04 вересня 2023 року
№ провадження 2/646/721/2023
Справа № 646/8824/19
іменем України
04.09.2023 року Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Глоби М.М.,
за участю секретаря судових засідань - Борщ Л.В.,
представника позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 ,
представника відповідача за первісним позовом - Саніна А.О.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в приміщенні зали судових засідань Червонозаводського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «TREASURER» про стягнення заборгованості за договором позики та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «TREASURER» до ОСОБА_3 про визнання недійсною частини правочину,
встановив:
21.12.2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «TREASURER» (далі - ТОВ), в якому просив стягнути з ТОВ заборгованість за договором позики б/н від 20.05.2015 року у розмірі 14 962 000,00 чеських крон, а також судові витрати.
21.12.2019 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
13.07.2020 року ухвалою суду направлено на адресу компетентного органу Чеської Республіки судове доручення про надання правової допомоги (вручення документів, отримання доказів, проведення окремих процесуальних дій), провадження у справі зупинено до надходження відповіді від компетентного органу Чеської Республіки.
28.04.2021 року ухвалою суду повторно направлено на адресу компетентного органу Чеської Республіки судове доручення про надання правової допомоги (вручення документів, отримання доказів, проведення окремих процесуальних дій), провадження у справі зупинено до надходження відповіді від компетентного органу Чеської Республіки.
Відповідно до підтвердження Окружного суду міського району Праги 9 від 11.06.2021 року, 10.06.2021 року Окружному суді міського району Праги 9 представниці ТОВ, яка діє на підставі довіреності від 03.06.2021 року, адвокатці Патімат Кашкаєвій було вручено копію вказаної позовної заяви з додатками, заяви про повторне подання доручення та зупинення провадження у справі від 12.04.2021 року та ухвалу суду від 28.04.2021 року.
22.07.2021 року ухвалою суду провадження у справі поновлено.
20.08.2021 року за клопотанням позивача ухвалою суду вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження наступного нерухомого майна: АДРЕСА_1 (мовою оригіналу - АДРЕСА_2 ); АДРЕСА_3 (мовою оригіналу - АДРЕСА_4 . и.p. 570; stavba pro vyrobu a skladovбni).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільна справа була передана в провадження судді Глоби М.М. та ухвалою суду від 02.03.2023 року прийнята до провадження. Визначено проведення розгляду справи у порядку загального позовного провадження.
Справа призначена до підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 04.09.2023 року цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ТОВ про стягнення заборгованості за договором позики об'єднана в одне провадження із цивільною справою за позовом ТОВ до ОСОБА_3 про визнання недійсною частини правочину
19.07.2023 року представник ТОВ звернувся до суду із заявою про відвід судді Глоби М.М., в обгрунтування якої зазначив, що у провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова знаходиться цивільна справа № 646/8824/19 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ про стягнення заборгованості за договором позики. Під час підготовчого судового засідання ухвалою суду від 13.04.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ про закриття провадження у справі, оскільки положення п. 6.2 договору позики від 20.05.2015 року, яким передбачено договірну підсудність за Червонозаводським районним судом м. Харкова, не суперечить нормам міжнародного договору, який регулює цивільні відносини. В такому випадку суддя уже надав оцінку спірним правовідносинам про визнання недійсною п. 6.2 договору позики від 20.05.2015 року. Суддя прямо заінтересований відмовити у задоволенні позову, виникають обґрунтовані сумніви в його об'єктивності і він підлягає відводу.
Під час підготовчого судового засідання представник ТОВ підтримав заявлені вимоги про відвід судді.
Представник ОСОБА_3 вважав заявлені вимоги про відвід судді безпідставними.
Частинами 2, 3 ст. 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Вислухавши думки представників сторін та дослідивши матеріали заяви, доводи заяви про відвід, суд доходить висновку, що обставини, викладені у заяві про відвід, не знайшли свого підтвердження.
Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлено ст. 36 ЦПК України, відповідно до змісту якої, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України («Недопустимість повторної участі судді в розгляді справи»).
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 ЦПК України).
Крім того, у висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом (п. 10). Відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany).
Відповідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Частиною 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (ч. ч. 2, 5 ст. 12 ЦПК України).
Одночасно суд зауважує, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Частиною 1 ст. 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Як зазначалося вище, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 ЦПК України.
З огляду на нормативний зміст п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у п. п. 1 - 4 ч. 1 цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п. 1 ст. 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас, як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Як свідчать матеріали справи, ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.04.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ про закриття провадження у справі, оскільки положення п. 6.2 договору позики від 20.05.2015 року, яким передбачено договірну підсудність за Червонозаводським районним судом м. Харкова, не суперечить нормам міжнародного договору, який регулює цивільні відносини.
В обґрунтування заяви про відвід заявник зазначив, що має сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, вважає, що суддя Глоба М.М. не може брати участь у розгляді вказаної цивільної справи по суті та підлягає відводу з тієї підстави, що суддя уже надав оцінку спірним правовідносинам про визнання недійсною п. 6.2 договору позики від 20.05.2015 року.
Відтак підстава заявленого відводу стосується суто процесуальної дії судді, а саме, постановлення ухвали про відмову у задоволенні клопотання про закриття проваджння у справі.
Разом із тим, відповідно до положень ч. 4 ст. 36 ЦПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу згідно з ч. 4 ст. 36 ЦПК України.
Інших обставин, визначених ст. 36 чи ст. 37 ЦПК України, які б свідчили про особисту упередженість судді Глоби М.М. або його необ'єктивність у заяві не вказано, судом таких обставин також не встановлено.
Аргументи, якими заявник мотивує свою заяву про відвід, не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду «суб'єктивного критерію», так і з погляду «об'єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.
З огляду на підстави заявленого відводу, суд доходить висновку про його необґрунтованість, оскільки не містить посилань на дії, вчинені суддею, що можуть свідчити про її необ'єктивність або упередженість, що є підставами для відводу, визначеними ст. 36 ЦПК України.
Таким чином, аналіз доводів заяви та положень ст. 36 ЦПК України свідчать, що вказані обставини, на які посилається заявник, не є передбаченими законом підставами для відводу судді Глоби М.М.
За таких обставин, даних, які б прямо чи опосередковано свідчили про заінтересованість судді в результаті розгляду справи № 646/8824/19, а також інших доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді матеріали не містять.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Оскільки судом не встановлено, матеріалами справи та доказами не підтверджено наявності обставин, які б дійсно викликали сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Глоби М.М., доводи про наявність підстав для задоволення вказаного відводу не знайшли свого підтвердження, суд доходить висновку про необгрунтованість заявленого відводу та, відповідно до положень ч. 3 ст. 40 ЦПК України, зважаючи на те, що заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні до наступного засідання, суд передає заяву для вирішення питання про відвід разом з матеріалами справи іншому судді, який не входить до складу суду та визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 33, 36, 37, 40 ЦПК України, суд -
Визнати необґрунтованою заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «TREASURER» Саніна Арсенія Олександровича про відвід судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Глоби М.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «TREASURER» про стягнення заборгованості за договором позики та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «TREASURER» до ОСОБА_3 про визнання недійсною частини правочину.
Передати заяву про відвід разом із матеріалами справи № 646/8824/19 іншому судді, який не входить до складу суду та визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України, для розгляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Ухвала не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддя -