Справа № 761/10162/23
Провадження № 2/761/6541/2023
01 серпня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) через підсистему «Електронний суд» звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач), відповідно до якого просила стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочку сплати аліментів у сумі 280000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.04.2022 рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/5278/20, яке набрало законної сили 07.11.2022, з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, доходу щомісячно, починаючи з 17.02.2020 та до 25.04.2021р. Однак відповідач ігнорує зазначене рішення та не сплачує аліменти.
Прострочка сплати аліментів на дітей становить 129 днів.
Позивач вказує, що 1/3 частина доходів відповідача у період з 17.02.2020 до 25.04.2021 складала близько 20000,00 грн. на місяць.
За таких обставин, позивач звернулась до суду з вимогою про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів.
14.04.2023 року ухвалою суду відкрито провадження по справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 247 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідних клопотань до суду не надходило.
01.05.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог.
26.05.2023р на адресу суду від відповідача надійшла заява про доручення до матеріалів справи розписки ОСОБА_1 від 25.05.2023, в якій позивачка зазначила, що не має будь-яких матеріальних претензій до ОСОБА_2 стосовно виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14.04.2022 у справі №761/5278/20 та заявила, що ОСОБА_2 , передавши їй кошти у сумі 100 000, 00 грн., добровільно виконав рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14.04.2022 у справі №761/5278/20.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.04.2022 у справі №761/5278/20, яке набрало законної сили 07.11.2022, з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, доходу щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 17.02.2020 та до 25.04.2021р.
Відповідно до Свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 30 жовтня 2010р., ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рідними батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до Свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 20 жовтня 2012р., ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рідними батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказує, що відповідач в добровільному порядку не виконував рішення суду про стягнення аліментів.
01.05.2023 надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог.
Так, положеннями ч. 1 ст. 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Відповідно до 1 ст.194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 196 СК у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Крім того, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вирішуючи позовні вимоги в про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, суд приходить до висновку про безпідставність заявленого позову виходячи із такого.
В підтвердження умисних дій відповідача, спрямованих на ухилення від сплати аліментів, позивач жодних доказів не надала.
Так, виходячи із положень ст.196 СК України, позивач має довести, що мала місце вина відповідача.
Під ухиленням від сплати аліментів у юридичній науці розуміють як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне чи часткове ухилення від сплати аліментів: приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплаті аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язків щодо утримання. Ухилення від сплати аліментів завжди припускає винні навмисні дії (бездіяльність). Тому позивач має представити суду докази того, що у той чи інший спосіб відповідач свідомо прагнув ухилитися від виконання обов'язків щодо утримання дитини.
При цьому, в матеріалах справи присутня відповідь від Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.03.2023, з якої вбачається, що на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 68346918 з примусового виконання судового наказу №761/44316/21 від 24.01.2022 Шевченківського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини доходів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 10.12.2021 і до досягнення дітьми повноліття. Станом на 01.03.2023 заборгованість по аліментам відсутня.
Крім цього, в матеріалах справи присутня розписка позивача (підписана ЕЦП) від 25.05.2023, з якої вбачається, що позивач, ОСОБА_1 , отримала від ОСОБА_2 , 100 000,00 (сто тисяч) гривень на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 квітня 2022 року у справі № 761/5278/20. Будь-яких матеріальних претензій до ОСОБА_2 позивач не має та заявляє, що ОСОБА_2 , передавши кошти в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень добровільно виконав рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 квітня 2022 року у справі № 761/5278/20.
Тобто, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо ухилення відповідачем від виконання обов'язків щодо утримання дітей.
За таких обставин, та враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого позову. Тому, в задоволенні позовних вимог - слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 180-84, 190, 198-200 СК України, ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 141, 200, 206, 258-259, 263-268, 273, 274, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: