Справа № 344/20283/21
Провадження № 22-ц/4808/967/23
Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.
Суддя-доповідач Луганська
05 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів - Баркова В.М., Девляшевський В.А.,
учасники справи
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2023 року, ухвалене судом у складі судді Польської М.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної затопленням квартири та моральної шкоди,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом з вищезазначеними вимогами, в обґрунтування яких зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 та є сусідом позивачки. Квартира відповідачки розміщена поверхом вище над квартирою позивачки.
08.10.2021 року внаслідок несправності водяних вузлів у квартирі відповідачки сталося залиття квартири позивачки.
Позивачкою було викликано поліцію, повідомлено УК «Комфортний дім» та аварійну службу «Івано-Франківськтеплокомуненерго» з метою, щоб останні перекрили труби систем холодного та гарячого водопостачання будинку.
Згідно відповіді ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» зазначено, що 08.10.2021 року під час обстеження квартири АДРЕСА_3 , яка належить відповідачці працівниками ДМП «ІФТКЕ» виявлено, що на приладі опалення відкритий кран «маєвського», що стало причиною затоплення.
Згідно висновку експерта від 09.12.2021 року №041/12-2021 експертно-будівельного дослідження, розмір матеріального збитку завданого внаслідок витоку рідини з вище розміщеної квартири АДРЕСА_3 , в якій проживає відповідачка ОСОБА_2 , що призвело до проникнення рідини/залиття квартири АДРЕСА_4 , належній позивачці становить 40560 грн, що і є розміром майнової шкоди, яка заподіяна недбалістю відповідачки.
Крім того позивачка зазначила, що їй спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що із-за недбалості відповідачки квартира позивачки залита водою, спричинені значні збитки, що є малоприємним, від виявленого залиття позивачка нервує і переживає. Тривалий час позивач займався прибиранням квартири усуваючи поверхневі наслідки залиття, квартира потребує ремонту, втрачає в ціні внаслідок залиття, для усунення наслідків залиття позивач вимушений витрачати свій особистий час та кошти, вимушений звертатись до спепіалістів для ремонту квартири та для оцінки спричинених збитків, вимушений постійно приймати участь в обстеженні квартири. В квартирі з'явилась пліснява, випари якої позивач та ї неповнолітні діти змушені вдихати, що тим самим є небезпечним для здоров'я.
Водночас відповідачка не бажає добровільно відшкодовувати спричинену шкоду, що змушує позивачку звертатись до до суду. Діями відповідачки заподіяну моральну шкоду, яку позивачка оцінює в розмірі 15000 грн.
Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду завдану залиттям квартири в розмірі 40 560 грн та моральну шкоду в розмірі 15000 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати , з яких судовий збір, витрати на правову допомогу та залучення експерта.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2022 року позов було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальних збитків, завданих залиттям квартири в сумі 33800грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої залиттям квартири в сумі 1000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за послуги експерта в сумі 6764 грн, та витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн. У задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2022 заяву відповідача про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення скасовано.
09.01.2023 року позивачкою подано заяву про збільшення позовних вимог з урахуванням інфляції просила стягнути ОСОБА_2 на її користь кошти на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної затопленням квартири в розмірі 66105.60грн., з яких матеріальна шкода 40560грн., індексація інфляції - 10545,60грн, відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000грн., стягнення судових витрат: судовий збір, на експертизу, на правову допомогу.
Ухвалою Івано-Франкіського міського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2023 року до участі у справі залучено співвідповідача ОСОБА_3 .
01.03.2023 року позивачкою подано уточнену позовну заяву, в якій вона просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наїї користь кошти на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної затопленням квартири в розмірі 66105, 60 грн, з яких матеріальна шкода 40560 грн, індексація інфляції - 10545,60 грн, відшкодування з відповідачів на користь позивача моральної шкоди в розмірі 15000 грн, стягнення в солідарному порядку судових витрат: судовий збір, на експертизу, на правову допомогу.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальних збитків, завданих залиттям квартири в сумі 33800 грн, відшкодування моральної шкоди, завданої залиттям квартири в сумі 1000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за послуги експерта в сумі 5000 грн, витрати на правову допомогу в сумі 10 800 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн.
У задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 , звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржниця зазначила, що факт залиття квартири повинен підтверджуватися актом про залиття, який складено відповідно до вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунпослуг України від 17.05.2005 року №76 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року №927/11207. Докази, яким позивачка підтверджує факт залиття квартири, а саме: лист Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплоенерго» від 17.11.2021 року № A/380, Акт 70-3.04-01/15 від 22 жовтня 2021 року складений працівниками Комунального підприємства «Управляюча компанія «Комфортний Дім» та лист від 26.10.2021 року №690 не можуть бути належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст. 77, 78 ЦПК України.
Лист Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплоенерго» від 17.11.2021 року № A/380, не відповідає вимогам законодавства, оскільки в ньому відсутні: підписи мешканців квартир; прізвище, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я по батькові власника (наймача, орендаря) кватири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; завдана матеріальна шкода (обсяг необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених унаслідок залиття речей та їхня орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Акт 70-3.04-01/15 від 22 жовтня 2021 року складений працівниками комунального підприємства «Управляюча компанія «Комфортний дім» та лист від 26.10.2021 року № 690, також не відповідають вимогам законодавства, оскільки в листі від 26.10.2021 року № 690 КП «Управляюча компанія «Комфортний дім» вказує, що в них відсутній обов'язок та компетенція щодо складання актів про залиття. У штаті управляючої компанії відсутні фахівці - експерти, яка здатні встановити юридично зобов?язуючі факти для такого акта.
Крім того, залиття мало місце 08.10.2021 року, а даний Акт був складений 22.10.2021 року, тобто через 2 тижні від моменту ймовірного залиття. В даному Акті вказано, що здійснювався виключно візуальний огляд квартири позивачки, відсутні обов'язкові реквізити: підписи мешканців квартир; висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Скаржниця зазначила, що не знаходилася в м. Івано-Франківську в дні коли мало місце залиття та в дні, якими датовані документи на які посилається позивач, що підтверджується довідками з місця праці відповідачки. Нею не визнано факт залиття квартири, також вона не погоджувалася на жодне відшкодування шкоди.
Висновки суду про те, що відповідачка знала про залиття квартири, а не дізналася про існування даної справи з вересня 2022 року від приватного виконавиця, ґрунтуються на фото месенджера Вайбер, що підтверджує контактування сторін, є помилковими та не ґрунтуються на нормах закону.
Зазначила, що у висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 09 грудня 2021 року експертом не досліджувалися обставини залиття квартири та визначення особи винної у такому залитті та механізму залиття.
Зазначила, що позивачкою не доведено наявності протиправної поведінки відповідачки, наслідком якої їй завдано майнову шкоду, в той час як вона надала покази, що спростовують її вину у залитті квартири. Позивачкою не доведено факту завдання моральної шкоди та розміру такої шкоди.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 66105,60 грн і є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн * 100 = 268400 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Із змісту апеляційної скарги ОСОБА_2 рішення суду оскаржується в частині стягнення з відповідачки матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат. Апеляційна скарга не містить доводів щодо оскарження рішення в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 . Рішення суду не оскаржується позивачкою ОСОБА_1 , а тому рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2023 року в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України не є об'єктом апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що шкоду завдано внаслідок неправомірних дій власника квартири, який повинен утримувати справним водопостачальне обладнання у своєму приміщенні. Відповідач ОСОБА_2 не довела, що при запуску системи опалення саме орендар квартири відкрив кран, внасідок чого відбулося залиття квартири позивачки. ОСОБА_2 та її представником не надано будь-яких доказів на спростування вимог позивачки. Суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки матеріальної шкоди у розмірі 33800, 00 грн. Суд дійшов висновку, що діями відповідачки ОСОБА_2 позивачці спричинено моральну шкоду, виходячи з засад розумності, справедливості дійшов висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі 1000, 00 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Відповідач ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_2 .
08 жовтня 2021 року сталося залиття квартири позивачки АДРЕСА_1 .
В день залиття квартири позивачка зверталась до КП Управляюча компанія «Комфортний дім», до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», поліцію.
Листом ДП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» №А/380 від 07.11.2021 року повідомило позивачку, що 09.08.2021 року під час підготовки теплового господарств до опалювального періоду 2021/22 працівниками підприємства спільно з працівником КП «Управляюча компанія «Комфортний дім» були проведені гідравлічні випробовування внутрішньобудинкових систем на міцність та щільність . 08.10.2021 року після надходження заявки про затоплення слюсарем-сантехніком було перекрито стояки квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 . Під час обстеження працівниками ДМП «ІФТКЕ» квартири АДРЕСА_3 , виявлено, що на приладі опалення відкритий кран Маєвського, що і стало причиною затоплення.
Відповідно до Акту №70-3.04-01/15 від 22.10.2021 року, складеного за зверненням ОСОБА_1 , майстрами району №1 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та підписано головою комісії, було проведено огляд квартири та при візуальному огляді квартири встановлено, що у двох кімнатах та коридорі на стінах і стелях наявні вологі сіро-жовтні плями, пошкоджене ламінатне покриття на підлозі, а також замокші скриньки міжкімнатних дверей.
Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження №042/12-2021 від 09 грудня 2021 року розмір матеріального збитку завданого внаслідок залиття квартири АДРЕСА_5 становить 40560 грн.
Судом було досліджено флеш накопичувач, який надано позивачкою на підтвердження обставин залиття кватири.
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір оренди квартири АДРЕСА_2 від 05 травня 2021 року , строком на 12 місяців, згідно якого ОСОБА_3 мав право користування данною квартирою.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Тобто цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Верховний Суд України у постанові від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14 вказав, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Наведений висновок було підтверджено Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 квітня 2021 року в справі № 648/2035/17, від 15 липня 2021 року у справі № 520/4080/16, від 27 жовтня 2021 року у справі № 461/484/18, від 09 лютого 2022 року у справі № 161/7881/20.
Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з положеннями частини другої статті 22 ЦК України збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина третя статті 22 ЦК України).
Позивачка є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .
08 жовтня 2021 року мало місце залиття квартири АДРЕСА_5 .
Листом ДП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» №А/380 від 07.11.2021 року повідомило, що 09.08.2021 року під час підготовки теплового господарств до опалювального періоду 2021/22 працівниками підприємства спільно з працівником КП «Управляюча компанія «Комфортний дім» були проведені гідравлічні випробовування внутрішньобудинкових систем на міцність та щільність . 08.10.2021 року після надходження заявки про затоплення слюсарем-сантехніком було перекрито стояки квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 . Під час обстеження працівниками ДМП «ІФТКЕ» квартири АДРЕСА_3 , виявлено, що на приладі опалення відкритий кран Маєвського, що і стало причиною затоплення.
Відповідно до Акту №70-3.04-01/15 від 22.10.2021 року, складеного за зверненням ОСОБА_1 , майстрами району №1 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було проведено огляд квартири та при візуальному огляді квартири встановлено, що у двох кімнатах та коридорі на стінах і стелях наявні вологі сіро-жовтні плями, пошкоджене ламінатне покриття на підлозі, а також замокші скриньки міжкімнатних дверей.
Над житловим приміщенням позивачки знаходиться квартира АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2 . Вказана обставина відповідачкою не спростована.
Факт залиття належного позивачці житлового приміщення з вини відповідачки ОСОБА_2 підтверджується: листом ДП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» №А/380 від 07.11.2021 року, з якого вбачається, що на виклик 08.10.2021 року прибув слюсар-сантехнік, який перекрив стояки квартири АДРЕСА_4 (позивача) та квартири АДРЕСА_3 (відповідача). Окрім того, під час обстеження працівниками ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» квартири відповідачки №264 виявлено, що на приладі опалення був відкритий кран «маєвського», що і стало причиною затоплення; актом №70-3.04-01/15 від 22.10.2021 року.
Відповідно до статті 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» покладено на споживача обов'язки щодо своєчасного вжиття заходів з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; своєчасного проведення підготовки помешкання та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; допущення у приміщення квартири представників виконавця/виробника для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку.
Будь-яких доказів того, що залиття квартири позивачки відбулося не з вини відповідачки ОСОБА_2 остання не надала та не спростувала докази надані позивачкою на підтвердження факту залиття, що відбулося 08 жовтня 2021 року.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не довела належними доказами, що орендавець її квартири ОСОБА_3 має нести відповідальність у даному випадку.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що Лист ДП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» №А/380 від 07.11.2021 року та Акт №70-3.04-01/15 від 22.10.2021 року є неналежним та недопустимим доказом, з причин невідповідності акта обстеження залиття приміщення Правилам не може бути підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог, оскільки у справі, яка переглядається, винність дій відповідача ОСОБА_2 встановлено на підставі зібраних в сукупності доказів, які не спростовано скаржницею.
Посилання ОСОБА_2 на постанови Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №2-1974/11, та від 10 травня 2018 року у справі №465/2120/14 не заслуговують на увагу, оскільки обставини справи, які були предметом розгляду судом касаційної інстанції і цієї справи є різними.
На підтвердження розміру збитків позивачкою було надано висновок експертного будівельно-технічного дослідження №042/12-2021 від 09 грудня 2021 року, згідно якого розмір матеріального збитку завданого внаслідок залиття квартири АДРЕСА_5 становить 40560 грн. Вказаний висновок не спростовано ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги про те, що у висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 09 грудня 2021 року експертом не досліджувалися обставини залиття квартири та визначення особи винної у такому залитті та механізму залиття не заслуговує на увагу, оскільки даним висновком досліджувалося питання відновлювального ремонту та розмір матеріального збитку завданого в наслідок залиття квартири позивачки. При розгляді справи у суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції скаржником не заявлялося клопотання про проведення експертизи щодо встановлення обставин залиття квартири та механізму залиття.
Відповідачкою ОСОБА_2 не спростовано належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивачки, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивачки, не заявляла та не надала інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої позивачці майнової шкоди, хоча це є їх процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме ОСОБА_2 має нести відповідальність за залиття квартири позивачки, яке мало місце 08 жовтня 2021 року. Суд першої інстанції правильно встановив про наявність підстав для відшкодування вказаної шкоди саме відповідачем ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною першою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (пункт 3 частини другої статті 23 ЦК України).
При цьому частиною третьою статті 23 ЦК України встановлено спосіб відшкодування моральної шкоди, а саме якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Колегія суддів вважає, що внаслідок залиття квартири, яка належать позивачці, внаслідок неправомірних дій відповідачки ОСОБА_2 позивачці завдано моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає співмірним із завданими позивачці душевними стражданнями, вимушеними змінами у її житті та таким, що відповідає вимогам розумності та справедливості відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000, 00 грн
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2023 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то витрати по сплаті судового збору відносяться на рахунок скаржника.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 05 вересня 2023 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.М. Барков
В.А. Девляшевський