з питань закриття провадження у справі
04 вересня 2023 року справа № 380/13497/23
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянувши в порядку письмового провадження заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову від позову у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" в особі Відокремленого підрозділу "Ладижинська теплова електростанція" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення заборгованості, -
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулося в суд з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" в особі Відокремленого підрозділу "Ладижинська теплова електростанція" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго", в якому просить стягнути з Відповідача - Акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” в особі Відокремленого підрозділу “Ладижинська теплова електростанція” Акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах по Списку №1 та Списку №2 в загальній сумі - 408405,32 грн, на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (р/р НОМЕР_1 , відкритий в AT “Ощадбанк” м. Вінниця, МФО 302076, код ЄДРПОУ 13322403).
Ухвалою суду від 15.06.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 19.07.2023 витребувано додаткові докази у справі.
Ухвалою суду від 19.07.2023 зустрічний позов Акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” в адміністративній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" в особі Відокремленого підрозділу "Ладижинська теплова електростанція" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення заборгованості залишено без руху.
Ухвалою суду від 28.07.2023 зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства ДТЕК “Західенерго” в адміністративній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Акціонерного товариства ДТЕК “Західенерго” в особі Відокремленого підрозділу "Ладижинська теплова електростанція" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення заборгованості разом з доданими документами повернуто позивачеві.
31.07.2023 року до суду надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просить Прийняти відмову Головного управління від поданого позову, в зв'язку з повною сплатою заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій боржником. Вирішити питання стосовно понесених судових витрат Головним управлінням, шляхом стягнення судового збору в розмірі 6126,08 грн. із відповідача - Акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” в особі Відокремленого підрозділу «Ладижинська теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, ЄДРПОУ 13322403, банк отримувача: філія Вінницьке обласне управління AT “Ощадбанк”, МФО 302076, р/р НОМЕР_2 .
При вирішенні заяви про відмову від позову, суд керувався таким.
Згідно з п.2 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Суд, розглянувши заяву позивача про відмову від позову, вважає за необхідне прийняти дану відмову, оскільки така відмова не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи та інтереси, а провадження у справі закрити на підставі п.2 ч.1 ст.238 КАС України.
Суд роз'яснює позивачеві, що відповідно до ч.2 ст.239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.
Так, абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини другої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.
Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб'єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зрештою, у контексті відшкодування судового збору у статтях 139-142 КАС України законодавець визначив коло суб'єктів розподілу чи повернення судового збору, позаяк у вказаних нормах веде мову про сторін (позивача й відповідача) і третю особу.
Зокрема, у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача (стаття 140 КАС України, на підставі якої позивачем подано заяву про розподіл судових витрат).
Аналіз змісту частин першої-третьої статті 139 КАС України дозволяє дійти висновку про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. На користь саме такого тлумачення свідчить зміст частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору.
Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов'язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 140 КАС України встановлює особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Отже, ці особливості стосуються певної (однієї із багатьох, що згадані в статті 139 КАС України) ситуації - реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення. Та обставина, що в цій статті не зазначено правового статусу позивача (суб'єкт владних повноважень чи особа), на думку суду, не змінює підходу, запровадженого в загальній нормі (стаття 139 КАС України) про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу за результатом розгляду справи, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, наведене вище дає підстави для висновку, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, тоді незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не підлягають розподілу.
Інше тлумачення цих статей призведе до парадоксальної ситуації, для прикладу - у випадку задоволення позову суб'єкта владних повноважень до особи про стягнення заборгованості (податкового боргу, адміністративно-господарських санкцій тощо) судовий збір з відповідача стягнутий не буде, а сплата особою - відповідачем боргу до бюджету до прийняття судом рішення та, відповідно, відмови позивача - суб'єкта владних повноважень від позову з мотивів погашення відповідачем заборгованості - призведе до стягнення з відповідача (особи) судового збору.
В контексті цього прикладу видається помилковим аргумент про те, що обов'язок відповідача відшкодувати позивачу (суб'єкту владних повноважень) судовий збір є мірою відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, незалежно від суб'єктного складу сторін спору, - адже законодавець не покладає на відповідача такого обов'язку у випадку задоволення позовних вимог до нього позивача - суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене правове регулювання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 вересня 2022 року у справі № 826/20304/16 дійшов висновку про те, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зазначене правове регулювання узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені в постанові від 29.08.2022 у справі № 826/16473/15.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про стягнення з відповідача сплаченої суми судового збору (в порядку ст. 140 КАС України) задоволенню не підлягає.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 142 КАС України у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що позивач відмовився від позову після початку розгляду справи по суті, сплачений судовий збір поверненню з Державного бюджету не підлягає.
Керуючись ст.ст.132, 238, 243, 248, 250, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову від позову - задовольнити частково.
Провадження у справі №380/13497/23 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" в особі Відокремленого підрозділу "Ладижинська теплова електростанція" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення заборгованості закрити.
В частині вимог про стягнення сплаченої суми судового збору з Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна