Справа № 351/1007/22
Провадження № 22-ц/4808/1016/23
Головуючий у 1 інстанції СОБКО В. .
Суддя-доповідач Луганська
05 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів - Баркова В.М., Девляшевського В.А.,
за участю секретаря - Кузів А.В.
учасники справи
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2023 року, ухвалене судом у складі судді Собко В.М.,
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з вищезазначеним вимогами, в обґрунтування якого вказав, що 05.01.2016 року між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вказав, що після одруження сторони проживали в нормальних сімейних стосунках, однак, коли у 2021 році він приїхав із заробітків йому стало відомо, що відповідачка каталась машинами з іншими чоловіками.
03.03.2022 року позивач був мобілізований, 30.04.2022 року отримав осколочне поранення в спину, перебуваючи на лікуванні повідомив про це відповідачку, однак остання сказала йому, що краще б було, якщо його вбили, що дуже вразило позивача.
Позивач зазначив, що з відповідачкою більше сімейне життя не складеться і їхній шлюб існує формально та не може більше зберігатися, стосунки з нею не підтримує, просив суд розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 .
Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2023 року позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 05 січня 2016 року, Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області актовий запис №5, розірвано.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2023 року та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..
В обґрунтування апеляційної скарги скаржниця зазначила, що на момент розгляду справи позивач проходить військову службу у Збройних силах України та нею в суді першої інстанції неодноразово подавались клопотання про зупинення провадження у справі відповідно до ст. 251 ЦПК України. Всупереч нормам закону суд першої інстанції не зупинив провадження по справі, що негативно вплинуло на розгляд справи, оскільки позивач не проживає вдома, з кінця травня 2022 року з ним втрачено зв'язок.
Зазначила, що станом на сьогодні скаржниці не зрозуміле рішення позивача, вона була позбавлена дізнатись причину розлучення, користатись правом примирення.
Крім того скаржниця посилається на те, що нею заявлялось клопотання про надання часу на примирення відповідно до положень ст. 111 СК України та ч. 7 ст. 240 ЦПК України, але суд першої інстанції відхилив дане клопотання, чим порушив її право на збереження сім'ї.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 зазначив, що в контексті положень ч. 1 ст. 24 С та ст. 56 СК України позивач протягом усього розгляду справи зазначав, що втратив почуття любові та довіри до скаржниці, а тому примирення між сторонами неможливе, сторони не проживають разом, не підтримують шлюбних відносин.
Заява скаржниці про зупинення провадження у справі на підставі ч.2 ст.251 ЦПК України, є необґрунтованою та безпідставною, до неї не долучено жодних доказів того, що військове формування Збройних Сил України, в складі якого проходив/проходить службу позивач було/є переведене на військовий стан та виконувало/виконує бойові завдання в зоні бойових дій. Таких доказів не було подано скаржницею і до судового засідання, яке відбулося 23.05.2023 року. Долучена копія довідки №2348 від 08.09.2022 року свідчить лише про те, що позивач був мобілізований, однак, жодних доказів того, в якому саме підрозділі він проходив/проходить службу та чи протягом служби він переводився з однієї частини в іншу чи ні, скаржниця не надала.
В судовому засіданні позивач особисто надав пояснення щодо мотивів розірвання цього шлюбу.
У судовому засіданні ОСОБА_2 не зявилася, про дату, місце та час судового засідання повідомлена належним чином.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2023 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без відповідача по справі, яка повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції встановив, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе, сім'я існує лише формально, сторони не підтримують шлюбно-сімейні стосунки, позивач категорично проти збереження шлюбу із відповідачкою, так як збереження такого шлюбу суперечить інтересам позивача.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає встановленим по справі обставинам, виходячи з наступного.
Судом встановлено що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 січня 2016 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Сторони від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 , а/з № НОМЕР_3 .
Згідно рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 26.07.2022 року на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_1 стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.07.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до довідки №2348 від 08.09.2022 року позивач призваний по мобілізації Коломийським РТЦК з 03.03.2022 року.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною першою статті 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини.
Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб може бути припинено внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
У частині першій статті 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд першої інстанції встановивши, що позивач не бажає зберігати шлюб, вважає, що примирення між подружжям неможливо, подружні відносини сторони не підтримують та спільне господарство не ведуть, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу між сторонами.
Щодо доводів скаржниці про недотримання судом першої інстанції положень ст. 251 ЦПК України та порушення обов'язку суду зупинити провадження у справі, у зв'язку з перебуванням позивача у складі Збройних Сил України, колегія суддів зазначає наступне.
У статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
За приписами пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Воєнний стан введено в Україні з 24 лютого 2022 року.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, від 21 жовтня 2010 року, § 47).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
До основних засад судочинства частиною третьої статті 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін.
Виходячи зі змісту статті 12, частини третьої статті 13 ЦПК України кожна сторона реалізує свої процесуальні права на власний розсуд з метою досягнення бажаного процесуального результату.
Приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України мають своєю метою захист процесуальних прав учасника цивільного процесу, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Вони покликані забезпечити об'єктивний розгляд справи.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 призваний на військову службу 03 березня 2022 року, активно приймав участь у розгляді справи через свого представника ОСОБА_4 , проти задоволення заяви ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі заперечував, що підтверджується заявами від 31.01.2023 року, 07.02.2023 року, 09.02.2023 року, 16.02.2023 року, особисто приймав участь у судовому засідання 23.05.2023 року та просив суд розглянути справу. З урахуванням зазначених обставин, інститут зупинення провадження у справі не може бути застосований у цій справі на шкоду інтересам позивача, оскільки зупинення провадження у справі не буде відповідати меті цього інституту та принципам цивільного судочинства.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2023 року у справі № 174/760/21 (провадження № № 61-8044св23).
Щодо надання сторонам часу на примирення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад цивільного судочинства.
Частиною сьомою статті 240 ЦПК України визначена можливість суду у справі про розірвання шлюбу суд зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Водночас, у пункті 4 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Системний аналіз наведених положень матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об'єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву та в інших заявах, які надав суду та особистих поясненнях висловив свою категоричну позицію щодо наявності підстав для розірвання шлюбу та неможливість збереження сім'ї.
З урахуванням наведеного, оцінюючи співмірність та дієвість заходу для примирення подружжя та з урахуванням обставин цієї справи у співвідношенні з необхідністю дотримання розумних строків розгляду справ, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для надання часу для примирення сторін,
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2023 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то витрати по сплаті судового збору відносяться на рахунок скаржника.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 06 вересня 2023 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.М. Барков
В.А. Девляшевський