Справа № 643/8784/23
Провадження № 1-кс/643/1123/23
01.09.2023 слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12020220470002668 від 22.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,-
29.08.2023 до Московського районного суду м. Харкова надійшло вказане клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна (автомобіля) у кримінальному провадженні №12020220470002668 від 22.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, у якому заявник просить: скасувати арешт належного йому автомобіля «Mercedes Benz E 280», д.н.з. НОМЕР_1 , коричневого кольору, 1995 року випуску, який було накладено ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27.05.2020.
На обґрунтування клопотання заявник зазначив, що ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27.05.2020 накладено арешт на транспортний засіб «Mercedes Benz E 280», д.н.з. НОМЕР_1 , який наразі зберігається на території Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області. Вказаний автомобіль є його власністю на підставі нотаріально посвідченої довіреності, виданої йому ОСОБА_4 01.12.2007 та переданого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. У грудні 2019 невідома особа проникла до господарської будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 , де тимчасово знаходився належний йому автомобіль «Mercedes Benz E 280», д.н.з. НОМЕР_1 , та незаконно заволоділа вказаним транспортним засобом, в якому знаходилося свідоцтво про його реєстрацію. Наразі він має статус потерпілого у кримінальному провадженні №12021170590000184 від 01.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України. З моменту вилучення належного йому майна (автомобілю) у невідомої йому особи у травні 2020 року, яка могла бути причетною до його незаконного заволодіння, по теперішній час сплинуло понад 3 роки, жодній особі не було повідомлено про підозру, необхідні слідчі дії було проведено та на теперішній час необхідності у його подальшому арешті не має. У зв'язку з чим, просить скасувати арешт на належний йому транспортний засіб.
У судове засідання заявник не з'явився, у своєму клопотанні просив розглянути його без його участі та з підстав, зазначених у клопотанні, просив його задовільнити.
Дізнавач СД Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області у судове засідання не з'явився, до його початку подав заяву в якій просив розглянути клопотання за його відсутності, та надав матеріали кримінального провадження №12020220470002668 від 22.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
Слідчий суддя дослідивши клопотання та надані докази, матеріали кримінального провадження приходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба. Відповідно до вимог ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 27.05.2020 у справі №643/8167/20, по кримінальному провадженню №12020220470002668 від 22.05.2020, накладено арешт на автомобіль «Mercedes Benz E 280», д.н.з. НОМЕР_2 , коричневого кольору, 1995 року випуску, номер кузову б/н; технічний паспорт НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 ; ключ з брилком від автомобілю «Mercedes Benz E 280», д.н.з. НОМЕР_2 , яке було вилучене 21.05.2020 в період часу з 21.40 до 22.00 за адресою: м. Харків, вул. Дружби Народів, 202. Досудове розслідування здійснювалось відділом дізнання Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
При цьому, слідчий суддя приходить до висновку про те, що заявником ОСОБА_3 у клопотанні про скасування арешту майна при зазначенні державного реєстраційного номеру автомобіля «Mercedes Benz E 280», було допущено технічну помилку та помилково вказано д.н.з. « НОМЕР_1 », замість вірного « НОМЕР_2 ». Належність автомобілю «Mercedes Benz E 280», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 підтверджується довіреністю від 01.12.2007, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, наданих заявником до клопотання.
26.05.2020 у кримінальному провадженні призначено судово-технічну експертизу документів та 30.06.2020 отримано висновок експерта №10/7/218СЕ-20 від 26.06.2020, згідно якого бланк свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_3 , виданого 22.022005 Луцьким МРЕВ ДАІ ГУ-УМВС України, на автомобіль «Mercedes Benz E 280», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на ім'я ОСОБА_4 , не відповідає бланкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - України.
На виконання доручення про проведення слідчих дій у порядку ст.40 КПК України, згідно рапортів о/у ВКП Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 чоловіка на ім'я ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також свідків та очевидців вказаної події встановлено не було.
Відомості про призначення та проведення в межах даного кримінального провадження експертних досліджень із використанням вказаного автомобілю, у слідчого судді відсутні.
З наданих для огляду судом матеріалів кримінального провадження вбачається, що жодних слідчих дій, які б потребували існування арешту транспортного засобу - не проводиться.
Крім того, судом враховується та обставина, що стороною обвинувачення на час розгляду клопотання по суті не надано до суду жодних відомостей, які б свідчили про реальну необхідність у існуванні арешту вказаного автомобілю.
Слідчий суддя дійшов висновку, що втручання державного органу у право на мирне володіння майном повністю порушує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власника майна, тобто становить «особистий і надмірний тягар для особи».
Наявність арешту позбавляє заявника права мирного володіння та користування належним йому майном, а саме автомобілем, що є порушенням конституційних прав.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України. За змістом ст.173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.
Частиною 1 ст.174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, у випадках, визначених вказаною статтею, власник або інший володілець майна під час досудового розслідування не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також, згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених обставин, слідчий суддя вважає, що на теперішній час підстави для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту транспортного засобу «Mercedes Benz E 280», реєстраційний номер НОМЕР_2 , коричневого кольору, 1995 року випуску, номер кузову б/н - відсутні.
З урахуванням викладеного, клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12020220470002668 від 22.05.2020 за ч.4 ст.358 КК України, обґрунтоване і підлягає задоволенню
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 103, 110, 174, 369, 371-372 КПК України,-
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна задовольнити.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 27.05.2020, справа №643/8167/20, на транспортний засіб «Mercedes Benz E 280», д.н.з. НОМЕР_2 , коричневого кольору, 1995 року випуску, номер кузову б/н, - зняти.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1