б покарання у вигляді штрафу та позбавлення прав на три роки.
Вважає, що покарання у вигляді штрафу та позбавлення прав на три роки, було б достатнім та необхідним для досягнення основної мети покарання: кара, виправлення засудженого та попередження скоєння ним нових злочинів.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які просили призначити покарання у виді штрафу, думку прокурора та представника потерпілої, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які у повному обсязі, відповідно до вимог параграфу 3 глави 28 КПК України, досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.
Належність та допустимість доказів у кримінальному провадженні, а також правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286-1 КК України, у колегії суддів сумнівів не викликає. Тому, колегія суддів відповідно до вимог ст. 404 КПК України, переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Оцінивши дослідженні у кримінальному провадженні докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 286-1 КК України, як необережні дії, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Відповідно до змісту положень ст. 50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
Згідно із загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до ст. 65 КК України, у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є нетяжким необережним злочином, обставини вчинення,розмір заподіяних збитків, особу винуватого, який раніше не засуджений, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не значиться, перебуває у зареєстрованому шлюбі, обставини, що пом'якшують покарання - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та часткове добровільне відшкодування обвинуваченим завданого збитку, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Атому, на думку колегії суддів, обґрунтовано зробив висновок про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, призначивши покарання у виді позбавлення волі в межах мінімальної санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України .
Що стосується доводів захисника про призначення покарання у виді штрафу, необхідно зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_8
- вчинив злочин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,
- не маючи посвідчення водія,
- достовірно знаючи про технічну несправність у вигляді встановлення шин різних моделей з різними малюнками протектора на передню вісь
керував автомобілем АЗЛК 2140, реєстраційний номер НОМЕР_1 . На перехресті вул. Нижньої Прирічної та Чугуївської м. Кропивницького допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини, а саме - на праве узбіччя, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , котра рухалася в зустрічному напрямку автомобілю під керуванням ОСОБА_8 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритих переламів 5 та 10 ребер справа по переднє-підпахвовій лінії, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я, строком понад 21 добу.
Тобто у даному випадку системні порушення з боку водія ОСОБА_8 , а саме п.п. 1.5, 2.1 (а), 2.3 (б, д), 2.9 (а), 10.1, 12.1, 12.2, 21.4.5.ПДР призвели до ДТП, а також негативних наслідків, які охоплюються КК України, у виді тілесних пішохода
ОСОБА_10 , яка рухалась поза межі проїзної частини.
В той же час захисник посилається як підставу для призначення покарання у виді штрафу - щире каяття, та часткове відшкодування шкоди.
При цьому, в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_8 добровільно відшкодовано потерпілій моральну шкоду в розмірі 10000,00 гривень.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції судом встановлено, що хоча обвинувачений і визнав себе винним, намагаючись залагодити провину шляхом здійснення часткового відшкодування спричиненої потерпілій моральної шкоди, сприяв органу досудового розслідування в розкритті кримінального правопорушення, однак його поведінка в ході судового розгляду вказує на відсутність у нього належної критичної оцінки своїх протиправних дій та їх осуду, а отже щирого каяття.
З вказаним твердженням погоджується колегія суддів, оскільки ОСОБА_8 надав пояснення щодо обставин, відповідно до яких не бачив пішоходів, оскільки на повороті були високі кущі та не було освітлення.
В той же час, матеріалами справи встановлено, що ДТП сталося поза межі проїзної частини та з пояснень свідків вбачається, що після ДТП ОСОБА_8 допомогу потерпілій він не надавав.
Кримінальний закон передбачає у виключних випадках можливість застосування положень ст. 69 КК України лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Тобто, призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної норми, можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до ч. 1 та/або ч. 2 ст. 66 КК України, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України, згідно з якими підстави, що дають суду повноваження вийти за межі мінімального покарання, встановленого законом, мають знаходитися у зв'язку з метою злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінкою під час його вчинення, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та особу винного.
Суд, застосовуючи положень ст. 69 КК України при призначенні покарання, зобов'язаний не лише перерахувати обставини, що його пом'якшують, а й обґрунтувати яким чином такі обставини істотно знизили чи мали би знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину.
На думку колегії суддів щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину не є обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Колегія суддів враховує пом'якшуючу обставину, а саме, що ОСОБА_8 в період з 05.07.2023 року по 14.07.2023 року брав участь у ліквідації наслідків техногенної катастрофи на Каховській ГЕС у м. Херсоні за що розпорядженням голови Кіровоградської обласної ради № 21-р від 21.08.2023 року йому оголошено Подяка Кіровоградської обласної ради. Проте, наявність однієї пом'якшуючої обставини не може бути підставою для застосування ст. 69 КК України та призначення більш м'якого покарання виду покарання не зазначеного в санкції статті закону.
При цьому, хоча обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено, однак перебування обвинуваченого на момент ДТП в стані алкогольного сп'яніння є кваліфікуючою ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
А тому, зважаючи на те, що ОСОБА_8 вчинив ДТП в стані алкогольного сп'яніння, не маючи посвідчення водія, достовірно знаючи про технічну несправність у вигляді встановлення шин різних моделей з різними малюнками протектора на передню вісь, після ДТП допомогу потерпілій не надавав, колегія судді не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_8 вимог ст. 69 КК України призначивши покарання у виді штрафу.
З тих же підстав колегія суддів не може застосувати до ОСОБА_8 вимоги ст. 75 КК України.
При фактичних обставинах даної справи, які встановлюють ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення та ступінь його небезпечності для суспільства, а також наявності пом'якшуючих обставин, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі буде достатнім для його виправлення, перевиховання, а також попередження вчинення ним, як самим обвинуваченим, так і іншими особами аналогічних кримінальних правопорушень.
Таке рішення, буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Отже, доводи апеляційної скарги обвинуваченого про призначення більш м'якого покарання - є необґрунтованими, тому апеляція не може бути задоволена, як безпідставна. Адже, відповідно до вимог ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість чи через суворість, що по справі відсутнє. Оскільки у апеляції обвинувачений наполягає на призначенні більш м'якого покарання, а призначене покарання є обґрунтованим, виваженим та справедливим, то підстав для зміни вироку суду чи його скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, із урахуванням того, що доводи апеляційної скарги під час апеляційного перегляду, свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407-409, 419 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 червня 2023 року, стосовно ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286-1 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4