23 серпня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/546/21
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
за участі секретаря судового засідання Касюдик О.О.
розглянув справу
за позовом Приватного підприємства "Білявинці"
до відповідача Фізичної особи - підприємця Дергуна Ігоря Володимировича
про стягнення 2 597 035,43 грн.
за участі представника сторін:
позивача: Ганга Д.Г.- адвокат (в режимі відеоконференції);
відповідача: Суп М.Б. - адвокат.
Суть справи:
В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходиться справа за позовом ПП "Білявинці" до ФОП Дергуна Ігоря Володимировича про стягнення коштів в сумі 2 597 035,43 грн.
З підстав, наведених в ухвалі від 28.12.2021 року судом провадження у даній справі було зупинено.
В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноваженим представником, позивач посилається на те, що ним надміру, понад загальну суму договору оренди транспортного засобу від 03.07.2017, підписаного комерційним директором ПП "Білявинці" Гуменюком І.Т. та Додаткової угоди про внесення змін до цього договору від 28.12.2018, сплачено відповідачу кошти в розмірі 2 597 035, 43 грн.
Представник відповідача у судове засідання прибула, проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №б/н (вх. №2416) від 20.03.2023 та запереченнях №б/н (вх. №4430) від 22.05.2023. Так, відповідач стверджує, що чинний договір чи інший правочин є достатньою підставою набуття майна (отримання грошових коштів), що виключає можливість застосування до відповідних правовідносин положень ст.1212 ЦК України. Крім того, з огляду на наявні у справі преюдиційні докази, а саме рішення у справах №921/115/21 та №921/477/20, та визнання сторонами факту існування договірних відносин, факту двостороннього виконання умов за договором оренди транспортних засобів, який вказано у призначенні платежу у платіжних дорученнях, враховуючи те, що грошові кошти було сплачено на виконання саме договору від 03.07.2017, підприємець вважає, що таким чином спростовано посилання позивача на безпідставне отримання коштів відповідачем.
Також, на думку відповідача, позивач, знаючи, що кошти, які він вільно і без помилки сплатив в користь підприємця за відсутності відповідного зобов'язання, усвідомлював значення та наслідки їх сплати, свідомо погодився на настання невигідних для себе наслідків, що свідчить про суперечливість його поведінки при заявлені вимоги про їх повернення.
Крім того, відповідач вказує, що між сторонами було укладено договір оренди 03.07.2017. На його виконання, позивач здійснював оплату з 07.07.2017 по 19.10.2018, але заяву про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог подав до суду лише 24.02.2023. Таким чином, заявлені вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку із спливом позовної давності, відповідно до ст.267 ЦК України.
Позивач у відповідь на заперечення відповідача зазначив, що предметом позову є саме стягнення переплати за вищезазначеним договором оренди, тобто тих грошових коштів, на отримання яких відповідач не мав підстав, оскільки Приватне підприємство сплатило підприємцю більше, ніж передбачалося умовами договору (відповідь на відзив №б/н (вх. №3702) від 28.04.2023).
Крім того, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та їх продовження на період дії карантину, звернення позивача до суду з відповідним позовом відбулось в межах позовної давності (додаткові пояснення № б/н (вх.№4688) від 31.05.2023).
Справа в режимі відеоконференції з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу розглядалась відповідно до ст.ст.197, 222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2017 між Фізичною особою-підприємцем Дергуном Ігорем Володимировичем (Орендодавець) та Приватним підприємством "Білявинці" (Орендар) було укладено договір оренди транспортних засобів, згідно із п. 1.1 якого Орендодавець зобов'язався передати за плату Орендареві у тимчасове користування транспортні засоби для використання в господарській діяльності підприємства згідно додатків до Договору, а Орендар зобов'язався прийняти у тимчасове користування передані Орендодавцем транспортні засоби, що визначені Додатках до Договору, ключі від транспортних засобів та реєстраційні документи та зобов'язався сплачувати Орендареві орендну плату.
Згідно п.п. 2.2.1 п. 2.1 правочину Орендодавець зобов'язався в триденний строк після підписання цього договору передати в тимчасове користування Орендаря зазначені в п. 1.1 договору транспортні засоби. Передача транспортних засобів здійснюється за Актами приймання-передачі транспортних засобів (додаток 1 до договору), що є основними документами для проведення розрахунків між сторонами.
У відповідності до п. 3.1 укладеної угоди за користування визначених у п.1.1 договору транспортними засобами Орендар сплачує Орендодавцю щомісячно орендну плату в розмірі 25000 гривень за кожен транспортний засіб без сплати податку на додану вартість на підставі Актів приймання-передачі транспортних засобів (Додаток 1 до договору).
У п. 3.3 договору сторони дійшли згоди, що Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату за користування транспортними засобами протягом дії цього договору щомісячно до 25 числа кожного наступного місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок або банківську карту Орендодавця.
Згідно із п.5.1, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 27 червня 2019 року.
У відповідності до умов викладених у п. 5.2 спірної угоди, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його невиконання чи неналежне виконання, яке мало місце під час дії цього договору.
На виконання вищевказаного правочину між його контрагентами було укладено ряд додатків, а саме:
- Додаток № 1 від 05.07.2017: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, марка DAF, модель - XF- 105.460, 2006 року випуску, колір синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 від 09.08.2016;
- Додаток № 2 від 05.07.2017: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки MAGYAR, модель - SR34E, тип - ЦИСТЕРНА- Е, номер шасі НОМЕР_4 , колір білий, рік випуску 1995, реєстраційний номер НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 від 02.11.2016;
- Додаток № 3 від 05.07.2017: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки BODEX, модель - KIS3WA, тип - Н/ПР-САМОСКИД-Е, номер шасі НОМЕР_7 , колір зелений, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_9 від 05.07.2017;
- Додаток № 4 від 08.07.2017: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки POLKON, модель - NW-192, тип - Н/ПР-САМОСКИД-Е, номер шасі НОМЕР_10 , колір cиній, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_12 від 08.07.2017;
- Додаток №5 від 08.07.2017: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки WEIGHTLIFTER, модель - 3STT, тип - Н/ПР-САМОСКИД-Е, номер шасі НОМЕР_13 , колір зелений, рік випуску 2004, реєстраційний номер НОМЕР_14 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_15 від 08.07.2017;
- Додаток №6 від 08.07.2017: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки WEIGHTLIFTER, модель - 3STD-41099, тип - Н/ПР-САМОСКИД-Е, номер шасі НОМЕР_16 , колір синій, рік випуску 2005, реєстраційний номер НОМЕР_17 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_18 від 08.07.2017;
- Додаток № 7 від 15.11.2017: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, марка VOLVO, модель - FH 12, 2001 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_19 , колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_20 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_21 від 15.11.2017;
- Додаток № 8 від 01.01.2018: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки ADIGE, модель - CY-722-FF3B, тип - НАПІВПРИЧІП Н/ПР ЦИСТЕРНА- Е, номер шасі НОМЕР_22 , колір сірий, рік випуску 1987, реєстраційний номер НОМЕР_23 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_24 від 27.12.2017;
- Додаток № 9 від 01.03.2018: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, марка VOLVO, модель - FH- 13.480, 2007 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_25 , реєстраційний номер НОМЕР_26 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_27 від 21.02.2018;
- Додаток №10 від 10.03.2018: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки SDC, модель - TRAILERS SDC, тип - Н/ПР ЦИСТЕРНА ХАРЧОВА -Е, номер шасі НОМЕР_28 , колір сірий, рік випуску 2005, реєстраційний номер НОМЕР_29 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_30 від 10.03.2018;
- Додаток №11 від 01.05.2018: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки General trailers, модель - D-JD-SF3, тип - Н/ПР - CАМОСКИД -Е, номер шасі НОМЕР_31 , колір чорний, рік випуску 2002, реєстраційний номер НОМЕР_32 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_33 від 17.04.2018;
- Додаток №12 від 01.05.2018: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки SDC, модель - TP35S, тип - Н/ПР - CАМОСКИД - Е, номер шасі НОМЕР_34 , колір червоний, рік випуску 2002, реєстраційний номер НОМЕР_35 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_36 від 28.04.2018.
Таким чином, на підставі перелічених Актів приймання-передачі транспортних засобів Приватне підприємство передало, а Фізична особа - підприємець прийняв у тимчасове платне користування (оренду) належні позивачу на праві власності транспортні засоби у загальній кількості 12 штук у придатному для використання стані. Даний факт засвідчений підписами Підприємця та посадової особи Підприємства на зазначених документах (належним чином засвідчені копії Актів приймання-передачі транспортних засобів знаходяться в матеріалах справи).
В подальшому, 28.12.2018 між сторонами було укладено Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди транспортних засобів, а саме до п. 3.1 договору в частині розміру орендної плати, виклавши її у наступній редакції: "За користування визначених у п. 1.1 договору транспортними засобами Орендар сплачує Орендодавцю щомісячно орендну плату в розмірі 30 782 грн за кожен транспортний засіб без сплати Податку на додану вартість на підставі Актів приймання-передачі транспортних засобів (Додаток № до договору)".
У п. 4 додаткової угоди вказано, що вона набирає чинності з 01 січня 2019 року і діє протягом строку дії договору оренди транспортних засобів від 03 липня 2017 року.
За даними банківських виписок із рахунків Фізичної особи - підприємця Дергуна І.В., за період з 01.07.2017 по 31.12.2018, його контрагентом було сплачено орендну плату за користування транспортними засобами на банківський рахунок відповідача на загальну суму 6 801 497,79 грн.
Водночас, як стверджує позивач, розмір орендної плати, що мав бути оплачений за 2017-2018 роки на договірних умовах склав 4 204 462,36 грн. Таким чином, підприємець без достатньо правової підстави набув грошові кошти в розмірі 2 597 035,43 грн, які сплачені в його користь понад загальну суму договірних зобов'язань. Наведена обставина слугувала підставою для звернення ПП "Білявинці" до суду з відповідним позовом.
Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступних міркувань.
У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковий для виконання сторонами.
В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
Орендна плата - це платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 ГК України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
При цьому, судом також взято до уваги те, що у провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/115/21 за позовом ПП "Білявинці" до Фізичної особи-підприємця Дергуна І.В. про визнання недійсним договору оренди від 03 липня 2017 року, додаткової угоди від 28.12.2018 та актів приймання-передачі автомобіля в кількості 12 штук, тобто договору, що слугує підставою заявленого позивачем позову у справі № 921/546/21.
За результатами розгляду вказаної справи, Господарським судом Тернопільської області 21.09.2021 у справі № 921/115/21 ухвалено рішення, яким в позові відмовлено повністю.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.
Таким чином, преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними та об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Водночас рішенням суду у справі №921/115/21, встановлено факт укладення між Фізичною особою-підприємцем Дергун Ігорем Володимировичем, як Орендодавцем, з однієї сторони, та Приватним підприємством Білявинці, в особі комерційного директора Гуменюка Ігоря Тарасовича, як Орендарем, з другої сторони договору оренди транспортних засобів, від 03.07.2017, Додатків №№ 1-12 до вказаного договору, Актів приймання-передачі транспортних засобів, додаткової угоди від 28.12.2018 року про внесення змін до вказаного договору оренди, а також встановлено факт прийняття до виконання укладених правочинів зі сторони ПП "Білявинці".
Окрім цього, в ході судового розгляду спору справи №921/546/21 представники обох сторін вказали на відсутність інших договірних зобов'язань між їхніми довірителями протягом 01.07.2017-31.12.2018 року. Також відповідач не заперечує щодо надходження на його рахунок від Підприємства 6 801 497,79 грн у зазначений вище період. З даного приводу у частині 1 статті 75 ГПК України законодавець обумовив, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними.
Слід також врахувати, що у платіжних дорученнях про сплату зазначеної вище суми Орендарем в графі "Призначення платежу" вказувалось: "оплата за оренду автомобілів згідно договору від 01.07.2017".
Зважаючи на викладене в сукупності, суд констатує, що за наслідками виконання умов саме спірного правочину, за період з 01.07.2017 по 31.12.2018 Приватним підприємством було сплачено власнику транспортних засобів орендну плату на загальну суму 6 801 497,79 грн.
Натомість, перевіривши здійснені Приватним підприємством розрахунки, з урахуванням умов договору та складених на його виконання документів, суд погоджується із твердженням останнього про те, що у спірний період плата за користування транспортними засобами мала складати 4 204 462,36 грн.
З наведеного слід прийти до висновку про те, що позивач здійснив переплату Орендодавцю в розмірі 2 597 035,43 грн, яка підлягає стягненню з останнього на підставі ст.1212 ЦК України.
З приводу тверджень відповідача про те, що чинний договір є достатньою підставою набуття майна (отримання грошових коштів), що виключає можливість застосування до відповідних правовідносин положень ст.1212 ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.
Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 ЦК України.
Суд звертає увагу, що наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для висновку про віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами, оскільки сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором, зокрема переплата понад визначену в договорі суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі такого договору.
Така ж, аналогічна за змістом, правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові у справі №903/357/21 від 25.08.2022.
З огляду на зазначене та встановлені обставини у цій справі, суд прийшов до висновку, що безпідставне збагачення відповідача за рахунок позивача не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Застосування норм статті 1212 Цивільного кодексу України у цьому разі є належним та ефективним способом захисту.
В ході судового розгляду, у встановленому процесуальним законодавством порядку суд встановив обставини, які підтверджують сплату позивачем приватному підприємцю коштів у більшому розмірі, ніж було передбачено умовами укладеного між ними правочину. Інших зобов'язальних правовідносин, які б слугували підставою для їх перерахування на користь Орендодавця між сторонами справи не існує. У зв'язку з цим має місце саме переплата у розмірі спірних грошових сум.
Таким чином, вимогу позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 2 597 035,43 грн суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 257 ГПК України законодавець встановив загальну позовну давність тривалістю у три роки. Водночас, у п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України він же ж і обумовив, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19, строки, визначені у тому числі статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
В свою чергу, Кабінет Міністрів України своєю постановою № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" ввів карантин на всій території України з 12.03.2020. Його дія в подальшому була продовжена до 30.06.2023.
Водночас, із матеріалів справи слідує, що перший платіж на виконання умов договору оренди був здійснений Приватним підприємством на користь Орендодавця 07.07.2017, а відтак, за загальними правилами, позовна давність спливала за ним 08.07.2020. На вказану дату вже були чинними зазначені вище нормативно-правові акти, якими позовну давність було продовжено на строк дії карантину.
Згідно поштового штемпеля, Приватне підприємство надіслало первісну позовну заяву до суду 18.08.2021, а заяву про зміну підстав позову 24.02.2023 року, тобто в межах строку позовної давності, що встановлений законодавцем на особливий період.
З огляду на наведене, у суду відсутні правові підстави для висновку про пропуск позовної давності позивачем при зверненні до суду та, як наслідок, відмови в позові з цієї причини.
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому слід зазначити, що інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
За подання позовної заяви ПП "Білявинці" сплачено судовий збір у розмірі 71 834,05 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №79 від 16.08.2021 на суму 30 000 грн та №84 від 03.09.2021 на суму 41 834,05 грн. Водночас, з огляду на те, що позивачем зменшено розмір позовних вимог, йому підлягає поверненню з Держбюджету України судовий збір у розмірі переплаченої суми - 32 878,52 грн. В той же час, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача в розмірі 38 955,53 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної-особи підприємця Дергуна Ігоря Володимировича (с. Білявинці, Чортківського району, Тернопільської області, 48471, іден. номер НОМЕР_37 ) на користь Приватного підприємства "Білявинці" (вул. Студинського, будинок 7, с. Великі Гаї, Тернопільського району, Тернопільської області, 47722, ідент. код 30811807) - кошти в сумі 2 597 035 (два мільйони п'ятсот дев'яносто сім тисяч тридцять п'ять) грн 43 коп та витрати зі сплати судового збору в сумі 38 955 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн 53 коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 05.09.2023.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою : https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко