Справа623/343/22
Провадження № 1-кп/638/1354/23
06 вересня 2023 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретарів судових засідань - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221070000046 від 13 січня 2022 року, відносно обвинуваченого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм Харківської обл., громадянина України, офіційно не працевлаштованого, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_6 , 2014 р.н., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України,
ОСОБА_5 12 січня 2022 року, приблизно о 22 годині, знаходячись за місцем свого мешкання у будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер та наслідки своїх протиправних дій та бажаючи їх настання, знаходячись в положенні стоячи, тримаючи обома руками дерев'яну палицю, наніс ОСОБА_7 один удар палицею в область голови яку остання прикривала руками, чим спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді перелому правої променевої кістки, що відповідно до п.2.2.1. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, а також тілесні ушкодження у вигляді забійної рани волосяної частини голови, що відповідно до п.2.3.2. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Потерпіла у призначені судові засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, у якій зазначила про відсутність претензій до обвинуваченого.
На підставі вимог ст. 325 КПК України, за погодженням із учасниками судового провадження, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілої.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину у вчиненні злочину в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред'явлення останньому обвинувачення за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, тобто - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілої.
Під час допиту обвинувачений ОСОБА_5 надав наступні свідчення: 12 січня 2022 року, пізно у вечорі він знаходився за місцем свого мешкання та у нього виник конфлікт з співмешканкою ОСОБА_7 в ході якої він наніс їй удар дерев'яною палицею по голові. На даний час вони примирились та продовжують спільно проживати однією сім?єю.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілої.
При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ізюм Харківської обл., громадянин України, офіційно не працевлаштований, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_6 , 2014 р.н., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий.
Обставинами, які згідно зі ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому, судом встановлено щире каяття, яке виразилось у засудженні та критичній оцінці обвинуваченим своєї протиправної поведінки, та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив нетяжкий злочин.
Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Враховуючи те, що відповідно до зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений кримінальне правопорушення лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судим, обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого - щире каяття, яке виразилось у засудженні та критичній оцінці обвинуваченим своєї протиправної поведінки, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, думку сторони обвинувачення, яку підтримав обвинувачений, суд вважає, що його виправлення і перевиховання можливе у випадку призначення покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за скоєне у вигляді обмеження волі, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням ст. 75 КК України та поклавши обов'язки передбачені ст. 76 КК України, що повною мірою відповідатиме скоєному, буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових проступків та злочинів.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередженням вчинення нових проступків та злочинів. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Цивільний позов не заявлено.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України та призначити покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього в силу ст.76 КК України обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1