справа№380/5842/23
04 вересня 2023 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексорес» про визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці.
Обставини справи:
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексорес» з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/210197/2 від 22.09.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі контракту купівлі-продажу №338/22.03.2022 придбав в румунського контрагента «POLIMED COM SRL» плівку трьохшарову, виготовлену з неорієнтованого поліпропілену (СРР), не з'єднану з іншими матеріалами завтовшки не більше 0.10 мм: торгова назва LAMINATION FILM CPP POLIPROPILENA, торгова назва COFEE LAMINATION FILM CPP POLIPROPILENA, прозора, без друку, товщиною 20-100 мікрон.
Для митного оформлення вказаної поставки товару позивачем надано стандартний пакет документів: контракт №338/22.03.2022, специфікацію №10 від 16.09.2022, інвойс №42478 від 16.09.2022, пакувальний лист №42478 від 16.09.2022, CMR б/н від 16.09.2022, сертифікат EUR.1 №W140849 від 16.09.2022, рахунок на транспортні послуги №Р-0000041 від 19.09.2022, довідка вартості транспортних послуг б/н від 21.09.2022.
За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця дійшла висновку, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим запропонувала позивачу надати додаткові документи.
Позивачем надано додаткові документи, а саме: 1) рахунок-фактуру №42478 від 16.09.2022, 2) рахунок на транспортні послуги №Р-0000041 від 19.09.2022, довідку вартості транспортних послуг б/н від 21.09.2022, замовлення на транспортні послуги, 3) документи по оплатах попередніх поставок, видаткові накладні на продаж товару на митній території, 4) прайс-лист до інвойсу №42478 від 16.09.2022, 5) експортну декларацію від виробника (Румунія) на одержувача товару в Україні №22ROCJ0400E0027066 від 16.09.2022, 6) висновок експерта №22/1/193 від 21.09.2022. Додатково позивачем подано декларацію до рахунку-фактури №42478 від 16.09.2022 де пояснив допущені в інвойсі неточності, завіривши таку інформацію своїм підписом та печаткою: допущена помилка в номері контракту та в умовах поставки - коректним слід вважати відтермінування 14 днів. Відтак, позивач не мав змоги надати відомості про оплату товару під час митного оформлення товару.
Проте, відповідачем поставлено під сумнів правильність документів, які подані для митного оформлення товару з визначенням митної вартості за основним методом.
22.09.2022 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2022/210197/2, яке мотивовано тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МК України та застосовано метод 2а (ст.59 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала декларація №UA100330/2022/443473 від 01.09.2022 - 2,396 дол.США за кг, замість заявленим декларантом по контракту 1,99 Євро за кг.
Позивач зазначає, що при первинному митному оформленні надано вичерпний перелік документів необхідних для здійснення митного оформлення та обрано основний метод визначення митної вартості товару. Також вказав, що при встановленні відсутності достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідно надати для підтвердження того чи іншого показника.
Таким чином, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості.
Ухвалою від 31 березня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 04 вересня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 19.09.2022 №UA209140/2022/097928 було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання було встановлено, що: - відповідно до п.5.1 контракту купівлі-продажу, покупець сплачує 100% вартості товару на умовах передоплати. Рахунок та платіжне доручення до митного оформлення не надано; - у рахунку на оплату транспортних витрат зазначено маршрут транспортування Бистріца-Дякове-Львів, натомість у ЦМР зазначено місце розвантаження - Чишки. Договір на надання транспортних послуг до митного оформлення не надано; - у інвойсі зазначено, що товар постачається на умовах попередньої оплати, оплата не надана, зміни до контракту відсутні; - числове значення митної вартості, зазначене у експортній МД відмінно від суми інвойсу.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Позивачу була скерована вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів відповідно до ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу України.
На вимогу декларантом надано наступні додаткові документи: - висновок експерта (відсутні обґрунтування застосування понижуючих коефіцієнтів); - замовлення на перевезення; - довідка на перевезення; - видаткові накладні; - платіжні документи, що підтверджують оплати за отримані раніше партії товару (платіжні доручення без відміток банку); - прайс лист до інвойсу (прайс має іменний характер); - вимога на оформлення.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Відповідач зазначає, що документи подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості.
22.09.2022 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/210197/2. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала декларація №UA100330/2022/443473 від 01.09.2022 - 2,396 дол.США за кг.
Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Позивачем подано відповідь на відзив в якому зазначає, що доводи наведені відповідачем у відзиві є необґрунтованими та не спростовують суті позовних вимог, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Флексорес» (далі - ТОВ «Флексорес») є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 38953610.
Між ТОВ «Флексорес» як покупцем та компанією «POLIMED COM SRL» як продавцем укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №338/22.03.2022 відповідно до якого продавець продає, а покупець купує плівки для поліграфії. Кількість, асортимент, ціни та терміни поставки товару визначаються у специфікаціях до контракту, які підписуються сторонами та є невід'ємною його частиною (п.1.2. Контракту). Під додатками до даного контракту розуміються будь-які документи вчинені на його основі, а саме специфікації та інвойси (п.1.4. Контракту).
На виконання контракту купівлі-продажу №338/22.03.2022, компанія «POLIMED COM SRL» здійснювала поставку товару згідно інвойсу №42478 від 16.09.2022 та специфікації №10 від 16.09.2022. Відповідно до специфікації №10 від 16.09.2022 ТОВ «Флексорес» має отримати плівку для поліграфії (відповідно до опису товару) в загальній кількості 18355,00 кг, ціна за кг 1,99 Євро, загальною вартістю 36526,45 Євро. Відповідно до специфікації №10 від 16.09.2022 оплату відтерміновано на 14 днів.
З метою митного оформлення плівки для поліграфії, представником позивача 16.09.2022 подано митну декларацію №UА209140/2022/097928 разом з пакетом документів, які підтверджують митну вартість товару, а саме: - пакувальний лист №42478 від 16.09.2022, - рахунок-фактуру (інвойс) №42478 від 16.09.2022, - автотранспортну накладну А№б/н від 16.09.2022, - сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1. №W140849 від 16.09.2022, - рахунок-фактуру на транспортні послуги №Р--0000041 від 19.09.2022, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікація №10 від 16.09.2022, - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №338 від 22.03.2022, - договір (контракт) про перевезення №2 від 11.05.2022, - інформацію про позитивні результати державних видів контролю №8989656 від 17.09.2022, - копію митної декларації країни відправлення №22ROCJ0400E0027066 від 16.09.2022, - митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №UА209140/2022/097928 від 19.09.2022.
Надання зазначеного пакету документів Львівською митницею не заперечується.
Львівською митницею було складено повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.
ТОВ «Флексорес» подано додаткові документи, а саме: - рахунок-фактуру №42478 від 16.09.2022, - рахунок на транспортні послуги №Р--0000041 від 19.09.2022, довідку вартості транспортних послуг б/н від 21.09.2022, замовлення на транспортні послуги, - документи по оплатах попередніх поставок, видаткові накладні на продаж товару на митній території, - прайс-лист до інвойсу №42478 від 16.09.2022, - експортну декларацію від виробника (Румунія) на одержувача товару в Україні №22ROCJ0400E0027066 від 16.09.2022, - висновок експерта №22/1/193 від 21.09.2022.
Додатково позивач подав декларацію до рахунку-фактури №42478 від 16.09.2022 де пояснив допущені в інвойсі неточності, завіривши таку інформацію своїм підписом та печаткою: допущена помилка в номері контракту та в умовах поставки - коректним слід вважати відтермінування оплати на 14 днів.
22.09.2022 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/210197/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2022/001600 за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України.
Рішенням Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/210197/2 від 22.09.2022 відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару за ціною договору у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст.53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Застосовано метод 2а (ст.59 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала декларація №UA100330/2022/443473 від 01.09.2022-2,396 дол. США за кг.
Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно з ст. 1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першою та другою ст. 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин першої - третьої ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
За змістом ст. 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено. Зміст норми ст. 53 МК України вказує на те, що митне оформлення товару повинно здійснюватися як у випадку, коли оплата за договором здійснена вчасно, так і у випадку, коли оплата за товар здійснена з порушенням встановлених строків або не сплачена взагалі. При цьому, несвоєчасність оплати партії товару не вказує на розбіжність даних, які містяться у наданих для митного оформлення документах, а лише вказує на порушення умов господарського договору.
У вказаному випадку розбіжності, на які вказав відповідач, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.
Судом встановлено, що на виконання контракту купівлі-продажу №338/22.03.2022, компанія «POLIMED COM SRL» здійснювала поставку товару згідно інвойсу №42478 від 16.09.2022 та специфікації №10 від 16.09.2022. Відповідно до специфікації №10 від 16.09.2022 ТОВ «Флексорес» має отримати плівку для поліграфії (відповідно до опису товару) в загальній кількості 18355,00 кг, ціна за кг 1,99 Євро, загальною вартістю 36526,45 Євро. Відповідно до специфікації №10 від 16.09.2022 оплату відтерміновано на 14 днів.
З метою митного оформлення плівки для поліграфії, представником позивача 16.09.2022 подано митну декларацію №UА209140/2022/097928 разом з пакетом документів, які підтверджують митну вартість товару, а саме: - пакувальний лист №42478 від 16.09.2022, - рахунок-фактуру (інвойс) №42478 від 16.09.2022, - автотранспортна накладна А№б/н від 16.09.2022, - сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1. №W140849 від 16.09.2022, - рахунок-фактуру на транспортні послуги №Р--0000041 від 19.09.2022, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація №10 від 16.09.2022, - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №338 від 22.03.2022, - договір (контракт) про перевезення №2 від 11.05.2022, - інформація про позитивні результати державних видів контролю №8989656 від 17.09.2022, - копію митної декларації країни відправлення №22ROCJ0400E0027066 від 16.09.2022, - митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №UА209140/2022/097928 від 19.09.2022.
Надання зазначеного пакету документів Львівською митницею не заперечується.
Львівською митницею було складено повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.
ТОВ «Флексорес» подано додаткові документи, а саме: - рахунок-фактуру №42478 від 16.09.2022, - рахунок на транспортні послуги №Р--0000041 від 19.09.2022, довідку вартості транспортних послуг б/н від 21.09.2022, замовлення на транспортні послуги, - документи по оплатах попередніх поставок, видаткові накладні на продаж товару на митній території, - прайс-лист до інвойсу №42478 від 16.09.2022, - експортну декларацію від виробника (Румунія) на одержувача товару в Україні №22ROCJ0400E0027066 від 16.09.2022, - висновок експерта №22/1/193 від 21.09.2022.
Додатково позивач подав декларацію до рахунку-фактури №42478 від 16.09.2022 де пояснив допущені в інвойсі неточності, завіривши таку інформацію своїм підписом та печаткою: допущена помилка в номері контракту та в умовах поставки - коректним слід вважати відтермінування оплати на 14 днів.
Надання додаткових документів Львівською митницею також не заперечується.
Встановлені судом фактичні обставини дають підстави стверджувати, що позивачем разом з митною декларацією подано повний пакет документів, визначений ч. 2 ст. 53 МК України, які підтверджують митну вартість товару.
Більш того, в матеріалах справи наявне доповнення до контракту купівлі-продажу №338/22.03.2022, відповідно до якого сторони прийшли до згоди викласти п.5.1. Контракту у наступній редакції: 5.1. Покупець сплачує 100% вартості товару на умовах передоплати, якщо інше окремо не погоджено сторонами. Оплата Товару може здійснюватися на умовах відстрочення про що сторонами вказують у інвойсі, а також на умовах часткової передоплати.
Згідно декларації від 16.09.2022, компанія «POLIMED COM SRL» підтверджує, що договір купівлі-продажу в рахунку фактурі №42478 від 16.09.2022 та умови оплати були написані з помилками. Правильний договір купівлі-продажу №338 DTD 22.03.2022. Правильні умови оплати - відтермінування 14 днів.
В прайс листі до інвойсу №42478 від 16.09.2022 зазначено, що умови оплати здійснюються з відтермінуванням на 14 днів.
Відповідно до специфікації №10 від 16.09.2022 до контракту купівлі-продажу №338/22.03.2022 оплата відтерміновується на 14 днів.
Суд зазначає, що зазначені документи були наявні у Львівської митниці на момент оформлення митної декларації, що також підтверджується тим, що Львівська митниця додала зазначені документи до відзиву на позовну заяву.
Таким чином, Львівська митниця мало достатньо документів з яких можливо встановити, що оплата відтерміновувалася на 14 днів, у зв'язку з чим на момент подачі митної декларації оплата за товар була відсутня з обґрунтованих підстав.
Разом з тим, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 по справі №815/329/17 зазначив, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Також, суд при розгляді цієї справи враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.12.2021 у справі №200/6508/20-а, згідно з якою основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, шо декларант правильно визначив митну вартість.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не вказав ні конкретних обставини, які викликали відповідні сумніви (а сумніви не були обґрунтованими, в розумінні хоча б одної із трьох підстав, визначених законодавством), ні причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, ні документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі № 815/3976/16, в якій зазначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа № 21-591а15) та в подальшому відображена в інших постановах з цього питання вже Верховним Судом, зокрема у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №1.380.2019.002016 від 04.11.2021, №804/2256/16 від 12.11.2021, №480/3558/19 від 17.11.2021.
Суд встановив, що відповідач витребував у позивача документи, визначені частиною 3 статті 53 МК України, проте не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржуване рішення у зв'язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
За змістом ст. 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено. Зміст норми ст. 53 МК України вказує на те, що митне оформлення товару повинно здійснюватися як у випадку, коли оплата за договором здійснена вчасно, так і у випадку, коли оплата за товар здійснена з порушенням встановлених строків або не сплачена взагалі. При цьому, несвоєчасність оплати партії товару не вказує на розбіжність даних, які містяться у наданих для митного оформлення документах, а лише вказує на порушення умов господарського договору.
У вказаному випадку розбіжності, на які вказав відповідач, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.
Встановлені судом фактичні обставини дають підстави стверджувати, що позивачем разом з митною декларацією подано повний пакет документів, визначений ч. 2 ст. 53 МК України, які підтверджують митну вартість товару.
Натомість відповідач не довів, що подані у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар, а також те, що документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі та містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товару.
З огляду на те, що декларантом надано передбачені ч. 2 ст. 53 МК України документи, суд приходить до висновку, що у відповідача було достатньо підстав для підтвердження числових значень усіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.
Більш того, надання зазначених документів, не заперечує Львівська митниця, проте, вважає, що надані документи не підтверджують митну вартість імпортованого товару та не підтверджують відомості щодо ціни товару.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 року у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Доводи відповідача на те, що надані декларантом документи не місять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, є безпідставними, оскільки, подання до митного органу документу вимагається лише у випадку проведення оплати за товар до моменту поставки (п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України відповідачу заборонено вимагати від декларанта інші документи відмінні від тих, що передбачені ст. 53 МК України. Окрім цього, фактично поставка товару здійснюється в обсягах відповідно до цін і асортименту, вказаних у рахунках-фактурах, а не у замовленнях.
Відповідно до оскарженого рішення, митний орган скоригував митну вартість товару із застосуванням резервного методу визначення її митної вартості та на підставі бази даних ЄАІС Держмитслужби. Проте в оскарженому рішенні відповідач не вказує будь-яких джерел та інформації, якими керувався при визначенні митної вартості товару, окрім номеру та дати взятої за основу митної декларації.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.
Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 ст. 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Встановлені судом фактичні обставини свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів.
Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд вважає, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Суд також зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.
Суд звертає увагу, що відповідач не надав доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
З огляду на наведене, суд вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості.
Не наведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Саме така правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.
Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.
В той же час, посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, як на доказ правомірності оскаржуваних рішень, оцінюються судом критично, адже в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.
Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що митним органом не доведено наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач вказаного обов'язку не виконав, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності прийняття Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/210197/2 від 22.09.2022.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексорес» про визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці в сумі 2684,00 грн.
Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
ухвалив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 22.09.2022 №UA209000/2022/210197/2 про коригування митної вартості товарів.
3. Стягнути з Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексорес» (81144, Львівська область, Пустомитівський район, село Чишки, вул. Лесі Українки, буд. 53, код ЄДРПОУ 38953610) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 2684,00 гривень (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 04.09.2023.
Суддя Коморний О.І.