ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.09.2023Справа № 910/9417/23
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу 910/9417/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖРЕГІОНАЛЬНА АГРАРНА БАЗА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДЕЛЬТА ВІЛМАР"
про стягнення 798 404,74 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЖРЕГІОНАЛЬНА АГРАРНА БАЗА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДЕЛЬТА ВІЛМАР" про стягнення 798 404,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки №500008920 від 28.12.2021, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 588 469,99 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані інфляційні втрати в розмірі 184 493,50 грн та 3% річних у сумі 11 976,07 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, в ухвалі суд визнав дану справу малозначною та ухвалив розгляд справи здійснювати без виклику представників сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід'ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об'єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.05.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: б-р Дружби Народів 19, 4 поверх, м. Київ, 01042.
Відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 06.07.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученого до матеріалів справи.
Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, 04.07.2023 через канцелярію суду від позивача отримано заяву з процесуальних питань, в якій позивач просить закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 588 469,99 грн, у зв'язку з його сплатою відповідачем 20.06.2023, та повернути в цій частині судовий збір у сумі 8827,05 грн; в іншій частині позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 184 493,50 грн, 3% річних у сумі 11 976,07 грн та судовий збір у сумі 3149,02 грн.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
28.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЖРЕГІОНАЛЬНА АГРАРНА БАЗА" (за договором - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДЕЛЬТА ВІЛМАР" (за договором - Покупець) було укладено Договір поставки № 500008920, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити соняшник (далі - товар), врожаю 2021 року українського походження, на умовах, викладених у цьому договорі.
Відповідно до п. 2.1. договору, кількість товару, що підлягає постачанню за цим договором складає 250.000 (двісті п'ятдесят) тон (допустиме відхилення кількості товару +/- 5% за вибором постачальника).
Згідно п. 3.1. договору, постачальник зобов'язаний поставити товар у строк з 28 грудня 2021 року по 04 січня 2022 року.
Базис поставки - DAP в редакції Інкотермс- 2010 (в частині, що не суперечить умовам цього договору): ТОВ "Дельта Вілмар Україна", Переробний комплекс олійних культур, м. Южне, Одесько-Миколаївське шосе, 28 (надалі - Місце поставки) (п. 3.2. договору).
Пунктом 4.1. договору передбачено, що ціна за одну тону товару складає 18157,90 грн плюс ПДВ 14% 2542,11 грн, всього з ПДВ 20700,01 грн. Загальна вартість договору 5 175 001,50 грн, в тому числі ПДВ 14% - 635526,50 грн (допустиме відхилення загальної вартості договору +/- 5%).
За умовами п. 5.1. договору, покупець здійснює оплату вартості прийнятого товару на поточний рахунок постачальника протягом трьох банківських днів за днем після приймання покупцем товару за якістю і кількістю в місці поставки, а також отримання: сканованої копії рахунку-фактури постачальника, в якому зазначені банківські реквізити; оригіналів транспортних накладних, складних згідно вимог чинного законодавства; сканованої копії видаткової накладної, складеної на паперовому носії з дотриманням вимог до обов'язкових реквізитів, які мають містити первинні документи згідно статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством України; У випадку ненадання постачальником усіх вищезазначених документів покупець має право, на власний вибір, або оплатити товар без таких документів, або відмовитись від оплати товару, з покладенням всіх понесених витрат на постачальника.
Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.1 договору).
Сторонами у справі не надано до матеріалів справи доказів розірвання або припинення договорів, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що він є чинними.
Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину позивач за видатковою накладною № 727 від 28.12.2021 передав відповідачу насіння соняшника у кількості 143,6 тон, вартістю 2 914 854,49 грн, а за видатковою накладною № 733 від 29.12.2021 - 92,14 тони, вартістю 1 876 972,57 грн.
Відповідач за отриманий товар, отриманий на підставі видаткової накладної № 727 від 28.12.2021, розрахувався частково, сплативши 2 556 889,90 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією № 1154401 від 30.12.2021.
Також, відповідач частково оплатив товар, отриманий за видатковою накладною ? 33 від 29.12.2021, сплативши 1 646 467,17 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією № 1154586 від 30.12.2021.
Отже, сума заборгованості відповідача за поставлений товар станом на 13.06.2023 становила 588 469,99 грн.
Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки №500008920 від 28.12.2021, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 588 469,99 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані інфляційні втрати в розмірі 184 493,50 грн та 3% річних у сумі 11 976,07 грн стало підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав та позовні вимоги не оспорив, натомість, 20.06.2023 на підставі платіжних інструкцій № № 1188744 та № 1188745 перерахував на рахунок позивача заборгованість у загальній сумі 588 469,99 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи умови п. 5.1. Договору та норми ст.692 ЦК України, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару є таким, що настав 03.01.2022.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов'язань за договором здійснив поставку товару - насіння соняшника, який був прийнятий за видатковою накладною № 727 від 28.12.2021 у кількості 143,6 тон, вартістю 2 914 854,49 грн, а за видатковою накладною № 733 від 29.12.2021 - 92,14 тони, вартістю 1 876 972,57 грн.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч договору своє зобов'язання зі своєчасної оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, здійснивши часткову оплату товару в сумі 4 203 357,07 грн.
У зв'язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість з оплати поставленого за видатковими накладними товару у розмірі 588 469,99 грн.
Водночас, після направлення позову до суду 20.06.2023 відповідач перерахував на рахунок позивача залишок суми заборгованості в розмірі 588 469,99 грн, у зв'язку з чим на день винесення рішення предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а відтак провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
При цьому, позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача за прострочення платежу 3% річних у сумі 25441,25 грн, нарахованих за період з 04.01.2022 по 13.06.2023, та інфляційні втрати в сумі 184493,50 грн, нараховані за період з лютого 2022 року по травень 2023 року.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наведених позивачем у позовній заяві розрахунків 3% річних та інфляційних втрат у межах заявлених позивачем періодів, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично вірними, обґрунтованими та здійсненими у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також підлягають задоволенню в повному обсязі.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).
За приписами ст. 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не надав контррозрахунків заявлених до стягнення сум, суд, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 3149,02 грн, в іншій частині судовий збір підлягає поверненню позивачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 129, 231, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДЕЛЬТА ВІЛМАР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖРЕГІОНАЛЬНА АГРАРНА БАЗА" заборгованості в сумі 588 469,99 грн, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ "ДЕЛЬТА ВІЛМАР" (01042, місто Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 19, ідентифікаційний код 36369434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖРЕГІОНАЛЬНА АГРАРНА БАЗА" (01133, місто Київ, бульвар лесі Українки, буд. 26, офіс 510, ідентифікаційний код 37882392) 3% річних у сумі 25 441 грн 25 коп., інфляційні втрати в сумі 184 493 грн 50 коп. та судовий збір у розмірі 3149 грн 02 коп.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "МІЖРЕГІОНАЛЬНА АГРАРНА БАЗА" (01133, місто Київ, бульвар лесі Українки, буд. 26, офіс 510, ідентифікаційний код 37882392) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 8827 грн 05 коп., сплачений на підставі платіжної інструкції № 2577281214 від 13.06.2023.
4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано: 04.09.2023.
Суддя А.І. Привалов