Справа № 686/15394/23
Провадження № 2-а/686/217/23
30 серпня 2023 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Палінчака О.М.,
за участю секретаря Цибульської Г.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Линюка В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
15 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УПП в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 05 червня 2023 року була винесена постанова серії ЕАС № 7112876 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. та притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП. При цьому, позивач вказав, що зі змісту винесеної постанови вбачається, що позивач керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 ПДР. Вказану постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки не надали йому можливість ознайомитись з матеріалами справи, а саме із записом відеофіксації вчиненого правопорушення та із матеріалами справи. Також, вказує, що відповідач не здійснив дослідження обставин та доказів; порушив обов'язок всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи; внесено недостовірні відомості в постанову, оскільки в постанові зазначено, що інспектором встановлено особу на підставі пенсійного посвідчення і даний пункт постанови є хибним. Окрім того, позивач оскаржив дії відповідача до УПП в Хмельницькій області, проте про результати розгляду його не було повідомлено. А тому, просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на його користь судовий збір.
Ухвалою судді від 19 червня 2023 року відкрито провадження та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
28 червня 2023 року представник відповідача Управління патрульної поліції в Хмельницькій області подав відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що з наявного відеозапису чітко вбачається, що під час руху «Toyota Camry» позивач не був пристебнутий ременем безпеки. Водію було повідомлено, що відбувається розгляд справи про адмінправопорушення та роз'яснено положення ст. 63 КУ, що зафіксовано на відео файлі. А тому, оцінивши докази в справі, врахувавши значність вчиненого правопорушення, інспектор постановив визнати позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Також, представник відповідача вказав, що на відео файлі зафіксовано, що позивач знайомився з відеодоказами на мобільному пристрої, оскільки на службовому реєстраторі з технічних причин немає дисплея та функції відтворення відео, а особу позивачу було встановлено на підставі посвідчення водія, хоча інспектором поліції помилково зазначено, що на підставі пенсійного посвідчення, хоча на суть вчиненого правопорушення дана обставина не випливає. А тому, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
05 липня 2023 року позивач подав до суду відповідь на відзив та просив скасувати оскаржувану постанову, а справу - закрити.
Позивач ОСОБА_1 в судовому вимоги позову підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову.
заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просить їх захистити.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані обставини, відповідно ст. 33 КУпАП мають враховуватись і при накладенні адміністративних стягнень.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити, в тому числі: опис обставин, установлених під час розгляду справи (ч.1 ст. 283 КУпАП).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Однією з основних засад судочинства є забезпечення доведеності вини. Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таку, судом встановлено, що 05 червня 2023 року інспектором 1 батальйону 4 роти лейтенантом поліції Герасимчуком В.Р. УПП в Хмельницькій області була винесена постанова серії ЕАС № 7112876 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 5 ст. 121 КУпАП, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн. 00 коп., та відповідно до якої, позивач 05.06.2023 року о 09 год. 21 хв. у м. Хмельницькому на проспекті Миру, 100, керував транспортним засобом «Toyota Camrу», держ.номер НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимогу п. 2.3.в ПДР України.
Дані обставини підтверджуються копією постанови серії ЕАС № 7112876 від 05.06.2023 року.
Відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП настає у випадках порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Разом з цим, обов'язок водія на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки, визначений підпунктом «в» пункту 2.3 Правил дорожнього руху, недотримання якого, ставиться у провину позивачу органом поліції.
Судом встановлено, що до матеріалів справи додано диск з відеозаписом фіксації події, який в розумінні ст. 251 КУпАП є належним доказом по справі.
Суд звертає увагу, що із вказаного відеозапису вбачається, що позивач керував транспортним засобом та відразу після зупинки транспортного засобу, знаходився за кермом автомобіля без пристебнутого ременя безпеки.
Також, суд звертає увагу, що п.п. «в» п. 2.3 ПДР встановлено виключення, коли водію дозволяється не пристібатися ременем безпеки.
Так, зокрема, дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки.
Разом з тим, суд зауважує, що доказів того, що позивач є особою з інвалідністю та його фізіологічні особливості унеможливлюють користування ременем безпеки до суду не подано.
Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 25 червня 2020 року в справі №520/2261/19, хоча приписами ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доказування правомірності свого рішення й покладено на відповідача - суб'єкта владних повноважень, проте це не виключає визначеного в ч.1 ст.77 КАС України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Однак, позивачем не було надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог, тоді як досліджений у судовому засіданні відеозапис, наданий відповідачем повністю спростовує твердження позивача про його невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Окрім того, суд критично ставиться до посилань позивача, щодо несправності службового планшету, що унеможливлює його використання при здійсненні повноважень поліцією.
Описка у написанні виду документу, на підставі якого було встановлено особу позивача не може бути підставою для скасування цього документу, адже позивачем не заперечується факт його зупинки працівниками поліції, що підтверджено, в тому числі, і відеозаписами.
Аналіз наведених правових норм та обставин справи дають підстави для висновку, що зазначення поліцейським в оскаржуваній постанові неправильних даних, в тому числі і неправильної назви документи, на підставі якого встановлювалась особа позивача не спростовує порушення позивачем вимог п. 2.3.в ПДР, та є опискою.
Аналогічна правова позиція щодо неточностей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративного правопорушення, висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено.
Доказів упередженості відповідача та підстав для сумніву у його об'єктивності щодо позивача перед судом не наведено.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.
Згідно ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже в даному випадку основною та обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалами, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення.
Доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення, суду не надано, а формальна незгода з постановою, обставини, з яких позивач просить скасувати постанову, є способом його захисту й наведені останнім з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки оскаржувана постанова відповідає вимогам КУпАП України, винесена на підставі та в межах повноважень наданих уповноваженій посадовій особі поліції, за наявністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а отже є законною.
На підставі викладеного і у відповідності зі ст. 2, 5, 15, 72-77, 78, 79, 241-246, 250, 251 КАС України , ст.ст.121 ч. 5, 222, 251, 254, 255, 256, 280, 288 КУпАП, ЗУ «Про дорожній рух», суд, -
ухвалив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляція до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 04 вересня 2023 року.
Суддя: О.М. Палінчак