вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"24" серпня 2023 р. Cправа № 902/166/23
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,
за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Дочірнього підприємства "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс", 22436, Вінницька обл., Хмільницький (Калинівський) р-н, село Павлівка, вулиця Коцюбинського, будинок 62, ідентифікаційний код юридичної особи 24893869
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут", 21036, Вінницька обл., місто Вінниця(з), Хмельницьке шосе, будинок 23, ідентифікаційний код юридичної особи 39593306
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Калинівський маслосирзавод", 22400, Вінницька обл., Хмільницький (Калинівський) р-н, місто Калинівка, вулиця Островського, будинок 68, ідентифікаційний код юридичної особи 37503582
про стягнення 4 032 887,16 гривень
за участю представників:
від позивача - адвокат Рєзнік А.О., згідно довіреності
від відповідача - адвокат Бобко Т.Є., згідно довіреності
від третьої особи - не з'явився
До Господарського суду Вінницької області 07.02.2023 року надійшла позовна заява № б/н від 03.02.2023 (вх. № 170/23 від 07.02.2023) Дочірнього підприємства "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" про стягнення грошових коштів у сумі 4 032 887,16 гривень, у тому числі 3 460 000,00 гривень безпідставно набутих грошових коштів, 82 471,23 гривень 3 % річних та 490 415,93 гривень інфляційних втрат.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 13.02.2023 суд постановив позовну заяву № б/н від 03.02.2023 (вх. № 170/23 від 07.02.2023) залишити без руху та встановив позивачу спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
06.03.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками на виконання вимог ухвали суду від 13.02.2023 року.
Ухвалою від 08.03.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №902/166/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 04.04.2023 року о 10:00 год.
28.03.2023 до суду від відповідача надійшла заява № 217007.2-Ск-426-0323 від 28.03.2023 (вх. № 01-34/2913/23 від 28.03.2023) про залучення третьої особи.
28.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 217007.2-Ск-425-0323 від 28.03.2023 (вх. № 01-34/2914/23 від 28.03.2023) у якому останній проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просить відмовити.
04.04.2023 від позивача надійшло клопотання № б/н від 04.04.2023 (вх. № 01-34/3124/23 від 04.04.2023) про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 04.04.2023 року суд постановив ухвали про задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, про відкладення розгляду клопотання про залучення третьої особи та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/166/23 до 25.04.2023 об 11:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.
25.04.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та відкладення розгляду клопотання про залучення третьої особи.
У судовому засіданні 25.04.2023 року суд постановив ухвали про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, про відкладення розгляду клопотання про залучення третьої особи та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/166/23 на 04.05.2023 о 12:30 год., які занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою від 04.05.2023 судом задоволено клопотання представника відповідача про залучення третьої особи, залучено до участі у справі № 902/166/23 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Калинівський маслосирзавод", продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі № 902/166/23 на 25.05.2023 об 11:00 год.
25.05.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 25.05.2023 (вх. № 01-34/4981/23 від 25.05.2023) про відкладення розгляду справи.
25.05.2023 до суду від представника третьої особи надійшло клопотання № б/н від 25.05.2023 (вх. № 01-34/4983/23 від 25.05.2023) про відкладення судового засідання.
У судовому засіданні 25.05.2023 року суд постановив ухвали про задоволення клопотання представника позивача, клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/166/23 на 08.06.2023 о 16:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.
Судове засідання 08.06.2023 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Шамшуріної М.В. на лікарняному.
Ухвалою від 14.06.2023 учасників справи повідомлено про призначення підготовчого засідання у справі № 902/166/23 на 27.06.2023 року об 11:30 год.
Ухвалою від 27.06.2023 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/166/23, призначено справу № 902/166/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 08.08.2023 року о 10:00 год.
У судовому засіданні 08.08.2023 року суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні у справі № 902/166/23 до 24.08.2023 о 12:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.
На визначену судом дату у судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача. Третя особа правом участі уповноваженого представника у судовому засіданні не скористалася, будь - яких заяв, клопотань до суду не подавала. Про дату, час та місце розгляду справи третя особа повідомлялася ухвалою суду від 14.08.2023, яку їй було надіслано на повідомлену суду електронну адресу, а також за адресою місцезнаходження третьої особи згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вручено останній 16.08.2023, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 2101804152260.
Положеннями пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України третя особа повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи та не повідомила суд про причини неявки, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.
За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 24.08.2023 року після закінчення судових дебатів, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі та орієнтовний час повернення.
Після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
Дочірнє підприємство "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" (далі - ДП "РТД" ВАТ МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс", позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" (далі - ТОВ "Вінницягаз Збут", відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 4 032 887,16 гривень, у тому числі 3 460 000,00 гривень безпідставно набутих грошових коштів, 82 471,23 гривень 3 % річних та 490 415,93 гривень інфляційних втрат.
На обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 14.04.2022 по 15.04.2022 ДП "РТД" ВАТ МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" помилково було здійснено переказ грошових коштів на рахунок відповідача у загальному розмірі 3 460 000,00 гривень згідно платіжних доручень № 2123 від 14.04.2022 на суму 530 000,00 гривень, № 2126 від 15.04.2022 на суму 1 890 000,00 гривень, № 2127 від 15.04.2022 на суму 1 040 000,00 гривень із зазначенням у призначенні платежу за газ зг.договору № 41АР217-599-22 від 31.12.2021 року. В той же час, вказаний у платіжних дорученнях договір між сторонами не укладався. Таким чином, перерахування ДП "РТД" ВАТ МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" на рахунок відповідача коштів у загальному розмірі 3 460 000,00 гривень було здійснено без достатньої правової підстави.
Відповідачем самостійно кошти не повернено, вимога про повернення вказаних коштів, що надсилалася відповідачу була залишена без задоволення.
З посиланням на положення статей 1212, 1213 ЦК України, позивач вважає, що отримані відповідачем грошові кошти мають бути стягнені з відповідача як безпідставно набуті з одночасним стягненням з відповідача нарахованих на позадоговірне грошове зобов'язання інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Відповідач у відзиві проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Зазначив, що 15.04.2022 року від ДП "РТД" ВАТ МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" на поточний рахунок ТОВ "Вінницягаз Збут" надішли кошти у розмірі 3 460 000,00 гривень. Відповідно до призначення платежу вказана платником оплата проводилась за газ згідно договору № 41АР217-599-22 від 31.12.2021.
Відповідач зазначив, що договір № 41АР217-599-22 від 31.12.2021 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів укладено між ТОВ "Вінницягаз Збут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калинівський маслосирзавод". Враховуючи призначення платежу, відповідачем було зараховано 3 460 000,00 гривень, які надійшли від позивача у рахунок погашення заборгованості за природний газ Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський маслосирзавод", що підтверджується рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/649/22.
На думку відповідача, оскільки позивач при здійсненні оплати володів інформацією щодо наявності договірних відносин між ТОВ "Вінницягаз Збут" та ТОВ "Калинівський маслосирзавод" на надання послуг з постачання природного газу, зокрема, стосовно дати та номеру договору, реквізитів відповідача, твердження ДП "РТД" ВАТ МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" про помилковість перерахування коштів в сумі 3 460 000,00 гривень є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Статтями 194 ГК України, 512, 528 ЦК України передбачено виконання господарського зобов'язання в цілому або в частині третьою особою, що не є стороною в зобов'язанні, як за власною ініціативою так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником та є обов'язковим для прийняття кредитором як належного виконання зобов'язань. Відтак відповідач вважає, що позивач, з огляду на призначення платежу перерахував кошти у розмірі 3 460 000,00 гривень не помилково, а саме у рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський маслосирзавод" за договором та такі кошти не можуть бути витребувані на підставі статті 1212 ЦК України.
Позивач у поданих до суду додаткових поясненнях зазначив, що позивачеві про те, що номер договору № 41АР217-599-22 від 31.12.2021 року, який був зазначений у платіжному дорученні є номером договору укладеним між ТОВ "Вінницягаз збут" та ТОВ "Калинівський маслосирзавод" стало відомо під час розгляду справи у суді.
У ДП "РТД" ВАТ МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" відсутні договірні відносини з ТОВ "Калинівський маслосирзавод", код ЄДРПОУ 37503582, також відсутні будь-які підписані договори з ТОВ "Вінницягаз збут", відтак підстави здійснення переказів грошових коштів за 3-ма платежами 15.04.2022 року із зазначенням у графі призначення платежу - за газ згідно договору № 41АР217-599-22 від 31.12.2021 року були відсутні.
Третя особа - ТОВ "Калинівський маслосирзавод" своїм процесуальним правом надання пояснень по суті заявлених позовних вимог не скористалася, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог не заявляла.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається із матеріалів справи Дочірнім підприємством "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс", ідентифікаційний код юридичної особи 24893869 перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут", ідентифікаційний код юридичної особи 39593306, грошові кошти у загальній сумі 3 460 000,00 гривень згідно з платіжними дорученнями № 2123 від 14.04.2022 на суму 530 000,00 гривень (одержано банком 15.04.2022), № 2126 від 15.04.2022 на суму 1 890 000,00 гривень (одержано банком 15.04.2022), № 2127 від 15.04.2022 на суму 1 040 000,00 гривень (одержано банком 15.04.2022) (т. 1 а.с. 4-6).
У графі призначення платежу за вказаними платіжними дорученнями зазначено: "за газ зг.договора № 41АР217-599-22 від 31.12.2021 року".
27.10.2022 позивач надіслав на адресу відповідача листа вих. № 27/10-1 від 27.10.2022 (поштове відправлення № 2240002154046), у якому зазначив про помилкове перерахування 15.04.2022 року згідно перелічених платіжних доручень грошових коштів у загальному розмірі 3 460 000,00 гривень та просив повернути на його рахунок помилково перераховані грошові кошти у сумі 3 460 000,00 гривень (т. 1 а.с. 8, 9).
Відповідач відповіді на лист про повернення коштів не надав.
Судом встановлено, що договір № 41АР217-599-22 від 31.12.2021 року між позивачем та відповідачем не укладався.
Водночас договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР217-599-22 від 31.12.2021 року було укладено між ТОВ "Вінницягаз Збут" та ТОВ "Калинівський маслосирзавод" (т. 1 а.с. 45-47).
25.07.2022 року ТОВ "Вінницягаз Збут" звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовом до ТОВ "Калинівський маслосирзавод" про стягнення 2 226 853,46 гривень заборгованості, з яких 1 847 691,60 гривень основного боргу, 194 540,45 гривень інфляційних втрат, 16 441,39 гривень 3% річних, 168 180,02 гривень пені за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР217-599-22 від 31.12.2021 року (т. 1 а.с. 113-116).
За результатами розгляду заявлених ТОВ "Вінницягаз Збут" вимог у справі № 902/649/22 судом (суддя Міліціанов Р.В.) 14.09.2022 року ухвалено рішення у цій справі, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 року, яким позов задоволено повністю (т. 1 а.с. 117-127).
Під час огляду матеріалів справи № 902/649/22 судом встановлено, що до складу погашеної ТОВ "Калинівський маслосирзавод" заборгованості за природний газ ТОВ "Вінницягаз Збут" було віднесено перераховані ДП "РТД" ВАТ МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" на рахунок ТОВ "Вінницягаз Збут" грошові кошти у загальній сумі 3 460 000,00 гривень згідно з платіжними дорученнями № 2123 від 14.04.2022 на суму 530 000,00 гривень, № 2126 від 15.04.2022 на суму 1 890 000,00 гривень, № 2127 від 15.04.2022 на суму 1 040 000,00 гривень, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку за 15.04.2022 (т. 1 а.с. 43).
Доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів у загальній сумі 3 460 000,00 гривень матеріали справи не містять.
З огляду на неповернення відповідачем безпідставно набутих грошових коштів у загальній сумі 3 460 000,00 гривень, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 4 032 887,16 гривень, у тому числі 3 460 000,00 гривень безпідставно набутих грошових коштів, 82 471,23 гривень 3 % річних та 490 415,93 гривень інфляційних втрат.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення грошових коштів у сумі 4 032 887,16 гривень, у тому числі 3 460 000,00 гривень безпідставно набутих грошових коштів, 82 471,23 гривень 3 % річних та 490 415,93 гривень інфляційних втрат.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд зазначає наступне.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно з частиною 1 статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок іншої особи поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, незалежно від того, чи було це результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України і змісту цього інституту цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.06.2018 у справі № 212/3593/16-ц (провадження 61-60св17); від 20.03.2019 у справі № 634/727/16-й (провадження № 61-21749св18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18) міститься висновок про те, що зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Факт отримання ТОВ "Вінницягаз Збут" від ДП "РТД" ВАТ МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" грошових коштів у сумі 3 460 000,00 гривень підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкцій № 2123 від 14.04.2022 на суму 530 000,00 гривень, № 2126 від 15.04.2022 на суму 1 890 000,00 гривень, № 2127 від 15.04.2022 на суму 1 040 000,00 гривень та не заперечується відповідачем (т. 1 а.с. 4-6).
Як вбачається із пояснень відповідача та оглянутих у судовому засіданні матеріалів справи № 902/649/22 відповідачем до відкриття провадження у справі № 902/166/23 зараховано перераховані позивачем грошові кошти у розмірі 3 460 000,00 гривень у рахунок погашення заборгованості ТОВ "Калинівський маслосирзавод" за поставлений природний газ за договором 41АР217-599-22 від 31.12.2021 року.
Згідно пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні» (у редакції чинній на момент перерахування грошових коштів) платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Відповідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Платіжні доручення, згідно яких позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у загальній сумі 3 460 000,00 гривень підтверджують обставину перерахування грошових коштів, водночас за відсутності доказів здійснення господарської операції між сторонами, останні не набувають ознак первинного документу у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Доказів наявності договірних відносин між позивачем та відповідачем матеріали справи не містять.
Щодо обізнаності позивача із інформацією про наявність укладеного між відповідачем і третьою особою договору № 41АР217-599-22 від 31.12.2021, підстав виконання позивачем грошового зобов'язання третьої особи та зарахування відповідачем 3 460 000,00 гривень у рахунок погашення заборгованості ТОВ "Калинівський маслосирзавод" суд зауважує таке.
Згідно частини 1 статті 194 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.
Відповідно до вимог статті 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.
Разом з тим, доказів наявності правочину між ДП "РТД" ВАТ МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" та ТОВ "Калинівський маслосирзавод", яким на позивача було покладено обов'язок здійснити виконання зобов'язання за боржника або виконати відповідне доручення боржника матеріали справи не містять.
Згідно наданої ДП "РТД" ВАТ МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" бухгалтерської довідки № 33 від 21.08.2023 у списку контрагентів позивача ТОВ "Калинівський маслосирзавод" не обліковується.
Згідно картки рахунку 6851: Контрагенти: ТОВ "Вінницягаз збут" за 01.01.22-21.08.2023 дебіторська заборгованість у розмірі 3 460 000,00 гривень обліковується за ТОВ "Вінницягаз збут", а не за ТОВ "Калинівський маслосирзавод" (т. 1 а.с. 154, 155).
Позивачем у позовній заяві, додаткових поясненнях зазначено про помилкове перерахування грошових коштів у розмірі 3 460 000,00 гривень, а також надано пояснення про те, що про наявність договору № 41АР217-599-22 від 31.12.2021 року, який було зазначено у графі призначення платежу при перерахуванні вказаних грошових коштів позивач дізнався після подання позову до суду.
Відповідачем не надано суду пояснень або доказів, що після звернення до нього позивача із письмовою вимогою щодо повернення помилково перерахованих коштів, відповідачем було повідомлено позивачу підстави отримання та подальшого правомірного утримання цих коштів.
Третьою особою письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог, доказів наявності договірних відносин між позивачем та ТОВ "Калинівський маслосирзавод" суду не надано. Не надано таких доказів і відповідачем.
Таким чином, доводи відповідача про виконання позивачем господарського зобов'язання третьої особи щодо сплати 3 460 000,00 гривень у рахунок погашення заборгованості ТОВ "Калинівський маслосирзавод" за власною ініціативою чи за попередньою домовленістю цієї особи з боржником спростовуються матеріалами справи.
Відповідач будучи обізнаним про поданий до нього позивачем позов про стягнення коштів отриманих без достатньої правової підстави, доказів того, що грошові кошти в сумі 3 460 000,00 гривень були отримані ним від позивача на відповідній правовій підставі (на виконання умов договору, рішення суду, відповідно до закону, тощо) не надав.
Наведене свідчить, що набувач ТОВ "Вінницягаз збут" збагатилось за рахунок ДП "РТД" ВАТ МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України суттєвим є встановлення обставин безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею, чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним, чи недобросовісним (узгоджується з нижчезазначеними постановами Верховного Суду України та Верховного Суду від 02.03.2016; від 04.07.2018).
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності, зокрема, таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.01.2019 у справі № 916/2927/17 та від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги є належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18 вказав, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях (наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022р. у справі № 924/1338/19).
За умовами статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Згідно з частиною 1 статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Приймаючи до уваги, що відповідач без відповідної правової підстави отримав належне позивачу майно - грошові кошти у розмірі 3 460 000,00 гривень, доказів зворотнього, а також доказів повернення позивачу вказаних грошових коштів матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 3 460 000,00 гривень є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 82 471,23 гривень 3% річних та 490 415,93 гривень інфляційних втрат суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 910/1836/20 викладена правова позиція, що приписи частини 2 статті 625 ЦК України поширюються як на договірні, так і на недоговірні грошові зобов'язання незалежно від підстав їх виникнення, позаяк статті 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої ЦК України, а тому, приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої ЦК України) Аналогічна правова позиція міститься в п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.
Тобто, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань.
Враховуючи встановлену судом обставину отримання відповідачем належного позивачу майна - грошових коштів у розмірі 3 460 000,00 гривень без відповідних правових підстав, наявність зобов'язання повернути потерпілому (позивачу) безпідставно набуте майно в натурі та прострочення виконання відповідачем такого зобов'язання з огляду на неповернення вказаних грошових коштів після їх отримання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.
Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що суми інфляційних втрат та 3 % річних нараховані вірно, а відтак позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 490 415,93 гривень та 82 471,23 гривень 3 % річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено позовні вимоги, відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжного доручення № 2857 від 23.02.2023 року сплачено судовий збір у розмірі 60 493,31 гривень.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному об'ємі, витрати по сплаті судового збору у сумі 60 493,31 гривень покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут", 21036, Вінницька обл., місто Вінниця(з), Хмельницьке шосе, будинок 23, ідентифікаційний код юридичної особи 39593306) на користь Дочірнього підприємства "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" (22436, Вінницька обл., Хмільницький (Калинівський) р-н, село Павлівка, вулиця Коцюбинського, будинок 62, ідентифікаційний код юридичної особи 24893869) грошові кошти у сумі 4 032 887,16 гривень (чотири мільйони тридцять дві тисячі вісімсот вісімдесят сім гривень, 16 копійок), у тому числі 3 460 000,00 гривень безпідставно набутих грошових коштів, 82 471,23 гривень 3 % річних, 490 415,93 гривень інфляційних втрат та 60 493,31 гривень (шістдесят тисяч чотириста дев'яносто три гривні, 31 копійок) судових витрат на сплату судового збору.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник судового рішення направити учасникам справи рекомендованим листом та засобами електронного зв'язку на відомі суду електронні адреси: позивача - sudkras@kras-oil.com, представника позивача - dpkrassud@kras-oil.com, ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідача - gaszbut@vngas.com.ua, представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1, представника третьої особи - legesactio@gmail.com, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Повний текст рішення складено та підписано 04 вересня 2023 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу, 22436, Вінницька обл., Хмільницький (Калинівський) р-н, село Павлівка, вулиця Коцюбинського, будинок 62; sudkras@kras-oil.com, dpkrassud@kras-oil.com, ІНФОРМАЦІЯ_3;
3 - відповідачу, 21036, Вінницька обл., місто Вінниця(з), Хмельницьке шосе, будинок 23; gaszbut@vngas.com.ua, ІНФОРМАЦІЯ_1;
4 - третій особі, 22400, Вінницька обл., Хмільницький (Калинівський) р-н, місто Калинівка, вулиця Островського, будинок 68, legesactio@gmail.com.