Справа № 761/7491/23
Провадження № 1-кп/761/2619/2023
09 серпня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесенні в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023100100000115 від 13.01.2023 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхні Сірогози, Херсонської області, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який наразі утримується в ДУ «Київській слідчий ізолятор», раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва, перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Прокурор звернулась до суду із клопотаннями про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що ризики є необґрунтованими, просив змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, за місцем проживання сестри, а саме за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, дійшов такого висновку.
В судовому засіданні встановлено, що ухвалою суду від 13.06.2023 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном до 11.08.2023.
Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Метою продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 на даний час є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Разом з тим, вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою необхідно враховувати положення ч.1 ст. 183 КПК України, згідно якої тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.
Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
При розгляді даного клопотання суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 в справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку».
Також у рішенні ЄСПЛ в справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
В обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурор в судовому засіданні не довів реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи обвинуваченого, не надав фактичних даних, котрі із певною вірогідністю давали підстави стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі "Ніколова проти Болгарії"). Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії" позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Так само і продовження строку тримання під вартою не може застосовуватися через те, що вироком може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі (рішення у справі «Летельє проти Франції»; також див. справи «Панченко проти Росії», «Гораль проти Польщі», «Ілійков проти Болгарії»).
Суд вважає, що перебування ОСОБА_4 в умовах ізоляції протягом тривалого часу є на даний час необґрунтованим, а тому відносно нього потрібно змінити запобіжний захід, та призначити запобіжний захід, який не пов'язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно положень ст. 129 Конституції України проголошено, що однією з основних засад судочинства є законність.
Частиною 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до Закону України «Про попереднє ув'язнення» та ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Разом з тим, прокурор в судовому засіданні не обґрунтував необхідності продовження тримання під вартою ОСОБА_4 .
Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом враховуються дані про його особу, який вчинив інкриміноване діяння, місце проживання, стан його здоров'я, психологічний стан, міцність соціальних зв'язків, приходжу до висновку, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню є недоцільним, оскільки прокурором у супереч ст. 194 КПК України не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам.
Обираючи більш м'який запобіжний захід суд виходить з наступного: даних які б підтверджували неналежну поведінку обвинуваченого у цьому судовому засіданні стороною обвинувачення не надано, обвинувачений має місце проживання та може бути проконтрольований відповідними правоохоронними органами.
Домашній арешт на думку суду на даному етапі забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки є не менш суворим чим тримання під вартою, а тому мінімізує ризики передбачені кримінально процесуальним законом.
Термін дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у виді домашнього арешту у певний період доби, визначити терміном на два місяця, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 182, 331, 376 КПК України,
Клопотання прокурора залишити без задоволення.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_2 ,заборонивши ОСОБА_4 у період з 20 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступної доби залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язкипередбачені ч.5 ст.194 КПК України:
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та реєстрації, засобів зв'язку;
-прибувати до суду за першою вимогою;
-утримуватися від позапроцесуального спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну
Контроль за виконанням ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_4 .
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду негайно.
Строк дії ухвали про тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під домашнім арештом визначити до 09 жовтня 2023 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_1