04 вересня 2023 року м. Львів справа № 380/16710/23
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача від 05 серпня 2023 року про поновлення процесуального строку у справі № 380/16710/23 за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2021 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, перелік яких визначено у довідці Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 04 серпня 2021 року № С/2715, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2021.
- зобов'язати Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсії позивача станом на 01.01.2021, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, перелік яких визначено у довідці Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 04 серпня 2021 року № С/2715, встановлених станом на 01.01.2021 за відповідною або аналогічною посадою, з якої позивача було звільнено з військової служби. При цьому у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 01.01.2021 зазначити відомості про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт за відповідною або аналогічною посадою, з якої позивача було звільнено з військової служби, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2021 пенсії.
- стягнути з Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 1073 грн 60 коп.
Ухвалою судді від 21 липня 2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено особі, що звернулася із позовною заявою, в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, у спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
07 серпня 2023 року представник позивача через систему «Електронний суд» подала заяву про поновлення процесуального строку, яка мотивована тим, що шестимісячний строк може не застосовуватися при зверненні до адміністративного суду в справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія. Оскільки держава відповідає перед людиною за свою діяльність, невиконання цього конституційного обов'язку в поєднанні з відсутністю обмеження строків звернення пенсіонера до суду за захистом свого порушеного права згідно зі статтею 51 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262), наявні підстави вважати поважною причину пропуску строку, встановленого статтею 122 КАС України, та можливістю звернення до суду з проханням поновити цей строк. Крім цього, відсутні докази сповіщення позивача щодо виконання конституційних принципів, невиконання рішення суду щодо перерахунку грошового забезпечення у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму, що, на думку позивача, є обставинами, які також свідчать про поважність пропуску строку звернення до суду. До того ж, норми статті 122 КАС України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку з виплатою недоплаченої суми пенсії. Зважаючи на те, що проведення виплати належної суми пенсії позивачу відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, виплата недоплаченої суми пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення з позовом до суду позивач покликається на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 676/1557/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18 та Верховного Суду, викладені, зокрема у постановах від 15 лютого 2018 року у справі № 820/6514/17, від 24 листопада 2020 року у справі № 815/460/18, від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19. Також позивач просить суд взяти до уваги наявність факту збройної агресії проти України та рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднені 02 березня 2022 року Радою суддів України.
З огляду на викладене просить суд вважати поважною причину пропуску процесуального строку на подання позову та поновити його.
При постановленні ухвали суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (частина 2 статті 44 КАС України).
Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
У аспекті цього суд зазначає, що згідно з частиною 4 статті 63 Закону № 2262, з наступними змінами та доповненнями, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми Кабінет Міністрів України постановою від 13 лютого 2008 року № 45, з наступними змінами та доповненнями, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок № 45).
За змістом пункту 1 Порядку № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
За змістом пунктів 2 та 3 Порядку № 45 видача довідки, як елемент в системній послідовності алгоритму дій визначених Порядком № 45, пов'язується з моментом визначення Урядом України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з наступними змінами та доповненнями, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Наведена норма вказує на те, що грошове забезпечення військовослужбовців повинно змінюватись щороку з 1 січня, у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як наслідок, саме з цією датою пов'язується визначення Кабінетом Міністрів України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262.
З урахуванням викладеного суд уважає, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на перерахунок пенсії, в тому числі і відсутності сформованої довідки, як складової в алгоритмі згаданого перерахунку, 01 січня відповідного року.
Отже, перебіг строку звернення до суду з цим позовом слід обраховувати саме з 01 січня відповідного року, у цьому випадку - з 2021 року.
З цим позовом до суду позивач звернувся у липні 2023 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.
Щодо покликань представника позивача на частину третю статті 51 Закону № 2262 суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 51 Закону № 2262 перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини органу Пенсійного фонду України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а зробила висновок, що норми статей 51, 55 Закону № 2262 (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
У справі, яка розглядається, позивач звернувся до суду з позовом у зв'язку із тим, що відповідач відмовив йому у виготовленні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Отже, суми пенсії позивача з урахуванням оновленого грошового забезпечення не нараховані пенсійним органом, а тому є спірними.
Крім цього, матеріали справи не містять доказів вини відповідача щодо невиготовлення оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача, з огляду на таке.
Пунктом 3 Порядку № 45 передбачено, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Проте позивач не надав суду доказів того, що відповідачу були надіслані списки, в яких позивач був зазначений, як особа, пенсія якого підлягає перерахунку, та що відповідач відмовив позивачу (зазначеному у відповідному списку) у видачі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.
Водночас суд, ураховуючи сталу практику Верховного Суду, не заперечує того, що своє право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення особа може також реалізувати шляхом звернення із відповідною заявою до уповноваженого на видачу довідки органу, спонукаючи його до вчинення таких дій.
Втім, за обставин цього спору позивач не реалізував своє право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 2021 рік вчасно, тобто у межах шестимісячного строку після того, як він дізнався про порушення свого права на її отримання.
Зважаючи на викладене у сукупності, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 51 Закону № 2262.
Суд відхиляє покликання представника позивача на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 676/1557/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18 та Верховного Суду, викладені, зокрема у постановах від 15 лютого 2018 року у справі № 820/6514/17, від 24 листопада 2020 року у справі № 815/460/18, від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, оскільки такі не є релевантними до обставин цієї справи. У вказаних постановах Суд досліджував питання строку звернення до суду з вимогами щодо виплати нарахованих сум пенсії, у цій же справі предметом спору є питання видачі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, а правова позиція щодо строку звернення до суду у такій категорії справ викладена Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 380/14933/22.
Також безпідставними є покликання представника позивача на наявність факту збройної агресії проти України та рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднені 02 березня 2022 року Радою суддів України, оскільки останнім днем строку звернення з цим позовом до суду було 31 липня 2021 року. Таким чином, станом на момент запровадження на всій території України правового режиму воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією проти України, що мало місце 24 лютого 2022 року, строк звернення з цим позовом до суду вже був пропущений позивачем більш як на шість місяців. Тому факт збройної агресії проти України та запровадження у зв'язку з цим державою правового режиму воєнного стану не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Суд відзначає, що за загальним правилом поважними причинами пропуску строку звернення визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборним, та які не залежать від волевиявлення особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Ураховуючи те, що поважних та об'єктивних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом представником позивача не зазначено, суд доходить висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 123 КАС України та повернення позовної заяви.
Указана правова позиція щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 122, 123 КАС України узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а та постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, від 12 квітня 2023 року у справі № 380/14933/22, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення наведеного спору.
Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду, наведені у заяві від 05 серпня 2023 року про поновлення процесуального строку, є неповажними, то суд відмовляє у задоволенні такої заяви та повертає позивачу позовну заяву.
Крім цього, суд відзначає, що позивач не позбавлений права повторного звернення із згаданим позовом до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Пунктом другим частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Суд встановив, що при зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Вказане підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією № 0816-ТЕСС-САКТ-Р4ХМ від 28 червня 2023 року.
З огляду на наведене суд уважає, що позивачеві належить повернути сплачений ним за подання цього позову судовий збір в сумі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 122, 123, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суддя, -
У задоволенні заяви представника позивача від 05 серпня 2023 року про поновлення процесуального строку - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - повернути.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 1073,60 грн, сплачений відповідно до квитанції № 0816-ТЕСС-САКТ-Р4ХМ від 28 червня 2023 року.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 04 вересня 2023 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна