Справа № 351/456/23
Провадження № 22-ц/4808/971/23
Головуючий у 1 інстанції СЕГІН І. .
Суддя-доповідач Луганська
05 вересня 2023 року м. Івано-Франківсь
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів - Баркова В.М., Девляшевського В.А.,
за участю секретаря- Кузів А.В.
учасники справи
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Снятинської міської ради, Івано-Франківський обласний центр комплектування та соціальної підтримки,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2023 року, ухвалене судом у складі судді Сегіна І.Р., за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Снятинської міської ради, Івано-Франківський обласний центр комплектування та соціальної підтримки, про розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання дітей,
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеними вимогами, в обґрунтування яких зазначив, що 07.06.2004 року між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, від шлюбу мають трьох дітей, двоє з яких малолітні: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з ним, окремо від відповідачки.
Позивач зазначив, що спільне життя з відповідачкою не склалося з причин відсутності взаємопорозуміння між ними та байдужості до проблем кожного. Близько п'яти місяців вони не проживають як сім'я, не ведуть спільного господарства, відповідачка проживає окремо, не бере участі в утриманні дітей та їх вихованні.
Крім того, зазначив, що оскільки його можуть мобілізувати, йому необхідно встановити факт, що діти перебувають на його самостійному утриманні та вихованні для отримання відстрочки від мобілізації.
У зв'язку з викладеним просив суд розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 07.06.2004 року у Белелуйській сільській раді, актовий запис №9.
Встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 , малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочним рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2023 року позов задоволено частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 07.06.2004 року Белелуйською сільською радою Снятинського району Івано-Франківської області, а/з № 9 розірвано.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції заочне рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2023 року змінити, ухвалити нове рішення, яким заявлені вимоги в частині встановлення факту самостійного виховання дітей задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги, зазначив, що він не погоджується з висновками суду, що ним у заявленій вимозі про встановлення факту не доведено ту обставину, що від встановлення факту самостійного виховання неповнолітніх дітей може бути встановлено, припинено чи змінено його особисті чи майнові права, а також не доведено, що встановлення даного факту має для позивача юридичне значення.
Зазначив, що з фактичного припинення шлюбних відносин, діти постійно проживають з ним, перебувають на його самостійному вихованні та утриманні, мати дітей не приймає участі в утриманні їх спільних дітей та проживає окремо в іншому місці, з дітьми не спілкується, участі у вихованні та утриманні не бере, не цікавиться навчальним процесом сина в школі, перебігом відвідувань додаткових гуртків, психологічним станом та здоров'ям дітей. Позивач має постійний дохід, забезпечує дітей.
Окрім цього зазначив, що встановлення даного факту необхідне для того, щоб скористатися правом на отримання відстрочки від мобілізації, передбачене ст. 23 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
Також встановлення даного факту створить юридичні наслідки, які виразяться у можливості батькові дітей одноосібно звертатись до державних та освітніх закладів від імені та в інтересах дітей, оскільки матір дітей має намір виїхати за межі України на постійне місце проживання.
Скаржник вважає, що висновок суду про те, що позивач не надав доказів самостійного виховання дітей не відповідає встановленим по справі обставинам, оскільки ним було надано акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, довідку Снятинського ліцею «Інтелект», які підтверджують, що саме скаржник самостійно виховує дітей.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.
У судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з'явилась, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином.
Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Снятинської міської ради, Івано-Франківський обласний центр комплектування та СП у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без позивача та відповідача по справі, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Із змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення суду оскаржується в частині відмови у задоволенні встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком малолітніх дітей. Заочне рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу не оскаржується, тому відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України рішення в цій частині не переглядається.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітніх дітей, суд першої інстанції виходив з того що доказів самостійного виховання ОСОБА_1 неповнолітніх дітей суду не надано, а та обставина, що неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом із позивачем не свідчить про самостійне виховання ним дітей.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.06.2004 року. Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2023 року шлюб розірвано.
Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження Серії НОМЕР_1 та Серії НОМЕР_2 .
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, наданого Службою у справах дітей, на момент обстеження дітей не було вдома. Дітям створені всі умови для проживання, мають окремі кімнати.
Згідно з ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу просив суд розірвати шлюб та встановити факт самостійного виховання та утримання ним малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому, питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).
Відповідно ч.1 ст.121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Разом з тим, сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 15 СК України).
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК України.
Згідно ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. При цьому, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому, сімейні відносини, як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, котрі поділяються на юридичні дії (спричинення яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Так, в силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи, в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки) та припиняється у момент її смерті (ст. 25), а з підстав встановлених цим Кодексом виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання) котра може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст. 30) при цьому відповідно до ч. 2 ст. 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання, підставою позбавлення батьківських прав у відповідності до п.2 ч.1 ст. 164 СК України, є ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків.
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
З цього слідує, що підставою встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини батьком, необхідно встановити юридичний факт, або декілька, в силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Позивач звертаючись до суду зазначив, що відповідачка проживає окремо, не бере участі в утриманні дітей та їхньому вихованні.
Такі твердження в силу ст. 141 СК України, колегія суддів апеляційного суду розцінює критично, оскільки розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дітей не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дітей.
Разом з тим, ОСОБА_1 не надав доказів, що в питанні виховання чи утримання малолітніх дітей ОСОБА_2 умисно ухиляється від виконання цих обов'язків чи реалізації прав з даного приводу.
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сімї (а.с.11) відповідачка не зареєстрована в буд. АДРЕСА_1 . За вказаною адресою проживає позивач та діти. В акті не зазначено, з якого часу в будинку не проживає відповідачка, а лише місить посилання зі слів ОСОБА_5 дружина не проживає.
В довідці з ліцею «Інтелект» зазначено, що ОСОБА_2 протягом навчання сина в школі жодного разу не була присутня на зборах, не цікавиться вихованням та навчанням дитини. Між тим, вказана довідка не доводить того, що позивач самостійно виховує сина.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Сімейним кодексом України встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 15 СК України). Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Зважаючи на те, що позивач не довів, що відповідачка в силу певних юридичних фактів не виконує прав та обов'язків щодо своїх малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вимога про встановлення самостійного виховання та утримання позивачем малолітніх дітей є необґрунтованою та не підтверджена належними доказами.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника про те, що встановлення факту необхідне для того, щоб скористатися правом на отримання відстрочки від мобілізації, з підстав зазначених вище.
Доводи апеляційної скарги про те, що встановлення даного факту створить юридичні наслідки, які виразяться у можливості батька дітей одноосібно звертатись до державних та освітніх закладів від імені та в інтересах дітей , оскільки матір дітей має намір виїхати за межі України на постійне місце проживання не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 154 СК України батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Знаходження матері за кордоном ні яким чином не впливає на обсяг та реалізацію батьківських прав та обовязків батька дітей.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування в оскаржуваній частині по доводам апеляційної скарги не має.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати по сплаті судового збору відносяться за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 06 вересня 2023 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.М. Барков
В.А. Девляшевський