05 вересня 2023 року Справа № 480/4492/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/4492/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у якій просить:
- визнати протиправним та нечинним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 183450025794 від 12.04.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до вимог п.1. ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за Списком № 1 з 05.04.2023.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона досягла пенсійного віку та має підстави для призначення пенсії на пільгових умовах. Позивач звернулася до відповідача, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області їй було відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку з недосягненням пенсійного віку. Посилання відповідача на недосягнення позивачем на час звернення із заявою про призначення пенсії пенсійного віку, в розумінні положень ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є, на думку позивача, неправомірним та порушує конституційні права позивача на пенсійне забезпечення, адже ставить її в гірше становище, ніж передбачене ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Ухвалою суду позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (далі - відповідач 1) подало відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що своїм рішенням № 183450025794 від 12.04.2023 відмовило в призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах. Згідно прийнятого рішення, страховий стаж позивача складає 31 рік 08 місяців 05 днів, стаж роботи на пільгових умовах по Списку №1 становить 11 років 00 місяців 05 днів. Вік позивача на дату звернення - 48 років 05 місяців 03 дні.
Зазначає, що відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком на пільгових умовах призначається за Списком № 1 після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. За даними документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.
Вважає, що рішення про відмову в призначенні пенсії є правомірним, оскільки позивач на дату звернення не досягла віку, передбаченого ст. 114 Закону, тому лише з настанням необхідного віку у позивача виникне право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст.114 Закону №1058, тому підстави для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відсутні.
Ухвалою суду від 24.07.2023 залучено до розгляду справи в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Берестовська, 1, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) (далі - відповідач 2).
Ухвалу суду та відповідні матеріали відповідач 2 отримав (а.с.80), однак станом на час розгляду справи, відзив на позов до суду не надано, тому суд, в порядку ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Позивач досягла віку 48 років, що підтверджується копією її паспорта (а.с. 15).
05.04.2023 позивач звернулась до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (а.с. 67).
Заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 183450025794 від 12.04.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
Крім того, у спірному рішенні відповідач зазначив, що згідно з наданими документами, страховий стаж позивача становить 31 рік 08 місяців 05 днів, пільговий стаж за Списком № 1 становить - 11 років 00 місяців 05 днів (а.с.14).
Не погодившись із таким рішенням, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У преамбулі Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213- VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, за змістом вищенаведеної норми, пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
Законом № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "5" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
09.07.2003 було ухвалено Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV).
03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, яким Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено розділом XIV-1, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 1 частини 2 статті 114 такого змісту:
працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Також зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту "а" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII щодо підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах.
За конституційним поданням народних депутатів України Закон № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
Саме це Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-р/2020 покладено в основу позовних вимог.
Позивач вважає, що при досягненні віку 48 років та при наявності загального страхового стажу роботи більше 31 року, з якого 11 років 00 місяців 05 днів - пільгового стажу роботи в особливо шкідливих умовах праці, вона має право на пенсію на пільгових умовах.
Натомість, як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач 1 фактично керується Законом № 1058-ІV, за яким, пенсійний вік жінок зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 становить 50 років (а.с.14).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин наявна колізія між нормами закону №1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 49 років 6 місяців зокрема, щодо позивача.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, суд зазначає, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 48 років, мала страховий стаж роботи 31 рік 08 місяців 05 днів, з якого 11 років 00 місяців 05 днів - пільгового стажу роботи в особливо шкідливих умовах праці, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 50 років, визначеного пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
Отже, суд вважає позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 183450025794 від 12.04.2023 про відмову позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги про зобов'язання відповідача 2 призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за Списком № 1 з 05.04.2023, суд відмовляє в їх задоволенні, враховуючи наступне.
Суд зазначає, що відповідач не заперечує наявність у позивача загального та пільгового стажу роботи за Списком № 1, а підставою для відмови у призначенні пенсії стали висновки відповідача про недостатній вік, передбачений ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно із пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону № 1058-ІV, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Оскільки рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.
Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеному в постанові від 14.06.2022 по справі №480/5340/21.
Із урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне застосувати належний спосіб захисту прав позивача та вийти за межі позовних вимог для повного захисту порушеного права на пенсію у відповідності до вимог ст. 9 КАС України та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 05.04.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) та ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та прийняти рішення по суті заяви, з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі.
Зазначений висновок суду по даній справі узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.12.2021 по справі №160/9272/20 адміністративне провадження № К/9901/33965/20. Відповідно до правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.
Також слід зазначити, що правову позицію щодо вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача 1 повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача 2 призначити таку пенсію позивачу.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за Списком № 1 з 05.04.2023, не підлягають задоволенню.
З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 183450025794 від 12.04.2023 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158 б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 05.04.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) та у відповідності п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158 б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) суму судового збору в розмірі 1073,60 грн.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько