ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" вересня 2023 р. справа № 300/3798/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », військова частина НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
Адвокат Кузьменко В.В. в інтересах ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », військова частина НОМЕР_1 (надалі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у відмові звільнити позивача з військової служби за сімейними обставинами, а саме: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, відповідно до абз. 7 пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а також зобов'язання відповідача звільнити позивача з військової служби відповідно до абз. 7 пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18.04.2023 ним було подано рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами відповідно до абз. 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду. Рапорт був поданий з дотриманням вимог законодавства, документи, які подані разом з рапортом, нотаріально завірені. Водночас, на переконання ОСОБА_1 , відповідач безпідставно повернув рапорт на доопрацювання з формальних підстав, зокрема через необхідність подання додаткових документів та наявності іншої особи, яка могла б здійснювати такий догляд. Із урахуванням викладеного, просить задовольнити позов.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 даний позов залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.
У встановлений судом строк недоліки позовної заяви представником позивача були усунуті.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Військовою частиною НОМЕР_1 18.07.2023 скеровано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Вказує, що матеріали до звільнення ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання у зв'язку із відсутністю підстав до звільнення з військової служби, оскільки не надано документів, що підтверджують відсутність інших осіб, які повинні здійснювати догляд. Так, при розгляді документів позивача було встановлено, що особа, яка потребує постійного догляду, має дочку, яка повинна здійснювати такий догляд. Зазначає, що поданий ОСОБА_1 висновок лікарсько-консультативної комісії не є належним підтверджуючим документом для звільнення із служби за абз. 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», оскільки для підтвердження необхідності стороннього догляду за ОСОБА_2 позивач мав надати висновок медико-соціальної експертної комісії. Більше того, рапорт ОСОБА_1 складено із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки не вказано територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця після звільнення з військової служби. Враховуючи викладене вище, просить відмовити у задоволенні позову.
24.07.2023 судом отримано відповідь на відзив від представника позивача, який важає безпідставними посилання військової частини НОМЕР_1 на можливість здійснення догляду за ОСОБА_2 її донькою, оскільки остання з 2017 року проживає за кордоном, а ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду. Також зазначає, що відповідно до абз. 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» доказами необхідності здійснення стороннього догляду можуть бути як висновок медико-соціальної експертної комісії, так і висновок лікарсько-консультативної комісії.
Суд, дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.
Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Збройних Силах України.
Позивач є онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 18.05.21985 серії НОМЕР_2 (а.с. 42), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с. 15) та свідоцтвом про народження від 26.11.1964 серії НОМЕР_3 (а.с. 50).
До складу сім'ї ОСОБА_2 входять дочка ОСОБА_3 та онук ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї та проживання від 23.03.2023 №324, виданої Рожнятівської селищною радою Калуського району Івано-Франківської області (а.с. 18).
Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії від 22.03.2023 №273, виданого КНП «Рожнятівська багатопрофільна лікарня», ОСОБА_2 хворіє на дифузний кардіосклероз, гіпертонічну хворобу ІІ ступеня, деформуючий остеоартроз суглобів верхніх і нижніх кінцівок, у зв'язку із чим потребує постійного стороннього догляду (а.с. 10).
Висновком лікарсько-консультативної комісії КНП «Рожнятівська багатопрофільна лікарня» про наявність функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 22.03.2023 №273 за формою первинної облікової документації №080-4/0 підтверджується потреба ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді (а.с. 14).
20.03.2023 комісією Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області обстежено матеріально-побудові умови проживання ОСОБА_2 , у зв'язку із чим встановлено, що остання проживає одна, оскільки донька ОСОБА_3 тривалий час перебуває за кордоном, онук ОСОБА_1 бере безпосередню участь у захисті територіальної цілісності України. Заявниця потребує постійного стороннього догляду (а.с. 8-9).
Актом встановлення акту здійснення догляду від 24.03.2023 №93/2023, затвердженого селищним головою Рожнятівської селищної ради Рибчаком В.Я. підтверджується, що ОСОБА_2 , відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії від 22.03.2023 №273, виданого КНП «Рожнятівська багатопрофільна лікарня», потребує постійного стороннього догляду. Догляд за нею може здійснювати ОСОБА_4 , який разом із нею зареєстрований і проживає (а.с. 7).
Станом на 24.03.2023 ОСОБА_1 на обліку у відділенні соціального захисту населення не перебуває, водночас, йому може бути призначена допомога у зв'язку із доглядом за ОСОБА_2 (а.с. 16).
Водночас, дочка ОСОБА_2 ОСОБА_3 перебуває за кордоном, що підтверджується наданими копіями паспорта громадянина України для виїзду за кордон від 31.07.2017 НОМЕР_4 , візою Республіки Польща від 05.09.2017 №010740345 (а.с. 23, 26).
18.04.2023 на адресу військової частини надійшов рапорт від ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідно до абз. 7 пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (а.с. 40).
Листом від 12.05.2023 №501/3/942 службові матеріали до звільнення ОСОБА_1 повернуті на доопрацювання, оскільки позивачем не надано: рішення компетентних органів про надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі заявником, факт перебування на обліку у підрозділі з питань захисту населення як особа, яка здійснює догляд на непрофесійні основі за особою, яка його потребує, рішення районної (селищної) ради «Про затвердження висновку органу опіки та піклування та призначення помічника дієздатній особі», висновок органу опіки та піклування, посвідчення помічника фізичної дієздатної особи, довідка про те, що особа здійснює догляд за особою з інвалідністю, рішення про здійснення догляду за людиною похилого віку (а.с. 17).
Не погодившись з вищезазначеною відмовою, позивач був вимушений звернутись за захистом порушених прав до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (надалі - Закон №2232-ХІІ).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-ХІІ.
При цьому підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах встановлені у частині 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ та розмежовані з огляду на період застосування: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п. 1) та під час дії воєнного стану (п. 2).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу та, відповідно, воєнного стану в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України. На момент розгляду даної адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 проходить військову службу по мобілізації.
З огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені у п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я; у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю; військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Згідно із ч. 7 ст. 26 Закону №2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення № 1153/2008), передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Так, ОСОБА_1 виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу, у зв'язку із чим направив рапорт про звільнення з військової служби на підставі абз. 7 пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (а.с. 40).
Сторонами не заперечується, що до вказаного рапорту позивачем долучено паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон від 31.07.2017 НОМЕР_4 , висновок лікарсько-консультативної комісії від 22.03.2023 №273, висновок про наявність порушень функцій організму від 22.03.2023 №273, акт встановлення факту здійснення догляду від 24.03.203 №93/2023, акт обстеження матеріально-побутових умов від 30.03.2023, довідку про склад сім'ї від 23.03.203 №324.
Листом від 12.05.2023 №501/3/942 службові матеріали до звільнення ОСОБА_1 повернуті на доопрацювання, оскільки позивачем не надано: рішення компетентних органів про надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі заявником, факт перебування на обліку у підрозділі з питань захисту населення як особа, яка здійснює догляд не непрофесійні основі за особою, яка його потребує, рішення районної (селищної) ради «Про затвердження висновку органу опіки та піклування та призначення помічника дієздатній особі, висновок органу опіки та піклування, посвідчення помічника фізичної дієздатної особи, довідка про те, що особа здійснює догляд за особою з інвалідністю, рішення про здійснення догляду за людиною похилого віку (а.с. 17).
Водночас, суд звертає увагу на те, що приписами абз. 7 пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на які посилається позивач, передбачені підстави для звільнення з військової служби: у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Вказаною нормою також передбачені певні документи, які підтверджують зазначені обставини, а саме: медичний висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
При цьому, суд зауважує, що абз. 7 пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності документів у підтвердження факту здійснення постійного догляду.
Разом з тим, відповідачем підставою для відмови у задоволенні рапортів позивача у листі від 12.05.2023 №501/3/942 зазначено відсутність відповідних документів, зокрема: рішення компетентних органів про надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі заявником, факт перебування на обліку у підрозділі з питань захисту населення як особа, яка здійснює догляд на непрофесійні основі за особою, яка його потребує, рішення районної (селищної) ради «Про затвердження висновку органу опіки та піклування та призначення помічника дієздатній особі, висновок органу опіки та піклування, посвідчення помічника фізичної дієздатної особи, довідка про те, що особа здійснює догляд за особою з інвалідністю, рішення про здійснення догляду за людиною похилого віку (а.с. 17).
Такі підстави відмови відповідача у задоволенні рапорту про звільнення та обґрунтування причин повернення рапорту позивача без реалізації, суд вважає помилковими і необґрунтованими, позаяк ОСОБА_1 звертався з рапортом щодо його звільнення з військової служби на підставі абз. 7 пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яким не передбачено надання документів, визначених у листі від 12.05.2023 №501/3/942.
Водночас, наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за хворою бабусею, позивач вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена висновком лікарсько-консультативної комісії від 22.03.2023 №273, виданого КНП «Рожнятівська багатопрофільна лікарня» та висновком лікарсько-консультативної комісії КНП «Рожнятівська багатопрофільна лікарня» про наявність функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 22.03.2023 №273.
З цього приводу, суд зазначає таке.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації передбачено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (надалі - Положення №1317).
Відповідно до пп. 1 п. 1 Положення №1317, міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
У свою чергу, відповідно до п. 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України №189 від 09.04.2008 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України 01.06.2021 №1066), лікарсько-консультативна комісія видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
З проведеного аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, судом зроблено висновок, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
З приводу наданого позивачем висновку (заключення) лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, суд зауважує, що такий висновок не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворою бабусею, оскільки стосовно підтвердження цього факту уповноваженим органом є інша установа.
Так, відповідно до абз. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь того висновку, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
Позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була би підтверджена необхідність постійного догляду за бабусею, не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби.
У даному випадку відсутня суперечність правових норм одна одній, оскільки нормативно-правові приписи постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 12.06.2013 не суперечать Закону України №2232-XII, а лише деталізують його положення, з огляду на специфіку регулювання спірних правовідносин в контексті співвідношення діяльності закладів охорони здоров'я та проходження такого особливого виду служби як військова.
Закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає перелік документів та коло органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. У свою чергу, приписи постанови Кабінету Міністрів України розмежовують повноваження таких органів в залежності від віку суб'єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб'єктів (ЛКК і МСЕК) підтверджувати ідентичні обставини.
Отже, висновок ЛКК, наданий позивачем, не може бути визнаний документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, оскільки висновок, виданий такою комісією, може підтверджувати відповідні обставини лише стосовно особи, яка не досягла 18 років.
У даному випадку, для підтвердження необхідності постійного стороннього догляду за бабусею, ОСОБА_2 , позивач повинен був надати відповідачу висновок медико-соціальної експертної комісії.
Крім того, відповідно до п. 9 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», яку затверджено Наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 № 407, висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Водночас, суд зазначає, що використання довідки форми № 080-4/о («Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі»), яка було додана позивачем до позовної заяви, в інших правовідносинах не є спірним у межах цієї справи.
З огляду на зазначене, поданий позивачем разом з рапортами про звільнення висновок лікарсько-консультативної комісії від 22.03.2023 №273 не може вважатися належним доказом та підставою для його звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до абз. 7 пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Разом із тим, суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби за абз. 7 пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» із наданням належних доказів на підтвердження факту необхідності постійного догляду за ОСОБА_2 .
Суд зауважує, що в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні.
Інші доводи та аргументи учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Представнику позивача рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.
Рішення складене в повному обсязі 05 вересня 2023 р.