79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.08.2023 Справа № 914/1724/23
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Гриб І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет», місто Київ
до відповідача Фізичної особи-підприємця Горбача Андрія Валерійовича, місто Львів
про стягнення 112 592,30 грн.
За участю представників:
від позивача: Пантєєв І.О. - представник за довіреністю б/н від 02.01.2023, присутній в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon»;
від відповідача: не з'явився.
Процес.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» до Фізичної особи-підприємця Горбача Андрія Валерійовича про стягнення 112 592,30 грн заборгованості, з яких 9 618,90 грн три проценти річних, 60 450,92 грн інфляційні втрати, 42 522,48 грн пеня.
Ухвалою від 05.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи по суті на 26.06.2023 на 10:15 год.
20.06.2023 до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява б/н від 14.06.2023 (вх.№15342/23) про участь в судовому засіданні призначеному на 26.06.2023 о 10:15 год. та в наступних судових засіданнях у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а саме системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon».
Ухвалою від 21.06.2023 суд задовольнив заяву представника позивача про участь в судовому засіданні 26.06.2023 та в наступних судових засіданнях у справі №914/1724/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Вказаною ухвалою суд постановив провести судове засідання по розгляду справи по суті, призначене на 26.06.2023 о 10:15 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon» (https:vkz.court.gov.ua).
Ухвалою від 26.06.2023 суд постановив відмовити у задоволенні заяви відповідача щодо зобов'язання позивача надіслати відповідачу позовні матеріали та відповідні докази подати Господарському суду Львівської області та відклав судове засідання для розгляду справи по суті на 11.07.2023 о 13:30 год. Вказаною ухвалою суду постановив провести підготовче засідання, призначене на 11.07.2023 о 13:30 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon» (https:vkz.court.gov.ua).
Ухвалою від 11.07.2023 суд постановив відкласти судове засідання на 17.08.2023об 11:30 год. та провести судове засідання для розгляду справи по суті, призначене на 17.08.2023 об 11:30 год.в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon» (https:vkz.court.gov.ua).
24.07.2023 через засоби поштового зв'язку до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами направлення відзиву позивачу вих.№19/07/23 від 19.07.2023 (вх.№18176/23).
01.08.2023 через засоби поштового зв'язку до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив з доказами направлення відповіді на відзив відповідачу вих.№25/07/23 від 25.07.2023 (вх.№18881/23).
09.08.2023 через засоби поштового зв'язку до канцелярії суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив з доказами направлення заперечення на відповідь на відзив позивачу вих.№03/08/23 від 03.08.2023 (вх.№19595/23).
Ухвалою від 17.08.2023 суд відклав судове засідання на 28.08.2023 об 11:30 год. Вказаною ухвалою суду постановив провести судове засідання для розгляду справи по суті, призначене на 28.08.2023 об 11:30 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon» (https:vkz.court.gov.ua). При виготовленні, в ухвалі суду від 17.08.2023 допущено описку в п.1 резолютивної частини ухвали в даті відкладення, зазначено дату 28.09.2023 замість 28.08.2023. В решті пунктів ухвали дату вказано вірно. Ухвалою від 23.08.2023 суд виправив описку допущену в ухвалі Господарського суду Львівської області від 17.08.2023 про відкладення судового засідання, постановив в пункті 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 17.08.2023 про відкладення судового засідання дату слід читати 28.08.2023.
16.08.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця Горбача Андрія Валерійовича про стягнення 52 417,55 грн заборгованості, з яких 27 505,48 грн основний борг, 6 070,82 грн три проценти річних, 18 841,25 грн інфляційні втрати.
Ухвалою від 21.08.2023 суд постановив позовну заяву б/н від 16.08.2023 (вх.№2680 від 16.08.2023) ОСОБА_1 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі №914/1724/23 і додані до неї документи повернути ОСОБА_1 .
Представник позивача в судове засідання 28.08.2023 для розгляду справи по суті в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon» з'явився, позовні вимоги, підтримав, просив позов задовольнити повністю.
Відповідач, явки уповноваженого представника в судове засідання 28.08.2023 для розгляду справи по суті не забезпечив. Заяви, клопотання від відповідача станом на час проведення судового засідання до суду не надходили. Явка представника відповідача в судове засідання 28.08.2023 не визнавалась судом обов'язковою.
Ухвала суду від 17.08.2023 про відкладення судового засідання надсилалась відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79053, Львівська область, місто Львів, вулиця В.Великого, будинок 34, квартира 116.
Ухвала суду від 23.08.2023 про виправлення описки в ухвалі суду від 17.08.2023 та призначення судового засідання на 28.08.2023 об 11:30 год., надсилалась відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79053, Львівська область, місто Львів, вулиця В.Великого, будинок 34, квартира 116.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, враховуючи, що явка представника відповідача в засідання обов'язковою не визнавалась, суд не вважає відсутність представника відповідача у судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
У судовому засіданні 28.08.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція сторін.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем 01.04.2017 було укладено договір суборенди № LAM-1-3, відповідно до умов якого орендар (позивач) передає, а суборендар (відповідач) приймає в тимчасове оплачуване користування у відповідності з умовами цього договору, приміщення для здійснення суборендарем господарської діяльності, зазначене в статті 2 цього договору. За користування приміщенням суборендар сплачує орендну плату, що включає витрати на обслуговування приміщення та інші платежі, передбачені цим договором. Приміщення, розташоване в Торговому центрі «Ашан» за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Володимира Великого, 58, на першому поверсі, площею 23,00 кв.м.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за користування приміщенням за цим договором повністю не виконав, внаслідок чого 13.07.2021 позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором суборенди приміщення, штрафу, трьох відсотків річних та пені. Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2021 у справі №914/2177/21позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 170 577,18 грн заборгованості за договором суборенди приміщення, 140,96 грн три проценти річних, 704,80 грн пені, 38111,44 грн штрафу та 2 270,00 грн судового збору.
Позивач стверджує, що відповідач, не зважаючи на відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2021 року у справі №914/2177/21, всіляко ухиляється від сплати боргу позивачу, на час подання цього позову борг не сплатив.
Також, у поданій відповіді на відзив (вих.№25/07/23 від 25.07.2023 (вх.№18881/23 від 01.08.2023)) позивач зазначив, що відповідач у своєму відзиві не надав заперечень на обставини та правові підстави позову у справі №914/1724/23.
Зокрема зазначив про те, що предметом спору у даній справі №914/1724/23 є стягнення з відповідача інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені нарахованих на суму заборгованості за договором суборенди, розмір якої підтверджено рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2021 року у справі№914/2177/21 та яке набрало законної сили. Натомість, як стверджує позивач, у відзиві відповідач посилається на пункт 3 акта повернення приміщення до договору суборенди приміщення від 31 грудня 2020 року, тобто відповідач у даній справі №914/1724/23 намагається переглянути (оскаржити) висновки здійснені судом у справі №914/2177/21, щодо виникнення розміру заборгованості за договору суборенди, що не допускається чинним господарським процесуальним законодавством, оскільки рішення суду у справі №914/2177/21набрало законної сили і є обов'язковим до виконання.
Також, у відповіді на відзив позивач зазначив, що нічим не підтверджені висловлювання відповідача про те, що нібито «ашан фінансує злочинну рф» не мають жодного відношення до предмету цього спору.
Позивач додатково просить суд взяти до уваги те, що відповідач у своєму відзиві не заперечує ту обставину, що він мав заборгованість перед позивачем у тому розмірі та за ті періоди, які вказані позивачем у позовній заяві. На думку позивача, відсутність незгоди відповідача у відзиві із обставиною наявності у нього заборгованості за договором суборенди, позбавляє відповідача права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачу даній справі нарахував відповідачу 112 592,30 грн заборгованості, з яких 9 618,90 грн три проценти річних, 60 450,92 грн інфляційні втрати, 42 522,48 грн пеня, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Позиція відповідача.
Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (вих.№19/07/23 від 19.07.2023 (вх.№18176/23 від 24.07.2023)).
Зокрема зазначив про те, що по договору суборенди №LAM-1-3 від 01.07.2017 року сторонами було вчинено ряд дій, а саме підписано уповноваженими особами та скріплено печатками додатки, котрі визначено як невід'ємні частини основного договору суборенди.
Також зазначив, що у зв'язку з коронавірусом та повномасштабною війною сторони дійшли згоди про недоцільність продовження комерційної діяльності, розірвали договір суборенди та підписали Акт повернення приміщення (31.12.2020), котрий є невід'ємною частиною договору суборенди.
Зокрема зазначив про те, що у пункті 3 цього акта сторони встановили, що не мають одна до одної жодних претензій.
Однак, як стверджує відповідач, позивач (ТзОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» не дотримується взятих на себе зобов'язань.
Також зазначив, що Національне агентство з питань запобігання корупції додало французьку мережу «AuchanHolding» до переліку міжнародних спонсорів війни. Агенція додала корпорацію «Ашан» до переліку міжнародних спонсорів війни, посилаючись на скандальне розслідування закордонних медіа. За результатами розслідування видань TheInsider, LeMondeiBellingeat, яке опублікували 17 лютого «Ашан» надсилав поставки для російських військових, які перебувають на окупованих українських територіях.
Крім того, відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вих.№03.08/23 від 03.08.2023 (вх.№19595/23 від 09.08.2023)), в якому стверджує, що жодної заборгованості існувати взагалі не може.
Зокрема зазначив про те, що у справі № 914/2177/21 прийнято на його думку неправомірне рішення, яке вступило в законну силу, надалі видано судовий наказ, відбулось виконавче провадження. Відповідач стверджує, що його дружина, на власне майно якої було накладено арешт, не витримавши психологічного тиску погасила всю суму, в тому числі оплатила усі штрафні санкції по справі №914/2177/21.
На думку відповідача, заборгованості по справі № 914/1724/23 не існує і не існувало в минулому, хоч неправомірним рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/2177/21 її було присуджено та потім погашено третьою особою. При цьому відповідач посилається на норми статті 8, 61 Конституції України
На думку відповідача, позивач намагається повторно стягнути неіснуючу заборгованість, вправно маніпулюючи юридичною термінологією та реальними фактами.
Відповідач також зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, зокрема, стверджує, що як вбачається із вимог, викладених у позовній заяві від 23.05.2023, позивачем повторно заявлено стягнення на його користь пені, незважаючи на те, що її стягнення булови рішено Господарським судом Львівської області у рішенні від 13.12.2021 по справі№914/2177/21.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Обставини встановлені судом.
01.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет», в особі директора Мішеля Ларівьєра, що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - орендар) та фізичною особою-підприємцем Горбачем Андрієм Валерійовичем (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - суборендар) укладено договір суборенди № LAM-1-3, відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове оплачуване користування у відповідності з умовами цього договору, приміщення для здійснення суборендарем господарської діяльності, зазначене в статті 2 цього договору. За користування приміщенням суборендар сплачує орендну плату (суборендна плата), що включає витрати на обслуговування приміщення та інші платежі, передбачені цим договором (надалі - договір).
Відповідно до п. 2.2. договору приміщення використовується суборендарем винятково для здійснення діяльності, визначеної пунктом 18.3. цього договору (діяльність).
01.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» та фізичною особою - підприємцем Горбачем Андрієм Валерійовичем підписано акт здачі-приймання приміщення, згідно якого орендар передав, а суборендар прийняв приміщення, розташоване в Торговому центрі «Ашан» за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 58, на першому поверсі, площею 23,00 кв.м, у тимчасову та оплачувану оренду суборендарем за договором суборенду №LAM-1-3 від 01.04.2017 року.
Відповідно до п. 6.1. договору за користування приміщенням суборендар сплачує орендарю суборендну плату та інші платежі, визначені в договорі суборенди, починаючи з дати передачі приміщення. Платежі за договором суборенди складаються з: гарантійного платежу, фіксованої суборендної плати, плати за комунальні послуги, плати за маркетинг, плати за обслуговування.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2021 у справі №914/2177/21, яке набрало законної сили 13.04.2022, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» до фізичної особи - підприємця Горбач Андрія Валерійовича про стягнення заборгованості 229 534,38 грн, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Горбача Андрія Валерійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» 170 577,18 грн заборгованості за договором суборенди приміщення, 140,96 грн три проценти річних, 704,80 грн пені, 38111,44 грн штрафу та 2 270,00 грн судового збору. Період нарахування штрафних санкцій, трьох процентів річних та інфляційних втрат з 01.07.2021 по 09.07.2021.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2021 у справі №914/2177/21 встановлено, що після завершення строку дії договору суборенди в квітні 2020 року суборендар продовжував користуватися приміщенням, а орендар не заперечував проти цього, у зв'язку з чим договір суборенди вважався поновленим.
28 грудня 2020 року орендар та суборендар підписали додаткову угоду №3 згідно з якою сторони домовились, що договір оренди підлягає розірванню з 31.12.2020 року.
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди №3 до договору суборенди суборендар визнає, що станом на дату укладення цієї додаткової угоди суборендар має заборгованість перед орендарем у розмірі 203 557,18 гривень з урахуванням ПДВ. , яка складається із такої заборгованості:
- за березень 2020 року - відшкодування вартості електроенергії у розмірі 1 265,95 гривень,
- за квітень 2020 року - відшкодування вартості електроенергії у розмірі 46,10 гривень,
- за травень 2020 року - частково фіксовану суборенду плату у розмірі 8284,80 гривень з урахуванням ПДВ,
- за травень 2020 року - відшкодування вартості електроенергії у розмірі 1607,46 гривень,
- за червень 2020 року фіксовану суборендну плату, плату за обслуговування та плату за маркетинг у розмірі 21 228,19 гривень з урахуванням ПДВ,
- за червень 2020 року - відшкодування вартості електроенергії у розмірі 2135,96 гривень,
- за липень 2020 року фіксовану суборендну плату, плату за обслуговування та плату за маркетинг у розмірі 21 185,76 гривень з урахуванням ПДВ,
- за липень 2020 року - відшкодування вартості електроенергії у розмірі 2312,84 гривень,
- за серпень 2020 року фіксовану суборендну плату, плату за обслуговування та плату за маркетинг у розмірі 23 086,25 гривень з урахуванням ПДВ,
- за серпень 2020 року - відшкодування вартості електроенергії у розмірі 1945.68 гривень,
- за вересень 2020 року фіксовану суборендну плату, плату за обслуговування та плату за маркетинг у розмірі 26 147,59 гривень з урахуванням ПДВ,
- за вересень 2020 року - відшкодування вартості електроенергії у розмірі 1975,78 гривень,
- за жовтень 2020 року фіксовану суборендну плату, плату за обслуговування та плату за маркетинг у розмірі 26 361,65 гривень з урахуванням ПДВ,
- за жовтень 2020 року - відшкодування вартості електроенергії у розмірі 2516,52 гривень,
- за листопад 2020 року фіксовану суборендну плату, плату за обслуговування та плату за маркетинг у розмірі 26 468,24 гривень з урахуванням ПДВ,
- за листопад 2020 року - відшкодування вартості електроенергії у розмірі 1800,96 гривень,
- за грудень 2020 року фіксовану суборендну плату, плату за обслуговування та плату за маркетинг у розмірі 32 984,65 гривень з урахуванням ПДВ,
- за грудень 2020 року - відшкодування вартості електроенергії у розмірі 2222,80 гривень,
всього: 203 577,18 гривень.
31 грудня 2020 року орендар та суборендар підписали акт повернення приміщення, за яким суборендар повернув приміщення орендарю.
Відповідно до пункту 3.3. додаткової угоди №3 до договору суборенди суборендар зобов'язувався сплатити орендарю заборгованість у розмірі 203557,18 гривень не пізніше 30 червня 2021 року.
30 червня 2021 року відповідач сплатив позивачу частину заборгованості в розмірі 13 000,00 гривень.
Відповідач, після подання позову до суду у справі 914/2177/21, частково сплатив заборгованість, а саме: 10 000,00 грн - 31.07.2021, 10 000,00 грн - 01.09.2021.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати орендної плати, у відповідача виникла заборгованість з оплати за користування приміщенням за договором суборенди в розмірі 170 557,18 грн.
Вищенаведене встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2021 у справі №914/2177/21.
Позивач стверджує, що відповідач, не зважаючи на відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2021 року у справі №914/2177/21, всіляко ухиляється від сплати боргу позивачу, на час подання даного позову (справа №914/1724/23) борг не сплатив, тому, вданому позові позивач здійснює нарахування за інший період.
З матеріалів справи, зокрема, з долученої позивачем копії позовної заяви у справі №914/2177/21 вбачається, що позивач у справі №914/2177/21 здійснював нарахування штрафних санкцій, трьох процентів річних та інфляційні втрати за період з 01.07.2021 року по 09.07.2021 року.
Згідно поданого розрахунку позивач у справі 914/1724/23 просить стягнути пеню за період з 22.11.2022 по 22.05.2023 в сумі 42 522,48 грн, інфляційні втрати за період з 01.07.2021 по 22.05.2023 в сумі 60 450,92 грн, три проценти річних за період 10.07.2021 по 22.05.2023 в сумі 9 618,90 грн.
У зв'язку з порушенням строків оплати заборгованості, позивач керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, статтею 232 Господарського кодексу України, статтею 75 Господарського процесуального кодексу України нарахував відповідачу 9 618,90 грн три проценти річних, 60 450,92 грн інфляційних втрат, 42 522,48 грн пені.
Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 112 592,30 грн заборгованості, з яких 9 618,90 грн три проценти річних, 60 450,92 грн інфляційні втрати, 42 522,48 грн пеня.
Висновки суду.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір суборенди №LAM-1-3 від 01.04.2017.
Приписами статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з частиною 1 статті 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одним із основних обов'язків орендаря у зобов'язанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати.
У відповідності до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до частини 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2021 у справі №914/2177/21 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача 170 577,18 грн заборгованості за договором суборенди приміщення, 140,96 грн три проценти річних, 704,80 грн пені, 38111,44 грн штрафу та 2 270,00 грн судового збору.
Вказане рішення в апеляційному порядку не переглядалось, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 апеляційну скаргу ФОП Горбача Андрія Валерійовича на рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2021 у справі №914/2177/21 повернуто, відтак вказане рішення набрало законної сили 13.04.2022.
Як вбачається із вказаного рішення (№914/2177/21) штрафні санкції, три проценти річних та інфляційні втратинараховано та стягнуто за період з 01.07.2021 по 09.07.2021.
Згідно поданого розрахунку позивач у справі № 914/1724/23 просить стягнути пеню за період з 22.11.2022 по 22.05.2023 в сумі 42 522,48 грн, інфляційні втрати за період з 01.07.2021 по 22.05.2023 в сумі 60 450,92 грн, три проценти річних за період 10.07.2021 по 22.05.2023 в сумі 9 618,90 грн.
Суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, та встановив, що позивач при їх розрахунку неправильно визначив періоди нарахувань, у зв'язку з частковими оплатами. Не взяв до уваги, що день оплати не включається у розрахунок.
Так, перший період нарахування має бути з 10.07.2021 по 25.07.2021 від суми боргу 190 557,18 грн (враховуючи часткову оплату 26.07.2021); другий період нарахування з 26.07.2021 по 31.08.2021 від суми боргу 180 557,18 грн (враховуючи часткову оплату 01.09.2021), третій період з 01.09.2021 по 22.05.2023.
Відповідно до проведеного судом розрахунку трьох процентів річних з відповідача підлягає стягненню 9 617,26 грн 3% річних.
Оскільки за розрахунками суду сума інфляційних втрат є більшою, а суд не має права вийти за межі позовних вимог, отже до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі визначеній позивачем, а саме 60 450,92 грн.
Крім того, суд не може погодитись з розрахунком пені наданим позивачем з огляду на таке.
За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Так, умовами пункту 15.5. договору передбачено, що суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент стягнення пені, за кожен день затримки будь-якого платежу за договором.
Згідно пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд перевірив розрахунок пені та встановив, що позивач при її розрахунку неправильно визначив перший день прострочки, та не врахував положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо нарахування пені за шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з розрахунку, позивач нарахував пеню за шість місяців до подання позову у даній справі (з 22.11.2022 по 22.05.2023), а не з моменту виникнення заборгованості.
Відтак першим днем нарахування пені має бути 10.07.2021, а не 22.11.2022, оскільки за цей період позивач не просить стягнути пеню, а суд не має права вийти за межі позовних вимог, тому позовна вимога про стягнення 42 522,48 грн пені не підлягає задоволенню.
Щодо заперечень відповідача наведених у відзиві, суд зазначає наступне.
Стосовно тверджень відповідача про те, що у справі №914/1724/23 не існує і не існувало в минулому, оскільки у пункті 3 акта повернення приміщення від 31.12.2020 сторони встановили, що не мають одна до одної жодних претензій, суд не бере такі заперечення до уваги, у зв'язку з тим, що вказана обставина вже досліджувалась при розгляді справи №914/2177/21, а відповідач у даній справі №914/1724/23 намагається переглянути висновки суду у справі №914/2177/21, щодо виникнення розміру заборгованості за договором суборенди, що не допускається Господарським процесуальним кодексом України, оскільки рішення суду у справі №914/2177/21 набрало законної сили і є обов'язковим до виконання.
Так, у рішенні Господарського суду Львівської області від 13.12.2021 у справі №914/2177/21 судом зазначено: «Щодо посилання відповідача на те, що згідно п. 3 Акту повернення приміщення до договору суборенди приміщення, сторони не мають одна до одної жодних претензій, суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.
Пункт 3 акту повернення приміщення від 31.12.2020 року стосується виключно стану приміщення, яке повертається відповідачем із суборенди. Тобто пунктом 3 акту повернення позивач підтвердив відповідачу відсутність у нього претензій пов'язаних із приміщенням, яке поверталось йому з суборенди.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. відповідач не надав суду належних доказів того, що він сплатив позивачу заборгованість за договором суборенди за спірні періоди.
Пунктом 2 додаткової угоди №3 від 28.12.2020 року до договору суборенди відповідач підтвердив наявність у нього заборгованості перед позивачем за договором суборенди в розмірі 203 577,18 грн, доказів сплати заборгованості за договором суборенди суду не надав.».
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Твердження відповідача про те, що французьку мережу «AuchanHolding» додано до переліку міжнародних спонсорів війни, не мають жодного відношення до предмету даного спору.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
02.04.2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким передбачається вдосконалення правових відносин у багатьох сферах життєдіяльності, які зазнали змін у зв'язку із поширенням коронавірусу COVID-19».
Внесено зміни у велику кількість нормативних актів з метою «актуалізації, вдосконалення правових відносин у багатьох сферах життєдіяльності, які зазнали змін у зв'язку із поширенням коронавірусу COVID-19», набули чинності нові редакції Кодексу Законів про працю і процесуальних кодексів, якими розширено підстави для продовження процесуальних строків, встановлених судом або законом.
На строк дії карантину, законодавець вирішив продовжити трирічний строк позовної давності встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України; спеціальну позовну давність, визначену статтею 258 Цивільного кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено.
Позов надійшов до суду 31.05.2023, провадження відкрито 05.06.2023, дія карантину закінчилась 30.06.2023, відтак враховуючи вищенаведене позивачем не пропущено строк позовної давності.
Отже, на думку суду, заперечення наведені відповідачем у відзиві не спростовують позовних вимог.
Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково. До задоволення підлягає 70 068,18 грн заборгованості, з яких 9 617,26 грн три проценти річних, 60 450,92 грн інфляційні втрати. В решті позову слід відмовити.
Судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією№233006 від 24.05.2023.
Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Горбача Андрія Валерійовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» (04073, Київська область, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 15-А; ідентифікаційний код юридичної особи 35442481) 9 617,26 грн три проценти річних, 60 450,92 грн інфляційних втрат та судовий бір в сумі 1 050,99 грн.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
4. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення
складено 04.09.2023
Суддя Сухович Ю.О.