справа № 380/11747/22
з питань залишення позовної заяви без розгляду
05 вересня 2023 рокумісто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та грошову допомогу на оздоровлення за 2013-2018 роки з урахуванням у складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення (за виключенням раніше виплачених сум).
Ухвалою від 30.08.2022 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.
Представник відповідача подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Таке клопотання обґрунтоване тим, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду із цим позовом.
Суд при вирішенні питання строку звернення до суду виходив з такого.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи вказаним Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
У частині п'ятій статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до абзацу першого статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Суд зазначає, що станом на момент виникнення спірних правовідносин частини перша та друга статті 233 КЗпП України встановлювала, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Суд вказує на те, що спірні правовідносини стосуються вирішення питання щодо наявності чи відсутності у позивача права на виплату грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення і права на виплату компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а тому у відповідності до наведеного положення строк звернення до суду із цим позовом не обмежувався.
У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 (далі - Закон України № 2352-IX), частини першу та другу статті 233 КЗпП України викладено у наступній редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
З порівняння наведених положень видно, що з 19.07.2022 строк звернення до суду з позовом щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні є обмеженим та становить три місяці з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Накладаючи на фактичні обставини справи описане нормативно-правове регулювання, суд зазначає, що станом на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі строк звернення до суду із позовом щодо виплати позивачу спірних сум грошового забезпечення не обмежувався, натомість у подальшому, а саме з 19.07.2022, строк звернення до суду із аналогічними позовними вимогами є обмеженим та становить три місяці з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Отже процесуальним питанням, яке підлягає з'ясуванню у цій справі є можливість застосування норми КЗпП України про тримісячний строк звернення до суду з позовом до правовідносин, які виникли до набрання чинності такою нормою, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
З огляду на викладене, тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.
Суд при розгляді вказаного питання враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 24.01.2019 у справі № 803/2402/14.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що стаття 233 КЗпП України в редакції Закону України № 2352-IX щодо обмеження права на звернення до суду тримісячним строком підлягає застосуванню до нових спірних правовідносин, тобто до тих, які виникли після 19.07.2022 (правила прямої дії закону в часі), та не врегульовує питання строку звернення до суду з позовом щодо правовідносин, які виникли до 19.07.2022.
Протилежний підхід до вирішення цього питання та застосування до спірних правовідносин статті 233 КЗпП України в редакції Закону України № 2352-IX суперечитиме положенням частини першої статті 58 Конституції України та не відповідатиме засаді доступу до правосуддя.
Таким чином, зважаючи на те, що спірні правовідносини виникли до 19.07.2022, суд вважає, що до строку звернення до суду із цим позовом необхідно застосовувати положення частини другої статті 233 КЗпП України в редакції до внесення змін Законом України №2352-IX, які не обмежували право осіб на звернення до суду про стягнення заробітної плати будь-яким строком.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що строк звернення до суду із цим позовом не пропущений, а відтак клопотання представника відповідача не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 122, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу суду можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя Мричко Н.І.