Справа № 607/8001/22Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 22-ц/817/775/23 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
31 серпня 2023 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючого - Гірський Б.О.
Суддів - Бершадська Г. В., Храпак Н. М.,
за участю секретаря - Жук В.М.
адвоката Дубового А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/8001/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2023 року щодо судових витрат, постановлену суддею Братасюком В.М., в справі за позовом приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича до ОСОБА_2 , акціонерного товариства “Універсал Банк”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про стягнення коштів, -
В червні 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих А.І. звернувся до суду із вказаним позовом.
24.01.2023 року ОСОБА_1 , до початку розгляду справи по суті, подав заяву про відмову від позову у зв'язку з тим, що АТ “Універсал Банк” 23.12.2022 року повернуло йому кошти у розмірі 861876,33 грн.
Просив суд прийняти відмову від позову до АТ “Універсал Банк”, стягнути з банку в його користь суму сплаченого судового збору у розмірі 8618,77 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13938,63 грн. (пропорційно заявленим вимогам до банку).
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2023 року провадження у справі за позовною заявою приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича до ОСОБА_2 , акціонерного товариства “Універсал Банк”, третя особа ОСОБА_3 про стягнення коштів, в частині вимог до акціонерного товариства “Універсал Банк” закрито за п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
Повернуто з державного бюджету приватному виконавцю виконавчого округу Тернопільської області Мелиху Анатолію Івановичу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно платіжного доручення №774 від 23.06.2022 року, пропорційно заявленим вимогам до АТ “Універсал Банк”, що становить суму 4309, 38 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану ухвалу суду в частині розподілу судових витрат скасувати та прийняти нове судове рішення, яким його заяву задовольнити та стягнути з АТ “Універсал Банк” в його користь судовий збір у розмірі 8618,77 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13938,63 грн., посилаючись на її незаконність та необґрунтованість цій частині, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував до даних правовідносин ч.1 ст.142 ЦПК України та ч.3 ст.7 ЗУ “Про судовий збір”.
Не погоджується із твердженням суду про те, що зміст диспозиції ч.1 ст.142 ЦПК України створює розуміння щодо виключного переліку судових витрат, із списку ст.133 ЦПК України, котрі підлягають розподілу в разі закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову - лише судовий збір, так як змістом ч.ч.3,5 ст.142 ЦПК України визначено не лише про судовий збір, але й про усі інші судові витрати, передбачені ст.133 ЦПК України (зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу).
Вказує, що у випадку задоволення відповідачем вимог позивача після пред'явлення позову, у суду відсутні підстави для повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при подачі позову.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові ВС від 12.06.2020 р. по справі №332/4056/16-ц.
Вважає, що судовий збір сплачений ним при подачі позовної заяви слід стягнути з відповідача, на підставі ч.3 ст.142 ЦПК України.
Зазначає, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн., що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 17.06.2022 р. та платіжним дорученням від 23.06.2022 р. Відповідно, сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача становить 13938,63 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ “Універсал Банк” зазначає, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 31.05.2021 р. визнано недійсними електронні торги від 12.03.2020 р.; визнано недійсним протокол №469644, скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на приміщення. Однак питання про повернення грошових коштів у даній постанові судом не вирішувалось, тому АТ “Універсал Банк” не знало кому та яку саме суму слід повернути.
Лише в листопаді 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А.І. про стягнення з нього 860514,83 грн. безпідставно набутих коштів. 06.12.2022 року Тернопільським міськрайонним судом позов задоволено.
Після набрання вказаним рішенням законної сили позивач, 24.01.2023 р. звернувся з заявою та долучив дане рішення до матеріалів справи, чим фактично змінив підстави позову.
Звертають увагу на те, що позивач лише після набрання законної сили вказаним рішенням вправі був звертатися з позовом до банку про стягнення коштів.
Враховуючи викладене, 23.12.2022 року банк перерахував приватному виконавцю Мелиху А.І. кошти у розмірі 861876,33 грн.
Вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Дубовий А.М. апеляційну скаргу в її межах підтримав, посилаючись, на доводи викладені в ній.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, таким вимогам закону ухвала суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Судом встановлено, що у провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувала цивільна справа за позовом приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича до ОСОБА_2 , акціонерного товариства “Універсал Банк”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про стягнення коштів.
24.01.2023 року ОСОБА_1 подав заяву про відмову від позову у зв'язку з тим, що відповідачем АТ “Універсал Банк” 23.12.2022 року повернуто позивачу кошти у розмірі 861876,33 грн., а тому просив прийняти відмову від позову до АТ “Універсал Банк”, стягнути з банку в його користь суму сплаченого судового збору у розмірі 8618,77 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13938,63 грн. (пропорційно заявленим вимогам до АТ “Універсал Банк”).
На підтвердження понесених витрат, позивачем - приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І. подано:
- договір про надання правової допомоги №01/2022-06-17 від 17 червня 2022 року, укладений між адвокатом Дубовим А.М. та приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І. (а.с.164 т.1);
платіжне доручення №775 від 23.06.2022 р, згідно якого ОСОБА_1 сплатив адвокату Дубовому А.М. 15 000 грн. (а.с.166 т.1);
перелік наданих послуг (виконаних робіт) згідно з договором про надання правничої (правової) допомоги №01/2022-06-17 від 17.06.2022 р. (а.с.167 т.1).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 255 ЦПК України визначені підстави закриття провадження у справі, зокрема суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору (пункту 2 частини першої); позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (пункт 4 частини першої).
Згідно з частиною другою статті 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Предметом апеляційного розгляду є ухвала суду в частині розподілу судових витрат, тому в іншій частині судове рішення колегією суддів не переглядається.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.
Виходячи з структури побудови статті 142 ЦПК України, суд повинен повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, у разі відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті; у разі відмови від позову на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд повинен повернути скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Разом з тим частиною 3 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Оскільки позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову і до початку розгляду справи по суті, а саме у зв'язку з тим, що 23.12.2022 року банком повернуто позивачу кошти у розмірі 861876,33 грн., тому позивач обґрунтовано подав заяву про стягнення з відповідача понесених витрат: сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги та витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції підставно застосував ч.1 ст.142 ЦПК України та повернув позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого ним судового збору при подачі позовної заяви, проте безпідставно відмовив у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу та другої частини сплаченого судового збору, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі №908/299/18.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21).
Разом із цим, АТ “Універсал банк” не подавало до суду заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, які позивач просив з них стягнути.
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
З урахуванням наведеного та конкретних обставин справи, відсутності заперечень відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13938,63 грн (861876,33/927504,77*15000) підлягає до задоволення.
Крім того, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що з відповідача слід стягнути в користь позивача 50 % судового збору (другу частину судового збору), сплаченого ним при поданні позову.
Згідно з п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції в частині незадоволених вимог про стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення. В решті оскаржену частину ухвали суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2023 року в частині незадоволених вимог про стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу скасувати.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з акціонерного товариства “Універсал Банк” (вул.Автозаводська, 54/19, м.Київ, ЄДРПОУ 21133352) на користь приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича (вул.Торговиця, 32А, м.Тернопіль, РНОКПП НОМЕР_1 ) 13938 (тринадцять тисяч дев'ятсот тридцять вісім) гривень 63 (шістдесят три) коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з акціонерного товариства “Універсал Банк” (вул.Автозаводська, 54/19, м.Київ, ЄДРПОУ 21133352) на користь приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича (вул.Торговиця, 32А, м.Тернопіль, РНОКПП НОМЕР_1 ) 50 відстоків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, у розмірі 4309 (чотири тисячі триста дев'ять) гривень 38 (тридцять вісім) коп.
В решті ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 05 вересня 2023 року.
Головуючий Гірський Б.О.
Судді: Бершадська Г.В.
Храпак Н.М.