ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.09.2023Справа № 910/10119/23
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І.,розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу № 910/10119/23
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОСТУПНІ ФІНАНСИ"
до Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування"
про стягнення 129 000,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОСТУПНІ ФІНАНСИ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" про стягнення 129 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою ПрАТ "Альфа Страхування" потерпілій особі страхового відшкодування згідно Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 330.0000134.556.9144 від 22.12.2021, внаслідок чого до ПрАТ "Альфа Страхування" перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Водночас, відповідно до Договору відступлення права вимоги № 9 від 12.05.2023, ПрАТ "Альфа Страхування" уступило свої майнові вимоги позивачу. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 129000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Герцена,10, м. Київ, 04050.
28.07.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що одним із власників Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" є громадяни російської федерації ОСОБА_1 , відносно якого були запроваджені персоналі санкції рішенням Ради національної безпеки і оборони України, у зв'язку з чим рішенням Національного банку України № 21/1629-рк від 06.12.2022 тимчасово зупинено всі ліцензії ПрАТ СК «Альфа Страхування». Водночас, постановою КМУ №187 від 03.03.2022 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації" встановлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором) та визначено, що правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними. Відтак, Договір відступлення права вимоги № 9 від 12.05.2023, укладений між ПрАТ "Альфа Страхування" та ТОВ "ДОСТУПНІ ФІНАНСИ", є нікчемним та відповідно не породжує жодних прав або обов'язків у сторін.
Серед іншого, відповідач також зазначив, що сума страхового відшкодування визначена без урахування фізичного зносу.
Крім того, відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
03.08.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
25.08.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання, в якому зазначено, що докази понесених судових витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив та додані до них докази.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
22.12.2021 року між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 330.0000390.556.9144, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом - Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_1
За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути зокрема майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Як встановлено в ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
18.06.2022 в с. Микуличин, по вул. Грушевського, 4, Надвірнянського району, Івано-Франківської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу Honda Accord, д.н. НОМЕР_1 та транспортного засобу Nissan NV 400, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .
Постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у справі №354/680/22 від 24 червня 2022 року ОСОБА_3 визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху та відповідно винуватим у вчиненні зазначеної вище ДТП.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Honda Accord, д.н. НОМЕР_1 було проведено його огляд, про що складено Акт огляду ТЗ та фотофіксації пошкоджень, в тому числі в умовах СТО, здійснено розрахунок вартості ремонту, яка відповідно до рахунку СТО №СЧ2209727 від 16.08.2022 складає 132 105,65 грн.
На підстав складеного страхового акту № 0924.206.22.02 від 22.08.2022 страховик здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 132 105,65 грн., на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням № 27447 від 23 серпня 2022 року.
Отже, ОСОБА_3 зобов'язаний відшкодувати шкоду на користь ПрАТ «СК «Альфа Страхування» в порядку суброгації відповідно до ст. 993, п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування" у розмірі 132 105,65 грн.
При цьому, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Просто-Страхування", що підтверджується полісом № АР/5404807, а згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик (відповідач) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно Полісу № АР/5404807, ліміт відповідальності ПрАТ "Просто-Страхування" за шкоду, заподіяну майну, складає 130 000,00 грн, франшиза складає 1000,00 грн.
Отже, у відповідача виникло зобов'язання з відшкодування на користь ПрАТ «СК Альфа Страхування» матеріальної шкоди у розмірі 129 000,00 грн.
ПрАТ «СК «Альфа Страхування» надіслало до ПрАТ "Просто-Страхування" заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу/суброгації № 13761 від 26.08.2022, яку відповідач залишив без задоволення.
12.05.2023 між ПрАТ «Страхова Компанія «Альфа Страхування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» було укладено Договір про відступлення права вимоги №9, предметом якого є відступлення ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на користь ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» права вимоги до ПрАТ "Просто-Страхування" страхового відшкодування, яке виникло після виплати на суму 132105,65 грн., згідно заяви на виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 13761 від 26.08.2022. Відтак, наразі ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» є новим кредитором по відношенню до ПрАТ "Просто-Страхування" у зобов'язанні зі сплати страхового відшкодування у сумі 129 000,00 грн.
12.05.2023 з метою врегулювання даного питання в досудовому порядку, позивачем було надіслано на адресу ПрАТ "Просто-Страхування" лист з проханням здійснити відшкодування в порядку регресу на суму 129 000,00 грн., що підтверджується описом поштового вкладення з фіскальним чеком.
Листом від 22.05.2023 ПрАТ "Просто-Страхування" запросило у позивача належним чином оформлений договір про відступлення права вимоги №9 від 12.05.2023. У відповідь листом від 30.05.2023 ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» надіслало запитувані документи та продубльовано документи, що стосуються страхового випадку, що підтверджується копією фіскального чеку.
Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, який страхове відшкодування в порядку регресу не сплатив на користь ПрАТ «СК «Альфа Страхування», позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 129000,00 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
З урахуванням наведеного, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування", виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки Nissan NV 400, д.н. НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_3 .
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина водія ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку, що підтверджується постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у справі №354/680/22 від 24 червня 2022 року, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля ОСОБА_3 , відшкодовується ним як володільцем цього транспортного засобу на момент скоєння ДТП.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації автомобіля марки Nissan NV 400, д.н. НОМЕР_2 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Просто-Страхування" (далі - відповідач), згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/5404807.
За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Отже, оскільки ОСОБА_4 експлуатував автомобіль Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_3 на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля, несе відповідач, як особа, що застрахувала цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом з тим, виплата страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (порядок, умови, розмір, тощо) регулюється положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.
Отже, відносини щодо виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування (полісом) між страховиком (позивачем), який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування та у зв'язку з цим набув прав кредитора за договором обов'язкового страхування (відбулась заміна кредитора у зобов'язанні), та страховиком за договором обов'язкового страхування (відповідачем) так само регулюються положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.
Заміна кредитора у зобов'язанні жодним чином не може впливати на зміст зобов'язання - права і обов'язки сторін, які виникають у правовідносинах з виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в тому числі на порядок та умови здійснення страховиком цивільно-правової відповідальності страхового відшкодування.
При цьому, суд зазначає, що до нового кредитора перейшли права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України).
Тобто, позивач отримав право вимагати від відповідача виплати страхового відшкодування за полісом №АР/5404807 на умовах, в порядку та у спосіб, що передбачені положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування", франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Як встановлено судом, умовами полісу № АР/5404807 розмір франшизи встановлено в сумі 1000,00 грн. Водночас, ліміт відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих вказаним полісом встановлений у розмірі 130 000,00 грн.
Таким чином, оскільки відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № АР/5404807, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки, оскільки матеріалами справи підтверджуються фактичні витрати у розмірі 129 000,00 грн, розмір яких відповідачем не спростований, позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування у розмірі 129 000,00 грн є обґрунтованими.
Водночас, судом відхиляється наданий відповідачем розрахунок витрат, пов'язаний з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу з огляду на наступне.
Так відповідач до відзиву надав в якості доказу наявності коефіцієнта фізичного зносу «Розрахунок фізичного зносу КТЗ», в якому експерт вказує, що автомобіль Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_1 , 2019 року випуску, має строк експлуатації 3,5 роки.
При цьому, із наданого відповідачем «Розрахунок фізичного зносу КТЗ» вбачається, що експерт при розрахунку керувався наказом від 24.11.2003 № 142/5/2092 Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» (далі - Методика).
Так експерт у наданому відповідачем «Розрахунок фізичного зносу КТЗ» посилається на п.7.41 Методики, де вказано, що для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення ЕЗ приймається рівним 0,7. Однак, у верхній частині цього Розрахунку зазначено, що строк експлуатації автомобіля 3,5 роки (рік випуску КТЗ - 2019).
Згідно п. 7.38 Методики значення КФЗ приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Водночас, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчать, що автомобіль Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_1 , 2019 року випуску, має строк експлуатації більше 5 чи 7 років.
Таким чином, відповідач безпідставно посилається на необхідність застосування коефіцієнту фізичного зносу під час визначення розміру витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу.
Що стосується заперечень відповідача відносно недійсності Договору про відступлення права вимоги №9 від 12.05.2023, укладеного між ПрАТ «Страхова Компанія «Альфа Страхування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ», суд зазначає наступне.
03.03.2022 КМУ прийнято постанову №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації", в якій для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації встановлено, до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: 1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором): - громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; - юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; - юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації; - юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов'язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.
Зазначене обмеження не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України:
- які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій;
- визначених розпорядженням Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій, прийнятим відповідно до Порядку оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2004 р. № 812 "Деякі питання оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану" (Офіційний вісник України, 2004 р., № 26, ст. 1696);
- щодо яких за поданням міністерства, іншого державного органу у зв'язку з провадженням такими юридичними особами діяльності, необхідної для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України або подолання її наслідків, Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про тимчасове управління державою відповідними акціями, корпоративними правами або іншими правами участі (контролю), що належать Російській Федерації або особі, пов'язаній з державою-агресором;
2) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов'язаними з державою-агресором, крім:
безоплатного відчуження/передачі на користь держави Україна;
задоволення вимог Національного банку за наданими кредитами рефінансування з підтримки ліквідності банків;
3) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов'язаних з державою-агресором, або Російської Федерації, крім набуття ними права власності на такі об'єкти на підставі рішення суду або свідоцтва про право на спадщину.
Постановою КМУ №187 від 03.03.2022 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації" встановлено, що: 1) правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними.
Як вбачається з загальнодоступної інформації, наявної в мережі інтернет, серед власників Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування" значиться ОСОБА_5 (кінцевий бенефіціарний власник), а також ABH Ukraine Limited (частка 95,2246%).
В свою чергу, єдиним учасником ABH Ukraine Limited є ABH Holdings S.A.
Відповідно до інформації, яка розміщена в мережі інтернет, зокрема на сайті Wikipedia за посиланням https://uk.wikipedia.org/wiki/ABH_Holdings_S.A., ABH Holdings S.A. - це приватна інвестиційна холдингова компанія зі штаб-квартирою в Люксембурзі, яка відкрито підтримує вторгнення росії в Україну, та має інвестиції в банківській групи в Україні, країнах СНД і Європи. Належить групі бізнесменів, серед яких ізраїльсько-російський бізнесмен єврейського походження ОСОБА_1 .
Власниками ABH Holdings SA є:
1) народжений у Львові громадянин Ізраїля та росії і мешканець ОСОБА_7 - 36,47 %;
2) народжений в Києві громадянин Ізраїля та росії і мешканець ОСОБА_8 - 23,27 %;
3) громадянин росії і мешканець Москви ОСОБА_12 - 18,12 %;
4) громадянин росії і мешканець Москви ОСОБА_10 - 13,76 %;
5) громадянин росії і мешканець Москви ОСОБА_11 - 4,08 %;
6) The Mark Foundation for Cancer Research - 4,3 %.
За наведених обставин, враховуючи власників (учасників) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування", ABH Ukraine Limited та ABH Holdings S.A. та оскільки укладений між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Доступні фінанси" Договір відступлення права вимоги №9 від 12.05.2023 є оплатним та передбачає отримання Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" за відступлення прав вимоги грошових коштів у розмірі 89 840,40 грн, суд дійшов висновку, що вказаний договір відступлення прав вимоги підпадає під регулювання підпункту 1 пункту 1 постанови КМУ №187 від 03.03.2022 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації", у зв'язку з чим є нікчемним, оскільки є укладеним з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 вказаної постанови.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, оскільки укладений між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Доступні фінанси" Договір відступлення права вимоги №9 від 12.05.2023 є нікчемним (недійсним в силу закону), позивач у даній справі (Товариство з обмеженою відповідальністю "Доступні фінанси") не набув жодних прав вимоги, які вказані у ньому, в тому числі права вимагати страхового відшкодування за Полісом №АР/5404807 з відповідача.
За наведених обставин, суд дійшов висновку відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Доступні фінанси" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" страхового відшкодування за Полісом АР/5404807 у сумі 129000,00 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано: 04.09.2023.
Суддя А.І. Привалов