вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
31.08.2023м. ДніпроСправа № 904/2576/22 (904/2331/23)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Скорик Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 , Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Дослідне
до Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України", Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Дослідне
про стягнення зарплати, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати та моральної шкоди
Суддя Соловйова А.Є.
Секретар судового засідання Скорик Н.О.
Представники:
від позивача: Явтушенко О.А., ордер серія АЕ №11977604 від 08.05.2023
від відповідача: не з'явився
09.05.2023 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" про стягнення зарплати, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.12.2021 по 31.08.2023 відповідачем нараховувалась, але не виплачувалась заробітна плата, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 268 680,12 грн, з яких 111 292,07 грн - заборгованість по заробітній платі, 52 559,87 грн - сума компенсації за невикористану відпустку, 22 526,26 грн - сума компенсації частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати, 72 301,92 грн - середній заробіток за час затримки у виплаті заробітної плати, 10 000,00 грн - моральна шкода.
Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 08.09.2022 Господарським судом Дніпропетровської області відносно відповідача - Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" (52071, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Дослідне, код ЄДРПОУ 30093529) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/2576/22, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є.
21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до положень частини 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/2576/22(904/2331/23) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.
Ухвалою суду від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.06.2023 о 10:30 год.
У судове засідання, призначене на 08.06.2023, з'явився представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання 08.06.2023 не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не надав.
Суд надав вступне слово представнику позивача.
Представник позивача підтримала позов в повному обсязі.
Ухвалою суду від 08.06.2023 відкладено розгляд справи в судовому засідання на 11.07.2023 о 10:25 год.
10.07.2023 представником позивача через електронний суд подана заява про проведення засідання без її участі у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.
11.07.2023 відповідач через канцелярію суду подав відзив б/н від 10.07.2023 на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнані відповідачем частково, а саме: 87 492,09 грн - невиплачена заробітна плата, 52 559,87 грн - компенсація за невикористану відпустку, 19 117,59 грн - компенсація втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.
У судове засідання, призначене на 11.07.2023, з'явився представник відповідача, підтримала позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою суду від 11.07.2023 відкладено розгляд справи в судовому засідання на 08.08.2023 о 12:40 год.
18.07.2023 від відповідача електронною поштою надійшло клопотання б/н б/д про долучення до матеріалів справи документів.
20.07.2023 позивачем подано відповідь на відзив б/н від 19.07.2023.
Суд долучив подані документи до матеріалів справи.
У судове засідання, призначене на 08.08.2023, з'явився представник позивача і представник відповідача.
У судовому засіданні, призначеному на 08.08.2023 оголошено перерву до 31.08.23 о 10:50 год.
У судове засідання, призначене на 31.08.2023, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
У судове засідання, призначене на 31.08.2023, з'явився представник позивача.
В судовому засіданні 31.08.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" з 15.10.2002 по 01.09.2022, займаючи посаду провідного бухгалтера служби бухгалтерського обліку.
Відповідно до Наказу №160-к від 01.09.2022, виданого Державним підприємством "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" Февральову Ольгу Володимирівну було звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.
Крім того, з вказаного вище наказу вбачається, що ДП "ДГ "ДНІПРО" було вирішено виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 107 календарних днів невикористаної відпустки.
Однак, позивач зазначив, що під час звільнення жодного розрахунку ДП "ДГ "ДНІПРО" проведено не було, внаслідок чого утворилась заборгованість по заробітній платі за період з 01.12.2021 по 31.08.2022 в сумі 111 292,07 грн та компенсації за невикористану відпустку у сумі 52 559,87 грн, що підтверджується розрахунковими листами, які містяться в матеріалах справи.
Так, згідно розрахункових листів ОСОБА_1 було нараховано, але не виплачено заробітну плату у наступному розмірі:
- за грудень 2021 року - 14 304,04 грн, з яких 4 203,04 грн виплачено 27.04.2022 (відомість за квітень 2022 року). Тобто заборгованість за грудень 2021 року складає 10 100,00 грн;
- за січень 2022 року - 24 115,3 8 грн;
- за лютий 2022 року - 15 241,06 грн;
- за березень 2022 року - 9 536,03 грн;
- за квітень 2022 року - 9 536,03 грн;
- за травень 2022 року - 9 687,82 грн;
- за червень 2022 року - 9 753,72 грн;
- за липень 2022 року - 9 764,17 грн;
- за серпень 2022 року - 13 556,86 грн.
Отже всього не виплачено 111 292,07 грн.
Згідно зі статтею 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Позивач зазначив, що відповідно до сайту Державної служби статистики України (https://www.ukrstat.gov.ua) індекс споживчих цін у 2022 році становив: 1.013 (січень 2022); 1.016 (лютий 2022); 1.045 (березень 2022);1.031 (квітень 2022); 1.027 (травень 2022); 1.031 (червень 2022); 1.007 (липень 2022); 1.011 (серпень 2022); 1.019 (вересень 2022), 1,025 (жовтень 2022), 1,007 (листопад 2022), 1,007 (грудень 2022), за 2022 рік - 1,266.
Позивач зазначив, що відповідно до сайту Державної служби статистики України (https://www.ukrstat.gov.ua) індекс споживчих цін у 2023 році становив: 1,008 (січень 2023), 1,007 (лютий 2023) 1,015 (березень 2023), а сумарно за ці місяці - 1,030.
Розрахунок компенсації виглядає наступним чином:
За грудень 2021 року: величина приросту індексу споживчих цін за період з січня 2022 року по березень 2023 року становить: 1,266 x 1,030 = 1,304 = 30,40%, а сума компенсації = 10100,00 грн x 30,4% = 3070,40 грн.
За січень 2022 року: величина приросту індексу споживчих цін за період з лютого 2022 року по березень 2023 року становить: 1,016 x 1,045 x 1,031 x 1,027 x 1,031 x 1,007 x 1,011 x 1,019 x 1,025 x 1,007 x 1,007 x 1,008 x 1,007 x 1,015 = 1,28763103 = 28,76%, а сума компенсації = 24 115,38 грн x 28,76% = 6 935,58 грн.
За лютий 2022 року: величина приросту індексу споживчих цін за період з березня 2022 року по березень 2023 року становить: 1.04 5x 1.031 х 1.027 х 1.031 х 1.007 х 1.011 х 1.019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 х 1,008 х 1,007 х 1,015 =1,2673538 = 26,74%, а сума компенсації =15 241,06 грн х 26,74% = 4075,46 грн.
За березень 2022 року: величина приросту індексу споживчих цін за період з квітня 2022 року по березень 2023 року становить: 1.031 х 1.027 х 1.031 х 1.007 х 1.011 х 1.019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 х 1,008 х 1,007 х 1,015 = 1,21277835 = 21,28%, а сума компенсації = 9 536,03 грн х 21,28% = 2029,27 грн.
За квітень 2022 року: величина приросту індексу споживчих цін за період з травня 2022 року по березень 2023 року становить: 1.027 х 1.031 х 1.007 х 1.011 х 1.019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 х 1,008 х 1,007 х 1,015 = 1,17631266 = 17,63%, а сума компенсації = 9 536,03 грн х 17,63% = 1681,20 грн.
За травень 2022 року: величина приросту індексу споживчих цін за період з червня 2022 року по березень 2023 року становить: 1.031 х 1.007 х 1.011 х 1.019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 х 1,008 х 1,007 х 1,015 = 1,1453872 = 14,54%, а сума компенсації = 9 687,82 грн х 14,54% = 1408,61 грн.
За червень 2022 року: величина приросту індексу споживчих цін за період з липня 2022 року по березень 2023 року становить: 1.007 х 1.011 х 1.019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 х 1,008 х 1,007 х 1,015 =1,11094782 = 11,09%, а сума компенсації = 9 753,72 грн х 11,09% = 1081,69 грн.
За липень 2022 року: величина приросту індексу споживчих цін за період з серпня 2022 року по березень 2023 року становить: 1.011 х 1.019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 х 1,008 х 1,007 х 1,015 =1,10322524=10,32%, а сума компенсації = 9 764,17 грн х 10,32% = 1007,66 грн.
За серпень 2022 року: величина приросту індексу споживчих цін за період з вересня 2022 року по березень 2023 року становить: 1.019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 х1,008 х 1,007 х 1,015 = 1,0912218 = 9,12%, а сума компенсації =13 556,86 грн х 9,12% = 1236,39 грн.
Всього компенсація заборгованості по заробітній платі з грудня 2021 по 01.09.2022 складає 22 526,26 грн.
Середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 6 місяців складає 72 301,92 грн.
Крім того позивачем заявлено до стягнення 10 000,00 грн моральної шкоди, внаслідок винних дій відповідача.
В матеріалах справи міститься відзив Відповідача, в якому Державне підприємство "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України визнало заборгованість перед Позивачем в загальній сумі 159 169,55 грн, з яких: 87 492,09 грн - невиплачена заробітна плата, 52 559,87 грн - компенсація за невикористану відпустку, 19 117,59 грн - компенсація втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що Відповідачем було сплачено на користь Позивача заборгованість у розмірі 23 800 грн, відповідно до платіжних інструкцій №163 від 17.03.2022, №216 від 24.03.2022, №392 від 15.07.2022, видаткових касових ордерів від 30.03.2022, від 22.04.2022 на підставі Договору поворотної фінансової допомоги від 18.10.2021.
Так, оскільки Позивач вказані кошти не повернула, Відповідач утримує цю саму із заробітної плати.
Крім того Відповідач не погоджується з вимогою щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, зазначивши, що Позивачка була звільнена і ознайомлена з Наказом №160-к 01.09.2022 про що проставлений її особистий підпис, а відтак строк позовної давності про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку розпочався 02.09.2022 та сплинув 02.12.2022.
Також, з поданого відзиву вбачається, що відповідач визнав частково вимоги позивачки про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати, за наступними місяцями:
- Грудень 2021 - 2786,60 грн * (коефіцієнт індексації 27,60%, заборгованість 10 100,00 грн);
- Січень 2022 - 6270,00 грн * (коефіцієнт індексації 26%, заборгованість 241 15,38 грн);
- Лютий 2022 - 3 657,85 грн * (коефіцієнт індексації 24%, заборгованість 15 241,06 грн);
- Березень 2022 - 1783,23 грн * (коефіцієнт індексації 18,70%, заборгованість 9 536,03 грн);
- Квітень 2022 -1439,94 грн * (коефіцієнт індексації 15,10%, заборгованість 9 536,03 грн);
- Травень 2022 - 1 172,22 грн * (коефіцієнт індексації 12,10%, заборгованість 9 687,82 грн);
- Червень 2022 - 0 грн.
- Липень 2022 - 771,36 грн * (коефіцієнт індексації 7,90%, заборгованість 9764,17 грн).
- Серпень 2022 - 1 236,39 грн * (коефіцієнт індексації 9,12%, заборгованість 13 556,86 грн).
Таким чином загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, що визнається відповідачем, становить 19 117,59 грн.
Відповідач повністю не визнає позовні вимоги в сумі 10 000,00 грн - моральна шкода, зазначивши, що моральної шкоди Позивачу зі сторони ДП "ДГ "ДНІПРО" завдано не було.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язання зі сплати заробітної плати, внаслідок чого виникла заборгованість.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).
Згідно з ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви №68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України - заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання зобов'язані здійснювати компенсацію громадянам втрати частин доходів у випадку порушення встановлених строків виплати заробітної плати, яка проводиться у разі її затримки на один і більше календарних місяців.
Основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2012 року справа №6-131цс12, а також у постановах Верховного Суду України від 13.11.2018 року у справі №814/1527/17 та від 18.12.2018 року у справі №816/301/16.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
Отже, на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсації підлягають виключно суми, які були нараховані, проте своєчасно не виплачені.
Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 16 жовтня 2019 року у справі №500/5724/16-ц (провадження №61-23999св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 201/913/16-ц (провадження № 61-32691св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 295/16796/15-ц (провадження №61-40315св18), від 23 жовтня 2021 року у справі №363/554/18 (провадження № 61-12009св20).
Суд вважає безпідставними доводи Відповідача щодо того, що ним сплачено, зокрема, заборгованість по заробітній платі у розмірі 23 800,00 грн, оскільки, як вбачається з платіжних інструкцій №163 від 17.03.2022, №216 від 24.03.2022, №392 від 15.07.2022, видаткових касових ордерів від 30.03.2022, від 22.04.2022, а також Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 18.10.2021 дані грошові кошти були перераховані (сплачені) не як заробітна плата, а на виконання умов Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 18.10.2021.
Відповідно безпідставним є розрахунок Відповідача витрат компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, оскільки Відповідач здійснюючи вказаний розрахунок виходив з того, що ним заборгованість по заробітній платі у розмірі 23 800,000 грн була погашена, що не відповідає встановленим судом обставинам.
Крім того Відповідач не позбавлений права звернутися до суду з метою повернення коштів, сплачених на виконання Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 18.01.2021.
Оскільки ОСОБА_1 не було вчасно виплачено заробітну плату за період з грудня 2021 по 01.09.2022, то наявні підстави для застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», тому з Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню компенсація втрати частини доходів за період з грудня 2021 по 01.09.2022 включно в розмірі 22 526,26 грн.
Суд відхиляє заперечення Відповідача, щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку, виходячи з такого.
У даному випадку обчислений позивачкою середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за 6 місяців складає 560,48 * 129 робочих днів = 72 301,92 грн.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум. що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Згідно матеріалів справи, в день звільнення Позивачці не виплачена заробітна плата на суму 111 292,07 грн. Так, в матеріалах справи міститься розрахунковий лист позивача за серпень 2022 року, відповідно до якого заборгованість по заробітній платі складає саме суму 111 292,07 грн.
Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається ч наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.04.2019 у справі №607/14495/16-ц.
Щодо вимоги про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" моральної шкоди у розмірі 10 000,00, то така вимога задоволенню не підлягає виходячи з такого.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Несвоєчасною виплатою заробітної плати, заборгованість з якої існувала на день звільнення Позивачки є - 01.09.2022 за період з грудня 2021 по 01.09.2022 Відповідачем порушено право позивача на оплату праці, в наслідок чого було порушено його звичайний уклад життя, що викликало необхідність докладання додаткових зусиль для утримання себе і своєї родини, що завдало йому моральну шкоду.
Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпроП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Відповідно до п.16 Пленуму ВС України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, до вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної поширенням відомостей, що не відповідають дійсності і порочать честь, гідність чи ділову репутацію фізичної або юридичної особи, згідно з ч.3 ст.7 ЦК України застосовується строк позовної давності в один рік. До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, - тримісячний строк (ст.233 КЗпроП. До інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до ст.83 ЦК не застосовуються.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З вимогою про відшкодування моральної шкоди завданою несвоєчасною виплатою заборгованості по заробітній платі та проведенням остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 звернулась до суду 09.05.2023, тоді як звільнилася з підприємства 01.09.2022 , тобто на час звільнення позивача, вже існувала заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2021 по 01.09.2022.
Отже, про порушення свого права на своєчасну виплату заробітної плати позивачка повинна була дізнатися саме 01.09.2022 в зв'язку з чим, передбачений тримісячний строк звернення до суду з вимогою про відшкодування моральної школи позивачем порушений, з огляду на що, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу положень ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" задовольнити частково, стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" на користь ОСОБА_1 111 292,07 грн - заборгованості по виплаті заробітної плати, 52 559,87 грн - компенсації за невикористану відпустку, 22 526,26 грн - компенсації частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати, 72 301,92 грн - середній заробіток за час затримки у виплаті зарплати.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що при розгляді трудових спорів, у тому числі щодо стягнення заробітної плати, судом враховуються положення ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення, а також положення ч.4 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, за змістом якої пропущення граничного строку на подання заяв кредиторів з конкурсними вимогами (в тому числі і щодо виплати заробітної плати) не тягне за собою зміну черговості, у разі задоволення судом таких вимог, тягне за собою наслідки передбачені абз. 3 ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за розгляд позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до приписів п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за розгляд позовних вимог в частині стягнення заробітної плати.
Суд зазначає, що звільнення позивача від сплати судового збору не звільняє відповідача від обов'язку, у разі задоволення позову, сплатити судовий збір в дохід державного бюджету України, в розмірі встановленому пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", при цьому враховуючи загальний розмір задоволених позовних вимог.
За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" (52071, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Дослідне, код ЄДРПОУ 30093529) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 111 292,07 грн - заборгованості по виплаті заробітної плати, 52 559,87 грн - компенсації за невикористану відпустку, 22 526,26 грн - компенсації частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати, 72 301,92 грн - середній заробіток за час затримки у виплаті зарплати.
Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (52071, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Дослідне, код ЄДРПОУ 30093529) в дохід державного бюджету (отримував коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ Господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 3 888,20 грн - судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 05.09.2023.
Суддя А.Є. Соловйова