Номер провадження: 11-сс/813/1288/23
Справа № 523/11411/23 1-кс/523/2330/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
17.08.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю захисника ОСОБА_6 та підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Суворовського райсуду м. Одеси від 07.07.2023 якою в межах к/п №12023162490000943 від відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, востаннє:
- 09.11.2022 Суворовським райсудом м. Одеси за ст.ст. 15 ч. 3, 185 ч. 2; 15 ч. 2, 186 ч. 2, 186 ч. 2, 186 ч. 3, 187 ч. 1, 187 ч. 2 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 26.05.2023 звільнився за відбуттям покарання,
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Суворовського райсуду м. Одеси від 07.07.2023 було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 та був застосований відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 04.09.2023 із утриманням у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» без визначенням застави.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя прийшов до висновку про те що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та у вказаному провадженні існують заявлені стороною обвинувачення ризики та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, підозрюваний ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою, в якій вказує на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою з таких підстав:
- затримання відбулося із порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, відносно нього було застосоване насильство з боку працівників поліції, про його затримання та місцезнаходження не повідомили родичів, він тривалий час перебуває в лікарняному корпусі у зв'язку із погіршенням стану здоров'я;
- у протоколі пред'явлення особи до впізнання за фотознімками відсутні номери фотознімків, за якими потерпіла мала визначити особу підозрюваного;
- назва ломбарду, який зазначений у матеріалах справи має різні назви, що свідчить про те, що запит подавався в один ломбард, а відповідь надійшла з іншого. У поясненнях свідках міститься різні прізвища свідка, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_9
- прокурор не надав йому копію клопотання про застосування запобіжного заходу для ознайомлення;
- він неофіційно працює, має стійкі соціальні зв'язки, наречену, батьків, місце проживання;
За таких обставин, підозрюваний ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник та підозрюваний підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі та просили її задовольнити, натомість прокурор ОСОБА_10 направив на адресу апеляційного осуду заяву, в якій просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутності, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Колегія суддів враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 підозрюється у тому, що він, достовірно знаючи про запровадження на території України воєнного стану, який був неодноразово продовжений 05.07.2023 о 22 год. 05 хв., знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія, 125/2 побачив раніше незнайому йому ОСОБА_11 , яка прямувала йому назустріч. ОСОБА_7 , діючи навмисно з корисливих мотивів, маючи намір на заволодіння чужим майном спрямований на напад в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, побачивши раніше незнайому йому ОСОБА_11 , підійшов до останньої та застосувавши насилля, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, яке виразилося в нанесенні одного удару тупим предметом в область голови ОСОБА_11 , від якого остання втратила рівновагу та впала на асфальтне покриття, тим самим своїми діями спричинивши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеню, перелому соскоподібного відростку правої скроневої кістки, множинні забої, садна м'яких тканей голови, лівої частини обличчя, м'яких тканин грудного та поперекового відділу хребта, після чого ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном, скориставшись безпорадним станом потерпілої, зірвав з руки ОСОБА_11 срібний браслет з золотим напиленням вартістю 3000 гривень, потім дістав з її кишені мобільний телефон марки «Редмі нот 7» в копусі білого кольору, вартістю 6000 грн., далі вирвав з рук сумку вартістю 2000 грн., в якій знаходилися навушники бездротові марки «Хуавей» в корпусі чорного кольору вартістю 1000 грн., павербанк 1000 mAh чорного кольору вартістю 900 грн., складний ніж вартістю 2000 грн., термо сумка марки «Nivea» синього кольору вартістю 100 грн., флакон з жіночими духами вартістю 500 грн., бюстгальтер білого кольору вартістю 400 грн. та продукти харчування, які не представляють матеріальної цінності, після чого з місця скоєння злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим своїми діями завдавши потерпілій ОСОБА_11 матеріальної шкоди на загальну суму 15900 грн.
Як вбачається зі змісту клопотання та матеріалів, які надані апеляційному суду, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочині підтверджується заявою та поясненнями потерпілої ОСОБА_11 , протоколом огляду предметів, протоколами допиту свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , протоколом пред'явлення особи до впізнання за фотознімками та іншими матеріалами провадження в їх сукупності.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновками слідчого судді відносно того що підозра ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України за кваліфікуючими ознаками - розбій, вчинений особою, яка раніше вчиняла розбій, вчинений в умовах воєнного стану є обґрунтованою.
Що стосується наявності ризиків у вказаному провадження, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором та слідчим ризики того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати провадженню іншим чином.
Існування вказаних ризиків обумовлено зокрема тяжкістю покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим, його обізнаністю про дані свідків та потерпілої.
Апеляційний суд також враховує специфіку інкримінованого злочину, ту обставину, що ОСОБА_7 не працює, джерела його доходів невідомі, раніше судимий, у тому числі за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 186, 187 КК України, що свідчить про існування ризику вчинення іншого злочину.
ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Окрім того, апеляційний суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання ОСОБА_7 відносно того, що у протоколі пред'явлення особи до впізнання за фотознімками відсутні номери фотознімків, за якими потерпіла мала визначити особу підозрюваного, оскільки у зазначеному протоколі вказаний №1, більш того, номер фотознімка зазначений у довідці слідчого (а.п.21).
Що стосується посилання ОСОБА_7 відносно того, що назва ломбарду, який зазначений у матеріалах справи має різні назви, що свідчить про те, що запит подавався в один ломбард, а відповідь надійшла з іншого, окрім того, у поясненнях свідках міститься різні прізвища свідка, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_9 апеляційний суд зауважує, що провадження перебуває на стадії досудового розслідування, окрім того, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Колегія суддів зауважує, що на даному етапі досудового розслідування стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 із вчиненням злочину, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадження з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження.
Що стосується тверджень підозрюваного відносно того, що він наречену, батьків та місце проживання, апеляційний суд зауважує, що зазначені обставини не зменшують існування вищенаведених ризиків та не можуть слугувати безумовною підставою для застосування стосовно підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою, з огляду на інші, встановлені судами 1-ої та апеляційної інстанції обставини.
Більш того, запобіжний захід застосований до ОСОБА_7 на визначений строк, а питання доцільності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою буд перевірена слідчим суддею через нетривалий час в порядку, передбаченому ст. 194 КПК України.
Водночас, апеляційний суд враховує доводи підозрюваного що відносно нього було застосоване насильство з боку працівників поліції.
Зазначені обставини вказують на необхідність проведення перевірки викладених в усній заяві підозрюваного ОСОБА_7 даних про застосування відносно нього недозволених методів розслідування, а саме застосування фізичного впливу під час його затримання та доставки до СВ №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл., в зв'язку з чим апеляційний суд вважає за необхідним провести перевірку зазначених у цій скарзі доводів.
Так, п. 2) ч. 6 ст. 206 КПК України передбачає, що якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 216 КПК України слідчі органівдержавного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування злочинів вчинених працівником правоохоронного органу.
Таким чином, враховуючи повідомлену підозрюваним ОСОБА_7 в судовому засіданні інформацію щодо застосування відносно нього з боку працівників поліції насильства, колегія суддів, вважає за необхідне доручити 2 СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованому в м. Миколаєві провести дослідження фактів, викладених в його усній заяві.
Відповідно до приписів п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги підозрюваного немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що стосовно підозрюваного ОСОБА_7 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який здатен запобігти названим вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 206, 370, 404, 405, 407, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Суворовського райсуду м. Одеси, якою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 04.09.2023, без визначенням застави - залишити без змін.
Доручити 2 СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованому в м. Миколаєві провести перевірку фактів, викладених у поясненнях підозрюваного ОСОБА_7 про застосування до нього заходів фізичного впливу працівниками поліції при його затриманні до доставки до ВП.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4