Рішення від 20.07.2023 по справі 761/6317/23

Справа № 761/6317/23

Провадження № 2/761/5961/2023

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про розбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про розбавлення батьківських прав.

У своїй позовній заяві просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що з 2014 року ОСОБА_1 проживала в громадянському шлюбі з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилася дитина - ОСОБА_4 . Одразу після народження, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 сина поклали до лікарні Охмадит, де його прооперували. Позивача з дитиною виписали з лікарні лише 31.07.2020 року. Після виписки Позивач з дитиною пішла від Відповідача. З того часу Відповідач перестав , цікавитися дитиною, матеріальної допомоги необхідної на його утримання, виховання та забезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом і лікуванням не надавав та не надає. Вищенаведене свідчить про свідоме ухилення громадянина ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до свого сина, оскільки він не бере участі у його вихованні, навчанні, розвитку, не виявляє турботу до нього, не підтримує матеріально, чим остаточно довів свої подальші наміри щодо дитини. На підставі викладеного позивач просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно дитини.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 лютого 2023 року матеріали цивільної справи було передано на розгляду судді Фроловій І.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2023 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду.

30 червня 2023 року на адресу суду надійшов Висновок Органи опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації за позовною заявою громадянки ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно його малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просили суд задовольнити позов.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Третя особа у судове засідання участь своїх представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином. Судом враховано наявність клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Судом під час розгляду справи було встановлено наступні обставини.

Судом встановлено та вказане не спростовано сторонами, що з 2014 року ОСОБА_1 проживала в громадянському шлюбі з ОСОБА_2 .

Від цивільного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 11 липня 2020 року.

23 травня 2023 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, про що Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) складено відповідний актовий запис № 619, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 23 травня 2023 року.

На підставі зазначеного позивачка змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

Щодо позовних вимог в частині позбавлення відповідача батьківських прав, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 4,5 ст.19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно Висновку Органу опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав відносно малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . вбачається, що Під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у стосунках, без реєстрації шлюбу, у них народився син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Хлопчик проживає, разом з матір'ю, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 24 січня 2023 року, складеного службою у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, у вищевказаній квартирі створені належні умови для проживання дитини.

Відповідно акту на предмет проживання дитини за адресою реєстрації її матері від 27 січня 2023 року, підписаного п'ятьма сусідами, ОСОБА_7 проживає у даній квартирі з народження, батько з сином не проживає, не відвідує його, участі у його вихованні не приймає.

Згідно посвідчення, виданого Оболонським УСПЗН м. Києва, ОСОБА_7 є дитиною з інвалідністю.

Під час телефонної бесіди, батько дитини повідомив, що хоче для сина усього найкращого, навіть якщо для цього необхідно буде позбавити його батьківських прав. Він пообіцяв прийти на засідання комісії з питань захисту прав дитини та повідомити свою позицію з приводу даного позову.

До правоохоронних органів або до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_2 із заявами щодо чинення матір'ю дитини перешкод у вихованні сина не звертався.

На засіданні Комісії від 15 червня 2023 року були присутні обоє батьки дитини.

Мати дитини повідомила що батько участі у вихованні сина не приймає, зі святами не вітає, матеріально не допомагає та підтвердила свої наміри позбавити батька дитини батьківських прав.

Батько дитини повідомив що погоджується з позбавленням його батьківських прав. Він підтвердив те, що участі у житті сина не приймає, матеріально не допомагає.

У зв'язку з викладеним Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я; без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

У відповідності з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Відповідно до ст. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ст. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Судом в порядку ч. 2 ст. 206 ЦПК України роз'яснено сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевірено, чи не суперечить закону визнання відповідачем позову та чи не порушено права, свободи чи інтереси інших осіб у зв'язку з таким визнання.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З врахуванням тієї обставини, що визнання позовних вимог відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а також того, що матеріали справи свідчать про ухилення останнього від виконання своїх батьківських обов'язків щодо дитини, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача аліментів, суд дійшов наступних висновків.

Крім того, згідно з ч.2 статті 165 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину (ч.3 ст.165 СК України).

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина 3 статті 181 СК України передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У відповідності до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).

Відповідно до положень ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 182 СК України, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Так. Під час розгляду справи судом не було встановлено наявність у Відповідача інших дітей, а також інших осіб на утриманні.

Водночас з цим, відповідач є працездатним, його стан здоров'я дозволяє працювати.

Відповідно до ст. 27 Конвенції про захист прав дитини, батько (- ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідності до ч. 1 ст. 199 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

При визначенні розміру аліментів суд, враховуючи обов'язок батьків утримувати дитину, засади розумності та справедливості, а тому вважає за можливе призначити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 лютого 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

У відповідності до положень статті 430 ЦПК України суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 141, 200, 206, 223, 258-259, 263-268, 273, 280, 352, 354-355, 430 ЦПК України, ст.ст. 19, 150, 164 СК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про розбавлення батьківських прав - задовольнити у повному обсязі.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 лютого 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 50 відсотків сплаченого судового збору в розмірі 536,80 грн.

Зобов'язати УДКСУ в Шевченківському районі повернути ОСОБА_3 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 536,80 грн., згідно квитанції № 0.0.2864756386.1 від 17.02.2023 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

Орган опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, буд. 16, код ЄДРПОУ 37371727.

Суддя:

Попередній документ
113256129
Наступний документ
113256131
Інформація про рішення:
№ рішення: 113256130
№ справи: 761/6317/23
Дата рішення: 20.07.2023
Дата публікації: 08.09.2023
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (20.07.2023)
Результат розгляду: заяву задоволено повністю
Дата надходження: 21.02.2023
Предмет позову: за позовом Рибної В.В. до Максимчук М.І., третя особа: Орган опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав
Розклад засідань:
06.06.2023 09:00 Шевченківський районний суд міста Києва
20.07.2023 12:00 Шевченківський районний суд міста Києва