Справа № 683/1443/23
1-кп/683/229/2023
05 вересня 2023 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд
Хмельницької області
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
представника потерпілої ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Васильків Київської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, військовослужбовця Збройних Сил України, майора, зарахований в розпорядження Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_1 , учасника бойових дій, зареєстрований у військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 та фактично проживає по АДРЕСА_2 , раніше не судимого
в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.127, ч.2 ст.146 КК України, -
установив:
Майор ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем ЗСУ, на посаді заступника командира з інженерно-авіаційної служби - начальника відділення інженерно-авіаційного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимогам ст. 68 Конституції України, ст. 9, 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, 15 лютого 2023 року близько 17 год. 38 хв. у телефонній розмові з ОСОБА_7 запросив її до місця свого постійного проживання у квартиру АДРЕСА_3 , не повідомивши для останньої причин прибуття. Коли, ОСОБА_7 біля 17 год. 50 хв. 15.02.2023 прибула до зазначеної квартири, ОСОБА_5 почав звинувачувати її у подружній зраді, зокрема вступу в статеві зносини з невстановленою особою, що було зняте на відео та розміщувалось на його особистому переносному комп'ютері та вимагав щоб остання зізналась у цьому. Зважаючи, що ОСОБА_7 заперечувала всі звинувачення, які висловлював ОСОБА_5 , то в нього виник умисел, направлений на незаконне позбавлення волі потерпілої та вчинення насильницьких дій щодо останньої з метою змусити визнати факт подружньої зради.
З метою реалізації свого умислу, військовослужбовець ОСОБА_5 діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільну небезпечність вчинюваного діяння, та бажаючи настання його суспільно небезпечних наслідків, 15 лютого 2023 року в період часу з 17 год. 50 хв. до 18 год. 20 хв. незаконно із застосуванням фізичного насильства, проти волі потерпілої ОСОБА_7 , утримував останню в приміщенні житлової квартири АДРЕСА_3 , позбавивши її таким чином змоги вільно залишити вказане місце, тим самим її незаконно позбавив волі та завдав фізичних страждань, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в лобній ділянці голови посередині дещо зліва, на спинці носа, в підочній ділянці справа, в ділянці верхньої губи справа, в ділянці мушлі правої вушної раковини в верхній третині, в ділянці мушлі лівої вушної раковини в верхній та середній третинах, в тім'яно-потиличній ділянці голови справа, в лобно-скроневій, в верхній третині шиї по задній поверхні, в ділянці підборіддя зліва, по внутрішній поверхні лівого променево-зап'ясного суглобу, по передній поверхні правого колінного суглоба.
Крім того, 15 лютого 2023 року в період часу з 17 год. 50 хв. до 18 год. 20 хв. військовослужбовець ОСОБА_5 перебуваючи за місцем свого постійного проживання - у квартирі АДРЕСА_3 , грубо порушуючи гарантовані державою права і свободи людини, передбачені ч.1 ст.3 та ч.1 ст.28 Конституції України, згідно з якими людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню, знаходячись в житловій кімнаті, де, маючи умисел на заподіяння сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання, під час словесного конфлікту з ОСОБА_7 , який виник на підставі його звинувачень щодо вчинення останньою подружньої зради, зокрема вступу в статеві зносини з невстановленою особою, що нібито було зняте на відео та розміщувалось на його особистому переносному комп'ютері, з метою покарання останньої, умисно заподіяв потерпілій ОСОБА_7 сильного фізичного болю, що мав характер катування, шляхом нанесення чисельних ударів руками та ногами, із застосуванням пластикового хомута зв'язав ліву руку останньої, примушуючи із застосуванням сили рук дивитись фільм порнографічного характеру, у якому потерпіла нібито брала участь, що супроводжувалось вимогою визнати свою вину у зраді, тим самим спричинив її тілесні ушкодження у вигляді забоїв та саден обличчя та волосяної ділянки голови, лівого зап'ястя та забою правової поперекової ділянки.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно в мережі інтернет побачив відео порнографічного характеру, учасницею якого, на його думку була його дружина ОСОБА_7 . Він запросив її до себе, оскільки на той час вона проживала у своєї матері, почав звинувачувати у зраді, однак вона не визнала. Між ними виник конфлікт, що переріс у бійку, при цьому він не випускав її із квартири та силою примушував подивитись це відео.
Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ст.349 КПК України показаннями обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеним пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає. Обвинуваченому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч.2 ст.146 КК України як незаконне позбавленні волі, що супроводжувалося завданням потерпілій фізичних страждань та за ч.1 ст.127 КК України як катування, тобто будь-яке умисне діяння, спрямоване на заподіяння особі сильного фізичного болю чи морального страждання, вчинене з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі, у тому числі отримати зізнання у вчинені дій, у яких вона підозрюється.
Обираючи покарання ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, зокрема, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є учасником бойових дій, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, за місцем служби характеризується посередньо, а також думку потерпілої, яка примирилась із ним, будь-яких претензій немає та просила суворо не карати.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 суд визнає щире каяття та повне відшкодування завданої шкоди.
Обставиною, що обтяжує його покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 слід призначити покарання у виді позбавлення волі та у відповідності до ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На думку суду таке покарання та звільнення від його відбування з випробуванням буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.
Згідно ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно ч.3 ст.13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.1, 3 статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Враховуючи те, що потерпіла ОСОБА_7 подала заву про відмову від цивільного позову у зв'язку із повним відшкодуванням обвинуваченим заподіяної їй моральної шкоди, зазначена заява не суперечать закону, не порушує права, свободи та законні інтереси інших осіб, а тому суд вважає за можливе прийняти відмову потерпілої від цивільного позову та з врахуванням вимог п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України закрити провадження у кримінальному провадженні в частині цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_5 .
При цьому потерпілій слід роз'яснити, що згідно ч.2 ст.256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.370, 374 КПК України, суд
ухвалив:
Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.127 та ч.2 ст.146 КК України, та призначити йому покарання:
за ч.1 ст.127 КК України - 3 роки позбавлення волі,
за ч.2 ст.146 КК України - 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
У відповідності до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Прийняти відмову потерпілої ОСОБА_7 від цивільного позову до ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди, провадження у в частині цивільного позову закрити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя