Провадження № 22-ц/803/6099/23 Справа № 235/928/22 Суддя у 1-й інстанції - Хаустова Т.А. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.
06 вересня 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Тимченко О.О.,
суддів: Агєєва О.В.,Мірути О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Сотнікової А.І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 235/928/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про встановлення факту сумісного проживання та перебування та утриманні,
за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,
на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 березня 2023 року (суддя Хаустова Т.А.), повне судове рішення складено 07 березня 2023 року,-
В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що 12 жовтня 2018 року вона уклала шлюб з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилась донька - ОСОБА_2 . З 2019 року не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Вона була на повному утриманні чоловіка ОСОБА_1 , заробітна плата якого була для неї та їхньої дитини постійним і основним джерелом для існування. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на ПрАТ «ШУ «Покровське» 31 липня 2021 року. Вона, як дружина померлого, здійснила його поховання та розпорядилась його речами. Вказує, що зверталась до Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області щодо отримання одноразової допомоги та щомісячної допомоги в зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_1 . Відповіддю від 20 жовтня 2021 року їй було повідомлено, що вона не має права на отримання виплати, оскільки на момент смерті її чоловіка, він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а вона з донькою зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, їй необхідно встановити факт знаходження на його утриманні. Квартира, в якій вони постійно проживали за адресою: АДРЕСА_1 , належала на праві власності її чоловіку ОСОБА_1 . Однією сім'єю із ОСОБА_1 вони проживали за вказаною адресою, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно приймали участь у питаннях життєзабезпечення сім'ї, в оплаті комунальних послуг, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту, спільно проводили дозвілля, доглядали один за одним, виконували права та обов'язки подружжя, тобто були однією сім'єю. Встановлення юридичного факту має для неї юридично значимі наслідки - можливість призначення їй страхових виплат.
Просила суд встановити юридичний факт спільного проживання її, ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 , та перебування її на утриманні чоловіка.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та знаходилася на його утриманні. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_1 проживали разом на день смерті ОСОБА_1 , мали сімейні відносини, вели спільний бюджет та спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки як чоловік та дружина, враховуючи, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 народила дитину, станом на дату смерті чоловіка позивач не працювала, перебувала на утриманні свого чоловіка, то є підстави для встановлення факту того, що станом на дату смерті ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого чоловіка.
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги ряд доказів, наданих стороною у справі, не дав належно оцінки доказам в їх сукупності та дійшов неправильного висновку. Крім того, відповідач зазначає, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки спори стосовно оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його робочих органів і їхніх правонаступників про обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є публічно-правовими та мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що в своїй позовній заяві вона не оскаржує дії відповідача (суб'єкта владних повноважень), а лише виконувала вимоги відповідача, які він зазначив в своїй відмові в призначенні їй страхових виплат.
ОСОБА_1 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити.
Представник головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в судове засіданні не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з'явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_1 з 12 жовтня 2018 року, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Мирноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Від шлюбу із ОСОБА_1 позивач має малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Виконавчим комітетом Удачненської селищної ради Покровського району Донецької області від 24 жовтня 2019 року.
Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 помер.
12 жовтня 2021 року позивач звернулась до Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з заявою про призначення страхових виплат у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_1 внаслідок нещасного випадку на ПрАТ «ШУ «Покровське».
22 жовтня 2021 року Покровське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області винесло постанови: за №14019/10024300/2/3 «Про призначення одноразової допомоги сім'ї та особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого», а саме: доньці загиблого ОСОБА_2 у розмірі 47 580,00 грн та за №14019/10024300/2/4 «Про призначення щомісячної страхової виплати особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого», а саме: доньці загиблого ОСОБА_2 у розмірі 7 774,68 грн.
Згідно з відповіддю Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 20 жовтня 2021 року за № 34.03.1-15/2175 в призначенні одноразової допомоги на сім'ю, одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати як члену сім'ї, який не працює та доглядає дітей, які не досягли восьмирічного віку (знаходяться на утриманні померлого) у зв'язку зі смертю ОСОБА_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1 було відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а позивач - за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до частин 1, 2 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишення позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області підлягає задоволенню.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_1 проживали разом на день смерті ОСОБА_1 , мали сімейні відносини, вели спільний бюджет та спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки як чоловік та дружина, враховуючи, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 народила дитину, станом на дату смерті чоловіка позивач не працювала, перебувала на утриманні свого чоловіка, тому є підстави для встановлення факту того, що станом на дату смерті ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого чоловіка
Проте, судом першої інстанції даний спір було розглянуто з порушенням правил юрисдикції.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктивний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень орган державної влади ( у тому числі без статусу юридичної особи ), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг(пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
З аналізу вказаних процесуальних норм слідує, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити зі змісту права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 23 листопада 2021 року у справі №175/1571/15 (провадження № 14-51цс21).
У преамбулі Закону України № 1105-XIV « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкове державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1105-XIV у редакції, що діяла на час подання позову, Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
У редакції Закону № 1105-XIV, що діє з 1 січня 2023 року, тобто на теперішній час, уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України. Правовий статус, порядок утворення та діяльності уповноваженого органу управління визначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 1 статті 58 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та статутом Пенсійного фонду.
Статтею 5 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що основними завданнями уповноваженого органу управління та його територіальних органів є: реалізація державної політики у сферах соціального страхування; здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону; профілактика нещасних випадків; проведення перевірки обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності і документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів; здійснення контролю за використанням страхувальниками та застрахованими особами страхових коштів. Уповноважений орган управління та його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань: здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами в межах коштів соціального страхування, затверджених Кабінетом Міністрів України, управління майном; проводять розслідування страхових випадків, перевірку обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності та документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів; здійснюють заходи з профілактики страхових випадків; забезпечують функціонування інформаційно-аналітичної системи соціального страхування; забезпечують електронну інформаційну взаємодію інформаційно-комунікаційної системи соціального страхування з інформаційно-комунікаційними системами центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, охорони здоров'я, реалізацію державної податкової політики та з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, формування та реалізацію державної фінансової політики, державної політики з питань державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, державної політики у сферах освіти і науки, формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній)міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, для виконання покладених на них функцій і завдань, визначених законодавством; здійснюють контроль за використанням страхових коштів, перевірку правильності їх використання страхувальниками із застосуванням ризик-орієнтованих підходів, контроль за веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують у встановленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи; беруть участь у проведенні наукових досліджень з питань соціального страхування, вивчають міжнародний досвід з метою запровадження інноваційних форм соціального страхування, виступають замовником проведення наукових досліджень, розроблення методичного забезпечення; беруть участь у здійсненні міжнародного співробітництва для розв'язання проблем та обміну досвідом у сфері соціального страхування; здійснюють інші функції, передбачені цим Законом.
Отже, уповноважений орган управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку, яким на сьогоднішній день є Пенсійний фонд України, є суб'єктом владних повноважень, наділений владними управлінськими функціями, тому за предметним та суб'єктивним складом спір у справі за позовною вимогою про визнання права на страхові виплати підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постановах: від 25 квітня 2018 року у справі №360/1438/16 (провадження №11-350апп18), від 28 листопада 2018 року у справі №405/5366/17 (провадження №11-876апп18).
У цій справі позивач звернулась до суду з метою встановлення факту спільного проживання зі своїм чоловіком та перебування на його утриманні для подальшого отримання страхових виплат, передбачених Законом України № 1105-XIV.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 травня 2020 року у справі №761/21898/16-ц (провадження №14-5цс20) зробила висновок, що у відносинах з обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням Фонд та його робочі органи здійснюють владні управлінські функції та наділені повноваженнями приймати рішення/вчиняти дії, що впливають на можливість реалізації застрахованими особами права на соціальний захист і мають обов'язковий характер для інших суб'єктів владних повноважень.
Спори стосовно оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його робочих органів і їхніх правонаступників про обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є публічно-правовими. А тому їх слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).
Відповідно до висновку Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21 приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання справи про встановлення факту) не повинен використовуватися учасниками для оцінки обставин, які становлять предмет доказування у адміністративному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим. Встановити факт перебування на утриманні померлого для одержання страхових виплат в разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві можливо винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв'язку з оскарженням рішення (дій/бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. В адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а є передумовою задоволення адміністративного позову.
Апеляційний суд враховує, що підставою звернення позивача до суду із позовом про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні померлого чоловіка, є отримання страхових виплат, передбачених Законом України №1105-XIV, тому відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц та правового висновку Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду , викладеного у постанові від 23 січня 2023 року у справі №214/1309/21, ОСОБА_1 має право на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким на сьогодні є Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області.
Вимога позивача у цій справі пов'язана з доведенням наявності у неї підстав для призначення та виплати соціальних платежів і не пов'язана з будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, оскільки заявлена саме у зв'язку з відмовою Фонду виплатити відповідні кошти.
За таких обставин, дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
З вищезазначених обставин, доводи апеляційної скарги по суті вимог позивача не підлягають правовій оцінці.
Відповідно до частин 1, 2 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишення позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про встановлення факту сумісного проживання та перебування на утриманні.
За частиною 1 статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд роз'яснює позивачу про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання нею постанови звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи зазначене, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 610,40 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 377, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задовольнити.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 березня 2023 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про встановлення факту сумісного проживання та перебування на утриманні, закрити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області витрати по сплаті судового збору, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 1 610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 40 копійок.
Роз'яснити ОСОБА_1 її право на звернення з аналогічним позовом в порядку адміністративного судочинства та право протягом десяти днів з дня отримання нею даної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.О.Тимченко
Судді О.В.Агєєв
О.В.Мірута
Повне судове рішення складено 06 вересня 2023 року.
Головуючий О.О. Тимченко