Провадження № 22-ц/803/6451/23 Справа № 212/1918/22 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М.Д. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.
06 вересня 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Тимченко О.О.,
суддів: Корчистої О.І., Мірути О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Сотнікової А.І.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 212/1918/22 за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про виключення з обліку по особовому рахунку заборгованості попереднього власника в порядку захисту прав споживача,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль»,
на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2023 року (суддя Власенко М.Д.), ухваленого в приміщенні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 19 квітня 2023 року,-
В квітні 2022 року АТ «Криворізька теплоцентраль» звернулося до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , в обґрунтування якого посилалося на те, що позивач є постачальником теплової енергії квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є відповідач. АТ «Криворізька теплоцентраль» належним чином виконано свої зобов'язання щодо надання послуг з централізованого опалення за вказаною адресою. Проте, відповідач внаслідок неналежного виконання зобов'язання щодо здійснення оплати за спожиту послугу має заборгованість за період з 01 жовтня 2013 року по 01 листопада 2021 року у розмірі 36 811,01 грн., яку позивач й просить стягнути з відповідача, а також зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку щодо сплати заборгованості, просить стягнути з останньої суму інфляційних витрат у розмірі 9 879,79 грн, 3% річних у розмірі 3 365,22 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481 грн.
Ухвалою суду першої інстанції від 27 грудня 2022 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Криворізька теплоцентраль» про виключення з обліку по особовому рахунку заборгованості попереднього власника в порядку захисту прав споживача. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 24 вересня 2021 року ОСОБА_1 стала власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу. Вказаним договором не передбачено перехід зобов'язань за спожиті житлово-комунальні послуги від продавця до покупця, також договір не містить застережень про переведення боргу попереднього власника. Діючим законодавством також не передбачено обов'язку нового власника квартири сплачувати борги попередніх власників за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це попередньо не оговорено у договорі. Враховуючи викладене, просила зобов'язати АТ «Криворізька теплоцентраль» виключити із сум заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , суму у розмірі 36 811,01 грн за період до 24 вересня 2021 року, а також стягнути з АТ «Криворізька теплоцентраль» судові витрати у розмірі 7 000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2023 року в задоволенні позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Криворізька теплоцентраль» задоволено: зобов'язано АТ «Криворізька теплоцентраль» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість у розмірі 36 738,89 грн за період з жовтня 2013 року по 24 вересня 2021 року. Стягнуто з АТ «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 7 000,00 грн. Стягнуто з АТ «Криворізька теплоцентраль» в дохід держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні первісного позову АТ «Криворізька теплоцентраль» мотивоване тим, що за змістом договору купівлі-продажу квартири відповідач не набула обов'язку зі сплати заборгованості попереднього власника, а зміст договору не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що вимога про зобов'язання АТ «Криворізька теплоцентраль» виключити з обліку по особовому рахунку заборгованість попереднього власника квартири за період до 24 вересня 2021 року відповідає критеріям ефективного судового захисту від пред'явленого АТ «Криворізька теплоцентраль» позову про стягнення заборгованості, оскільки задоволення зустрічних позовних вимог відновлює порушені права відповідача за первісним позовом та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості відповідача перед позивачем.
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, АТ «Криворізька теплоцентраль» посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині зобов'язання позивача за первісним позовом виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість в розмірі 36 738,89 грн за період з жовтня 2013 року по 24 вересня 2021 року та в частині стягнення судових витрат в розмірі 7 000,00 грн.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що за квартирою позивача обліковується та закріплений особовий рахунок, який оформлюється на споживача і може бути переоформлений на іншого споживача. Однак, таке переоформлення саме по собі не є підставою для скасування (списання, вилучення, перенесення тощо) правильно нарахованої плати за надані послуги, а заборгованість, що обліковується на переоформленому особовому рахунку, підлягає погашенню (стягненню) у передбаченому чинним законодавством порядку та з належних осіб. При цьому, особовий рахунок оформлюється на житлове приміщення, а не на особу, а облік споживання теплової енергії по квартирі здійснюється наростаючим підсумком, незалежно від зміни власників. Отже, на думку скаржника, немає законних підстав для виключення з особового рахунку позивача суми заборгованості попередніх власників квартири, що виникла до купівлі-продажу квартири, а саме, до 24 вересня 2021 року. Той факт, що дана заборгованість обліковується за особовим рахунком обумовлений виключно особливостями системи і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку на підприємстві, які належать суто до компетенції підприємства. Таким чином, діями позивача відповідач не була позбавлена можливості здійснити (реалізувати) свої права споживача чи власника повністю або частково, а сама по собі вказівка в особовому рахунку про наявність заборгованості не тягне для неї негативних наслідків. Крім того, посилається на те, що виключення з обліку по особовому рахунку заборгованості попередніх власників не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. До того ж, законодавством не встановлено процедури визнання боргу за житлово-комунальні послуги безнадійним та не визначено механізму його списання, а тому така заборгованість зазначається в довідках про стан заборгованості.
Від ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник АТ «Криворізька теплоцентраль» в судове засіданні не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином .
ОСОБА_1 в судове засіданні не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином його представник в судовому засіданні проти доводів апе6ляційної скарги заперечував, просив її відхилити.
Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з'явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
АТ «Криворізька теплоцентраль» по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі статтями 67, 68, 162 Житлового Кодексу України зобов'язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунка і встановлених тарифів.
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обслуговуванні в АТ «Криворізька теплоцентраль», на яку відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 і спір між сторонами виник з приводу заборгованості за нараховані послуги теплопостачання за вказаною адресою за період з 01.11.2013 року по 01.11.2021 року.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченого 24 вересня 2021 року державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Тімошиною О.В. за № 2-1731.
Зі змісту наданої ОСОБА_1 копії договору купівлі-продажу квартири встановлено, що сторонами договору не було передбачено переходу зобов'язань з оплати заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, що існувала станом на дату укладення договору від продавця до покупця, а також відсутні застереження про переведення боргу попереднього власника на покупця.
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга АТ «Криворізька теплоцентраль» задоволенню не підлягає.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги випливає, що АТ «Криворізька теплоцентраль» оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 , а тому відповідно до принципу диспозитивності, апеляційний суд не перевіряє рішення в іншій частині.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ «Криворізька теплоцентраль», суд першої інстанції виходив з того, що вимога про зобов'язання АТ «Криворізька теплоцентраль» виключити з обліку по особовому рахунку заборгованість попереднього власника квартири за період до 24 вересня 2021 року відповідає критеріям ефективного судового захисту від пред'явленого АТ «Криворізька теплоцентраль» позову про стягнення заборгованості, оскільки задоволення зустрічних позовних вимог відновлює порушені права відповідача за первісним позовом та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості відповідача перед позивачем.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, є правильним та таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Проте новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна.
Отже, діючим законодавством не передбачено обов'язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20), від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 12 жовтня 2022 року у справі № 312/44/20 (провадження № 61-13033 св 20).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Договір купівлі-продажу від 24 вересня 2021 року, згідно з яким ОСОБА_1 стала власницею квартири, не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України.
Крім того, ОСОБА_1 не вчиняла правочинів щодо прийняття боргу з оплати комунальних послуг попередніх власників вказаної квартири. На неї не може бути покладено обов'язок зі сплати вказаної заборгованості, нарахованої відповідачем за зустрічним позовом попереднім власникам, тобто до набуття позивачем у власність квартири.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Щодо вирішення питання про належний спосіб судового захисту у спірних правовідносинах, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18); від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187 гс 18); від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338 цс 18); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364 цс 19); від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-84 гс 20).
З урахуванням фактичних обставин даної справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що вимога ОСОБА_1 про зобов'язання АТ «Криворізька теплоцентраль» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 за квартирою АДРЕСА_2 заборгованість попередніх власників квартири, є обґрунтованою та відповідає критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення таких вимог відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача (за зустрічним позовом) перед відповідачем (за зустрічним позовом) до 24 вересня 2021 року.
Аналогічний правовий висновок щодо способу судового захисту у подібних справах викладено Верховним Судом у постановах від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19, від 26 січня 2022 року у справі № 201/11406/20, від 15 березня 2023 року у справі № 176/552/22.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, вирішуючи справу хоча і з іншим предметом позову, аніж у справі, яка переглядається апеляційним судом, проте щодо подібного способу судового захисту, зазначила, що за умови визнання недійсною умови кредитного договору про плату за управління кредитом, є підстави задовольнити вимогу про зобов'язання банку перерахувати кредитну заборгованість позивача. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), а її задоволення ефективно захистить позивача у спірних правовідносинах (пункт 54).
У пункті 58 вказаної постанови зазначено, що задоволення вимоги боржника про зобов'язання кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір), може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , адже АТ «Криворізька теплоцентраль» фактично не визнав і активно заперечував щодо задоволення зустрічного позову про виключення чужої заборгованості саме з особового рахунку ОСОБА_1 , а згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси.
Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21.
Доводи апеляційної скарги по суті позовних вимог не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Крім того, наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Не має правових підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з АТ «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн, оскільки доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині фактично зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин. Так, суд першої інстанції, визначаючи розмір правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню позивачу за зустрічним позовом за рахунок відповідача, врахував вимоги статей 137, 141 ЦПК України, а також виходив з критерію реальності наданих адвокатських послуг (складання і подання зустрічного позову, відзиву на позовну заяву АТ «Криворізька теплоцентраль»), складності справи, фінансового стану обох сторін та обґрунтованості таких витрат. А тому апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат в частині сплати судового збору, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.О.Тимченко
Судді: О.А. Мірута
О.І. Корчистої
Повне судове рішення складено 06 вересня 2023 року.
Головуючий О.О. Тимченко