Провадження № 22-ц/803/6782/23 Справа № 202/8439/22 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г.О. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А.
05 вересня 2023 року місто Дніпро Дніпропетровської області
Єдиний унікальний номер 202/8439/22
Номер провадження 22-ц/803/6782/23
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого: Зайцевої С.А.
суддів: Барильської А.П., Максюти Ж.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Скиба Віталій Володимирович, на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 31 травня 2023 року головуючого судді Кухтіна Г.О. зі складанням повного тексту судового рішення 31 травня 2023 року по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування,-
У листопаді 2022 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі ПрАТ «СК «УСГ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування.
Позов мотивований тим, що 31 жовтня 2020 року сталась дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої транспортні засоби Nissan, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , та Skoda, д.н.з. НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_2 . На момент ДТП цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у позивача. За фактом ДТП було складено європотокол, згідно якого винуватцем є водій автомобіля Nissan, д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 . Після чого потерпіла звернулась до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Позивач відповідно до договору добровільного страхування виплатив страхове відшкодування в розмірі 46 498, 50 грн. На момент ДТП цивільна відповідальність відповідача була застрахована у АТ «СК «ІНГО». Після чого позивач звернувся до страхувальника відповідача - АТ «СК «ІНГО» з заявою про виплату страхового відшкодування, за яким АТ «СК «ІНГО» здійснило відшкодування в розмірі 31 211, 23 грн. (страхова виплата з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля потерпілого), яка не покриває суми виплати за договором добровільного страхування наземного транспорту. За таких обставин позивач вважав, що відповідач, як особа відповідальна за завданий збиток повинен відшкодувати ПрАТ «СК «УСГ» різницю між сумою страхового відшкодування сплаченого за договором добровільного страхування наземного транспорту та сумою страхового відшкодування виплаченому за полісом № 118110306, а саме: 46 498,50 грн. - 31 211, 23 грн. = 15 287, 27 грн.
Просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 15 287 грн.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 31 травня 2023 року позовні вимоги ПрАТ «СК «УСГ» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «УСГ» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 15 287, 27 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Скиба В. В., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги, зокрема зазначено, що судом не повно досліджені докази у справі, не встановлено обставини сплати АТ «СГ «ІНГО» на користь позивача страхової виплати, її розмір, відповідного розрахунку, що унеможливило встановлення обставин, за яких у позивача виникло право на пред'явлення вимог до відповідача. Судом не прийняті до уваги заперечення відповідача щодо розміру збитків, з приводу стягнення яких пред'явлено позов та не перевірено, чи підтверджують подані позивачем докази реальний розмір вартості виконаних робіт необхідних для відновлення пошкодженої речі з урахуванням зносу замінюваних деталей, а не всього транспортного засобу. На думку скаржника, позивачем не доведено розмір матеріальних збитків, що підлягають відшкодуванню шляхом надання відповідного висновку експерта. Крім того, зазначено, що судом не розглянуто клопотання відповідача щодо залучення третьої особи АТ «СГ «ІНГО». Вважає, відповідач є неналежним, оскільки позов повинен бути поданий до страховика відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «СК «УСГ» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, зокрема зазначаючи, що наявні в матеріалах справи рахунок № 344/1 від 16 листопада 2020 року та підтвердження його оплати, платіжне доручення № 28547 від 18 листопада 2020 року є належним підтвердженням фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування за договором страхування наземного транспорту. Розмір страхової виплати , якщо страховик визначає його меншим страхової суми ( ліміту його відповідальності), якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно ст. 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності. Тому, відповідач, як особа відповідальна за завданий збиток повинен відшкодувати ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» різницю між сумою страхового відшкодування сплаченого за договором добровільного страхування наземного транспорту та самою сумою страхового відшкодування.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику, як малозначна.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону судове рішення відповідає .
Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ «СК «УСГ», суд першої інстанції виходив з того, що несплачену страховою компанією відповідача різницю повинен відшкодувати саме відповідач ОСОБА_1 згідно зі ст.1194 ЦК України ,тобто різницю між сумою страхового відшкодування сплаченого за договором добровільного страхування наземного транспорту № 28-0401-20-00232 від 04 серпня 2020 року (без врахування зносу) та сумою страхового відшкодування, виплаченому за полісом обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів № 118110306 (з урахуванням зносу), а саме 46 498,50 грн. - 31 211, 23 грн. = 15 287, 27 грн.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, встановлено,та підтверджено матеріалами справи, що 04 серпня 2020 року за № 28-0401-20-00232 між ПрАТ «СК «УСГ» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів цивільно-правової відповідальності водія від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті (КАСКО).
Згідно вказаного договору застрахований ТЗ - SKODA RAPID, д.н.з. НОМЕР_2 , строк дії договору з 7 серпня 2020 року по 6 серпня 2021 року.
Пунктом 11.3 вказаного договору передбачено здійснення страховиком страхової виплати без урахування зносу.
У відповідності до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником ТЗ SKODA RAPID, д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .
У відповідності до копії повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду - 31 жовтня 2020 року сталась дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої транспортні засоби Nissan, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , та Skoda, д.н.з. НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_2 отримали механічні пошкодження. ОСОБА_1 свою вину визнав.
03 листопада 2020 року ОСОБА_2 подано заяву до ПрАТ «СК «УСГ» про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
У відповідності до страхового акту № ССКА-7196 затверджено суму страхового відшкодування страхувальнику, ОСОБА_2 , розміру страхового відшкодування у сумі 46 498, 50 грн,, підстава для визначення розміру збитку : рахунок № 344/1 від 16.11.2020 року .
18 листопада 2020 року ПрАТ «СК «УСГ» перераховано ТОВ «ТВК «АВТОЛАЙФ-ДНІПРО» страхове відшкодування 46 498, 50 грн.
У свою чергу, ТЗ Nissan Almera, д.н.з. НОМЕР_1 було застраховано АТ «СК «ІНГО», згідно полісу обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів № 118110306, який діяв з 07 травня 2020 року по 06 травня 2021 року.
АТ «СК «ІНГО» 22 грудня 2020 року перерахував на користь ПрАТ «СК «УСГ» оплату страхового відшкодування у розмірі 31 211, 23 грн.
21 травня 2021 року за вих. №2982700 АТ «СК «ІНГО» повідомило на претензію ОСОБА_1 наступне: на адресу АТ «СК «ІНГО» надійшла претензія про відшкодування шкоди в порядку регресу на суму 46 498, 60 грн., обґрунтована тим, що 31 жовтня 2020 року з вини водія ОСОБА_1 мала місце ДТП, у зв'язку із чим ПрАТ «СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 46 498, 60 грн. Згідно розрахунку коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ було встановлено, що фізичний знос автомобіля SKODA RAPID, д.н.з. НОМЕР_2 складає 53,8 %, у зв'язку із чим АТ «СК «ІНГО» було прийнято рішення про перерахування на користь ПрАТ «СК «УСГ» суму у розмірі 31 211, 23 грн., тобто з урахуванням зносу. Таким чином зі сторони АТ «СК «ІНГО» було повністю виконано свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування .
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі -Закон № 1961-IV).
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон № 1961-IV, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно з статтею 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (абзац 1 пункту 22.1статті 22 Закону № 1961 IV).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Зазначене повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц та від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17).
Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Водночас відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Вказана норма у главі 82 ЦК України визначає особливості розподілу повної відповідальності (стаття 1166 ЦК України) між особою, яка заподіяла шкоду та її страховиком.
Стаття 1194 ЦК України, встановивши межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність у розмірі, що перевищує страхове відшкодування, тим самим покладає решту відповідальності на страховика.
З огляду на вказане,стаття 1194 ЦК України застосовується до будь-яких правовідносин, в яких бере участь особа, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність.
При цьому, суд звертає увагу на те, що як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов'язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.
У відповідності до вимог ст. 25 Закону України « Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника ( його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.
При цьому, пунктом 11.3 договору добровільного страхування транспортних засобів № 28-0401-20-00232 від 04 серпня 2020 року, передбачено, що виплата страхового відшкодування за даним договором здійснюється без урахування зносу транспортного засобу.
ПрАТ«СК «УСГ» здійснила виплату страхового відшкодування шляхом зарахування грошових коштів на ТОВ «ТВК «АВТОЛАЙФ-ДНІПРО» в розмірі 46 498, 50 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 28547 від 18 листопада 2020 року .
При цьому, наявний в матеріалах справи рахунок № 344/1 від 16 листопадад 2020 року ТОВ «ТВК «АВТОЛАЙФ-ДНІПРО» та підтвердження оплати даного рахунку є належним підтвердженням фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування за договором страхування наземного транспорту, і зазначена сума відповідачем жодним чином не спростована.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні,у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є можливим за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц). Відповідач, як водій-учасник ДТП, якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, згідно зі статтями 1187, 1194 ЦК України, зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка підлягає зменшенню на суму франшизи.
Крім того, слід врахувати, що на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».Приписи статті 29 та пункту 32.7 статті 32 цього Закону передбачають, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом ТЗ з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Пунктами 1.6 та 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, визначено, що відновлювальний ремонт передбачає здійснення комплексу операцій через заміну складових частин або відновлення справності/роботоздатності ТЗ за формулою визначення вартості ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу ТЗ. Отже, якщо для відновлення пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди ТЗ ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого ТЗ.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи, у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
10 липня 2018 року Верховний Суд у справі № 922/1436/17 прийняв постанову, в якій зазначив, що відповідач як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-1V «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідач, як особа відповідальна за завданий збиток повинен відшкодувати ПрАТ «СК «УСГ» різницю між сумою страхового відшкодування сплаченого за договором добровільного страхування наземного транспорту № 28-0401-20-00232 від 04 серпня 2020 року та сумою страхового відшкодування виплаченому за полісом обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів № 118110306, а саме 46 498,50 грн- 31 211,23 грн = 15 287,27 грн.
При цьому слід зауважити, що пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Правовідносини у відповідності ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх особі, визначених умовами страхування) і страхового акту, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.
Пунктом 11.3 договору добровільного страхування транспортних засобів № 28-0401-20-00232 від 04 серпня 2020 року, передбачено, що виплата страхового відшкодування за даним договором здійснюється без урахування зносу транспортного засобу.
Відповідач не скористався своїм правом щодо призначення незалежної судової автотоварознавчої експертизи в рамках даної цивільної справи, а тому суд вважає наданий позивачем розрахунок належним, допустимим і достатнім доказом, яким позивач обґрунтовує розмір заподіяної шкоди його майну.
Суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності та надавши їм правову оцінку, дійшов обгрунтованого та правильного висновку про задоволення позову ПрАТ «СК «УСГ» щодо стягнення з ОСОБА_1 на його користь суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 15 287,27 грн.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права та з дотриманням процесуального права, тому не має передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції у цій справі.
З матеріалів справи вбачається,що ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 31 травня 2023 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про залучення до участі у справі АТ «СК'ІНГО» у якості третьої особи ,а тому доводи скаржника про те,що клопотання не розглянуто,не є слушними. Апеляційна скарга не містить переконливих аргументів щодо незаконності судового рішення.Аргументи скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду та особистого тлумачення скаржником норм матеріального закону.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу є прийнятими та обґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Підстав для скасування рішення суду не вбачається.
Також, слід зазначити, що у зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені відповідачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Скиба Віталій Володимирович - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 31 травня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: