05 вересня 2023 року Справа № 480/924/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/924/23 за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті позивачу, як учаснику бойових дій, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст. 12 Закону України ''Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту'';
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі 8179 грн.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивачу гарантовано право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. У 2022 році позивачу була виплачена така допомога в розмірі 1491 грн. Позивач зазначає, що виплата допомоги до 5 травня здійснена не в повному обсязі, відповідачем порушено його право на отримання разової грошової допомоги відповідно до чинного законодавства.
Ухвалою суду від 10.02.2023 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 20.03.2023 провадження у даній справі було зупинено до розгляду Верховним Судом справи з подібних правовідносин.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова № 540) затверджено Порядок використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі - Порядок). Відповідно до Додатку до Порядку розмір щорічної разової грошової допомоги у 2022 році для учасників бойових дій становить 1491,00 грн. Разом з тим, з посиланням на постанову Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 580/2869/22, зазначив, у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня позивачу здійснена правомірно у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою № 540. Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 05.09.2023 поновлено провадження у справі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с. 12).
На звернення позивача, листом від 18.01.2023 № Ф-06/9 Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, зокрема, повідомив позивача, що виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік проведена відповідно до чинного законодавства шляхом зарахування 13.06.2022 коштів на спецрахунок установи за місцем проходження служби (а.с. 15-16).
Не погодившись з виплатою зазначеної допомоги у меншому розмірі, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі по тексту - Закон №3551-XII).
01.01.1999 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV, яким статтю 12 Закону №3551-XII доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 зазначене положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас відповідно до Додатку до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"" № 325 від 08 квітня 2021 року (далі - Постанова №325), разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується учасникам бойових дій у розмірі 1491 гривня, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону.
Отже, на час виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №325.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2022 році слід застосовувати не Постанову №540, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, позивач має право на одержання разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким законом є Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Тобто, при обчисленні суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідач має виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Оскільки разову грошову допомогу за 2022 рік виплачено позивачу у меншому розмірі, ніж передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд доходить висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
При цьому суд враховує, що ця справа не є типовою справою у розумінні п. 21 ч.1 ст. 4 КАС України відповідно до обставин, викладених у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі № 440/2722/20. Однак, висновки Верховного Суду (зокрема, Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.01.2021) у справі № 440/2722/20 враховані судом під час розгляду цієї справи в силу частини п'ятої статті 242 КАС України, якою встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також у рішенні №1-р(ІІ)/2022 від 06.04.2022 Конституційний Суд України вказав, що військовослужбовці, інші громадяни, які залучені до виконання обов'язків оборони держави, виконують обов'язок щодо захисту Вітчизни у Збройних Силах України та інших військових формуваннях не заради отримання спеціальних статусів, зокрема привілеїв, пільг чи компенсацій. Водночас припис частини 5 статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов'язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей, що поширюється не тільки на спеціальні пенсії та допомогу для них, а й підтримку у сфері охорони здоров'я, освіти, а також наданні житла та спеціальних підтримчих заходів під час їх переходу до цивільного життя.
Виконання державою конституційного обов'язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов'язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності (п.5.1).
Щодо посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 580/2869/22, суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 13.06.2023 по справі № 560/8064/22, Судова палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати від 01.12.2022 у справі № 580/2869/22 щодо застосування положень статті 13 Закону № 3551-XII, частини другої статті 20 Закону № 389-VІІІ, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та Порядку № 540 у подібних правовідносинах, з огляду на те, що судом не можуть бути застосовані нормативно-правові акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, оскільки вони є такими, що суперечать статті 17 Основного Закону та спеціальному законодавству, яке регулює забезпечення державою соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України шляхом надання їм пільг і гарантій соціального захисту відповідно до законодавства, а мають бути застосовані саме положення статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону України № 367-ХІV,
Судова палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2023 по справі № 560/8064/22 наголосила на тому, що тимчасове обмеження окремих соціальних пільг особам, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону № 389-VIII, може відбуватись за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.
А відтак, суд зазначає, що не нарахувавши та не виплативши позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу разову грошову допомогу до 5 травня 2022 року, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплаченої суми.
У той же час, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату щорічної разової державної грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі 8179,00 грн є передчасними, оскільки на момент розгляду справи відповідач взагалі заперечує право позивача на отримання щорічної разової державної грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати позивачу, як учаснику бонових дій, щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд зазначає наступне.
Дії - це форма активної поведінки суб'єкта владних повноважень, що виражається у прийнятті рішень, вчиненні активних дій, що призводить до порушення прав позивача за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в матеріалах справи відсутнє окреме рішення відповідача щодо відмови позивачу у нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. А лист Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області від 18.01.2023 № К-04/9 не містить відмови у нарахуванні та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а містить лише повідомлення про виплату позивачу допомоги у розмірі 1 491,00 грн., не є рішенням органів владних повноважень, має роз'яснювальний характер та не тягне для позивача правових наслідків. Тобто у даному випадку, здійснивши виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідач допустив саме протиправну бездіяльність. А відтак, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Водночас, згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Враховуючи наведене та те, що в даному випадку відповідачем допущена саме протиправна бездіяльність щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить та визнати протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до норм Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (вул. Ціолковського, 47, м. Полтава, 36023, код ЄДРПОУ 02770127) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) разову грошову допомогу до 5 травня 2022 року, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплаченої суми.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько