Справа № 761/14907/21
Провадження № 2/761/2503/2023
28 серпня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно з яким просила суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 167405,16 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.01.2019 року о 16 год. 00 хв. у м. Києві по вул. О. Саратовській, 22 відбулась ДТП за участю транспортного засобу «Mersedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
У позивача виникло право вимоги саме до відповідача, як до винної особи, в розмірі понесених витрат, що складають 167405,16 грн., у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2021 матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.
08.06.2021 ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.
За вказаних обставин, а також враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив, суд вирішує справу за наявними матеріалами, як це передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Щодо вимоги про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд дійшов наступних висновків.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши матеріали справи доказами, суд встановив, що 11.01.2019 року о 16 год. 00 хв. у м. Києві по вул. О. Саратовській, 22 відбулась ДТП за участю транспортного засобу «Mersedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва №761/4884/19 від 12.03.2019 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП визнано ОСОБА_2 .
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача, була застрахована у ТДВ «СК «Київ Ре» (Страховик), згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/8372426 (далі - Поліс).
Відповідно до п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон, Закон про ОСЦПВВНТЗ) страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Згідно з Полісом № АМ/8372426 розмір страхової суми на одного потерпілого завданого майну становить 100 000,00 грн.
Згідно абзацу 1 п. 12.1 cт. 12 Закону про ОСЦПВВНТЗ розмір франшизи, не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якої відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. В даному випадку розмір франшизи дорівнює 0 грн.
Таким чином, ліміт відповідальності Страховика за шкоду, завдану майну позивача, в межах Полісу № 204084421 становить 100 000,00 гривень.
Відповідно до cт. 6 Закону про ОСЦПВВНТЗ страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну майну потерпілого.
Забезпеченим транспортним засобом є транспортний засіб, зазначений у чинному договорі ОСЦПВВНТЗ та експлуатований особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована (п. 1.7 ст. 1 Закону про ОСЦПВВНТЗ).
Особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (п. 1.4 ст. 1 Закону про ОСЦПВВНТЗ).
07.12.2020 позивачем було подано до Моторно-транспортного страхового бюро України (далі - МТСБУ) заяву про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Згідно рішення МТСБУ №3-01-б/8078 від 04.03.2021 відповідно до порядку повернення гарантійних внесків страховиків до фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах шляхом врегулювання страхових випадків та згідно рішення Президії МТСБУ від 21.01.2020р. МТСБУ прийняло рішення про виплату ОСОБА_1 відшкодування шкоди у розмірі 103000,00 грн.
З метою визначення розміру матеріальної шкоди, яка була заподіяна позивачу у зв'язку із пошкодженням автомобіля «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_2 , позивач звернувся до ФОП ОСОБА_3 та уклав договір про проведення оцінки.
На виконання зазначеного договору ФОП ОСОБА_3 було складено «Звіт №4228 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_2 (далі - Звіт №4228), відповідно до якого вартість матеріального збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 154066,28 грн. Крім того, у Звіті №4228 зазначено, що вартість відновлювального ремонту, визначена за витратним підходом складає 270405,16 грн.
Позивач вважає, що витрати, які підлягають стягненню з відповідача становлять 167405,16 грн., що дорівнює різниці між вартістю відновлювального ремонту (270405,16 грн.) та лімітом відповідальності страховика (103 000,00 грн.).
Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено імперативний обов'язок щодо доказування і подання доказів у цивільному процесі, а саме зазначеною нормою вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Ч. 2 ст.1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Отже, позивачу, як власнику автомобілю «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_2 повинно бути відшкодовано матеріальний збиток у розмірі 154066,28 грн., відповідно до Звіту № 4228.
При цьому у справі відсутні докази, які б підтверджували взаємозв'язок між вартістю відновлювального ремонту (270405,16 грн.) та дорожньо-транспортною пригодою, що сталася.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій винуватця шкоди.
Відповідно п. 4. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Таким чином, у зв'язку з вищевикладеним та зважаючи на те, що постанова суду в адміністративній справі, за якою відповідача визнано винним у вчиненні ДТП, набрала законної сили і на підставі даного рішення потерпілій стороні відшкодована матеріальна шкода не у повному розмірі, у позивача виникло право вимоги саме до відповідача, як до винної особи, в розмірі понесених витрат, що складають 51066,28 грн.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлена позовна вимога у частині стягнення матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню та підлягає стягненню з ОСОБА_2 вартість матеріального збитку у розмірі 51066,28 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 510,58 грн. пропорційно до суми задоволених позовних вимог 30,50%.
Керуючись ст.ст. 22, 23, 27, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 223, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП у розмірі 51 066,28 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 510,58 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: