Іменем України
№ 610/67/23 № 1-кс/610/226/2023
м. Балаклія06 вересня 2023 року
Слідчий суддя Балаклійського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12022221080000752 про арешт майна,
04.09.2023 до суду надійшло клопотання слідчого про арешт майна від 04.09.2023.
Предметом клопотання є майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , власником який є ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтовано тим, що в ході проведення досудового розслідування за ч. 7 ст. 111-1 КК України встановлено, що громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з особистих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи надати допомогу державі-агресору та її збройним формуванням з метою завдання шкоди Україні, добровільно зайняла посаду т.зв. «оперуполномоченого отделения по борьбе с групповой преступностью УВД ВГА Харьковской области».
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу у період часу з 01 червня 2022 року по кінець серпня 2022 року, більш точний час встановити з об'єктивних причин не виявилось можливим, здійснювала прийом, переведення, звільнення працівників, займалася обліком особового складу, формуванням та веденням особових справ співробітників, тобто виконувала функції працівника по роботі з кадрами в т.зв. «народній міліції».
ОСОБА_4 11.08.2023 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме: в добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території. 11.08.2023 в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті «Урядовий кур'єр» та 16.08.2023 на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора розміщено повідомлення про підозру ОСОБА_4 та повістки про виклик до ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області для вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, допиту в якості підозрюваного, а також вручення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з додатками до нього, в рамках кримінального провадження № 12022221080000752 від 16.11.2022. На вказані у повістках дати та час ОСОБА_4 не з'явилась, причини неявки не повідомила, до теперішнього часу органом досудового розслідування її місцезнаходження не встановлено.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на земельну ділянку та житловий будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, тому застосування арешту майна необхідне для виконання в подальшому можливого вироку суду в частині конфіскації майна.
У судове засідання слідча не прибула, подала до суду заяву про розгляд клопотання за її відсутності, клопотання підтримала та просила його задовольнити.
Захисник у судове засідання не з'явилась, просила розглядати клопотання за її відсутності (а.с. 45).
Як убачається з матеріалів клопотання, СВ ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022221080000752. Відомості про вчинене кримінальне правопорушення з кваліфікацією за ч. 7 ст. 111-1 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) було внесено 16.11.2022.
Частиною 7 статті 111-1 КК України передбачено кримінальну відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
11.08.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України - добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, тому застосування арешту майна необхідне для виконання в подальшому можливого вироку суду в частині конфіскації майна.
Постановою слідчого від 24.08.2023 досудове розслідування зупинено, підозрювану ОСОБА_4 оголошено в розшук.
Пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК України регламентує арешт майна як один з заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати, зокрема: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; можливість спеціальної конфіскації майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
Із огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
Надана стороною обвинувачення сукупність матеріалів кримінального провадження на даному етапі кримінального провадження, до моменту вирішення обвинувачення по суті, є достатньою для обґрунтованості повідомленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, що підтверджується:
1)Даними протоколу допиту свідка ОСОБА_5 , яка пояснила, що знає особисто ОСОБА_4 , яка під час тимчасової окупації м. Балаклія, Харківської області працевлаштувалась до незаконних правоохоронних органів, створених на окупованій території м. Балаклія, а саме з червня 2022 року, та розповідала, що влаштувалась на посаду «начальника кадрів» в т.з. «народній міліції» при окупаційній владі, що в її обов'язки входило документальне оформлення працевлаштування на роботу осіб до органів міліції;
2)Даними протоколу допиту свідка ОСОБА_6 , яка пояснила, що вона доводиться невісткою ОСОБА_4 , тобто є дружиною її сина ОСОБА_7 , та знає, що ОСОБА_4 під час окупації м. Балаклія працювала керівником відділу кадрів новоствореної «народної міліції м. Балаклія», про що казала особисто, під керуванням ОСОБА_8 , в приміщенні базування поводилася нахабно;
3)Даними протоколів допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , який пояснив, що зі ОСОБА_4 вони познайомилися під час роботи в т.з. «народній міліції», де вона займала посаду начальника кадрового забезпечення, на її робочому місці був комп'ютер та принтер, на столі завжди було багато документів, можливо, вона займалась документальним оформленням працевлаштування до т.з. «народної міліції»;
4)Даними протоколу допиту свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що влітку 2022 року через те, що він зареєстрований не в м. Балаклія, йому потрібен був корінець тимчасової реєстрації за місцем проживання, тому один раз на блок-посту військові рф його не пропустили та відвезли до приміщення базування т.з. «народної міліції», де військовий повідомив, що зараз вийде начальник відділу кадрів ОСОБА_4 , в той момент вийшла вона, де зробила йому копію його «заявления», яку долучено до матеріалів;
5)Даними протоколу допиту свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що ОСОБА_4 , знає особисто, оскільки до вересня 2022 року проживали по сусідству. Під час окупації неодноразово спілкувались із ОСОБА_4 . Так в кінці травня 2022 року, в ході розмови ОСОБА_4 особисто повідомила свідку про те, що вона працевлаштувалась в адміністрацію окупаційної влади «у секретний відділ», згодом від сусідки дізнався, що вона працює при окупаційній владі на посаді начальника відділу кадрів. Наприкінці липня 2022 року працівники «народної міліції» приїжджали до нього та забрали гладкоствольну рушницю, про наявність якої їм стало відомо від ОСОБА_4 ;
6)Даними протоколу допиту свідка ОСОБА_13 , який пояснив, що знає ОСОБА_4 особисто. Так, в червні 2022 року, він зустрів на вулиці колишнього поліцейського ОСОБА_14 , який в розмові йому запропонував працювати в народній міліції при окупаційній владі, на що отримав відмову. Через декілька днів, коли ОСОБА_13 йшов по пер. Серпуховського в м.Балаклія, його зупинили працівники військової поліції рф для перевірки документів та побачили у нього посвідчення працівника ДКВС, після чого запропонували наполегливо звернутися до ОСОБА_8 щодо роботи в народній міліції. Наступного дня ОСОБА_13 пішов до ОСОБА_8 , який працював на посаді начальника т.з. «народної міліції». Під час розмови ОСОБА_8 запропонував свідку працювати на них, сказав принести копії свої документів та віддати їх ОСОБА_15 та повідомив, що вона займається кадровими питаннями щодо влаштування на роботу до т.з. «народної міліції». В цей час, при їх розмові з ОСОБА_8 разом з ним в кабінеті (на четвертому поверсі кабінет № 402) працювала ОСОБА_4 та бухгалтер ОСОБА_16 . При цьому ОСОБА_13 особисто бачив, що ОСОБА_4 сиділа за окремим столом, на якому стояв комп'ютер, та вона займалась формуванням особистих справ працівників т.з. «народної міліції», вона їх в цей час формувала табель обліку робочого часу разом з ОСОБА_16 . Також свідок був присутній при обшуку приміщення адміністративної будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , після деокупації м. Балаклія, який проводився СБУ та під час якого були вилученні документи, які стосуються діяльності працівників т.з. «народної міліції», особисто бачив штатний розпис, в якому було зазначено ОСОБА_4 ;
7)Даними протоколу допиту свідка ОСОБА_17 , який пояснив, що ОСОБА_4 знає особисто, оскільки раніше працювали з нею. Так, коли ОСОБА_18 звернувся до новообраного начальника народної міліції ОСОБА_8 за фактом того, що його майно викрали військовослужбовці рф, то прийшов до адміністрації, де побачив в одному із кабінетів ОСОБА_4 , яка запитала, чи він прийшов подати заявку на роботу в народну міліцію, на що він відповів, що ні, та запитав у ОСОБА_4 , ким вона працює, на що ОСОБА_19 відповіла, що працює у відділі кадрів. Також в подальшому неодноразово бачив ОСОБА_20 з іншими працівниками народної міліції, на робочому місці у неї був комп'ютер та принтер, на столі було багато документів;
8)Даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_21 , який, за участю понятих, під фото вказав приміщення базування т.з. «народної міліції» та робоче місце ОСОБА_4 ;
9)Документами, вилученими 16.06.2023 на підставі ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчого судді від 14.06.2023.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на земельну ділянку та житловий будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Окрім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
У цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Санкція статті інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбачає призначення покарання з можливістю конфіскації майна.
Тому, зазначене у клопотанні майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 5 ст. 170 КК України, його необхідно арештувати з метою виконання в подальшому можливого вироку суду в частині конфіскації майна як виду покарання.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання про арешт майна, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.
Клопотання слідчого не містить будь-яких доводів, які б вказували на неможливість застосування найменш обтяжливого способу арешту майна та необхідність застосування саме заборони його користування, розпорядження та відчуження.
Тому суд вважає, що позбавлення права користування майном буде надмірним та невиправданим, що суттєво позначиться на інтересах її власника та в значній мірі обмежить її законні права.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема не застосування заборони на відчуження та розпорядження вищевказаним майном, може привести до його приховування, втрати, передачі майна.
Матеріали клопотання та встановлені судом обставини свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою виконання в подальшому вироку суду в частині конфіскації майна та накладення арешту на вказане майно не завдасть шкоди охоронюваним правам та інтересам особи, а лише забезпечить можливу конфіскацію майна як виду покарання.
Відповідно до ч. 12 ст. 170 КПК України заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.
Отже арешт на житловий будинок накладається без такої заборони.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170-174 КПК України,
1.Клопотання задовольнити повністю.
2.Накласти арешт на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ):
житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (без заборони використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у ньому),
позбавивши права на відчуження та розпорядження цим майном.
3.Копію ухвали направити ініціатору клопотання для виконання та заінтересованим особам для інформування.
Ухвала виконується неґайно, може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п 'яти днів з дня її оголошення. Можливо слідчому судді заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Слідчий суддя ОСОБА_1