05.09.2023 року м. Дніпро Справа № 904/1763/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023р.
(суддя Ліпинський О.В., повний текст складено 16.06.2023р.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", м. Київ
до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровської області, м. Дніпро
про відшкодування страхового відшкодування
в порядку суброгації в розмірі 29 542,50 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Служби автомобільних доріг у Дніпропетровської області про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації, в розмірі 29 542,50 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що між ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1435/19-Т/Дп/06 від 30.09.2019р., відповідно до якого ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "Мазда", д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. 08.10.2019р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Мазда", д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . На думку позивача, дана дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті бездіяльності в.о. начальника Служби автомобільних доріг, що підтверджується постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.03.2020р. по справі №175/202/20. ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" виконало свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування, отже в силу положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України має право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що постанова Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.03.2020р. по справі № 175/202/20 не є беззаперечним доказом вини Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області в завданій шкоді Позивачу, оскільки в даній постанові не було мотивовано належним чином висновки щодо доведеності вини в.о. начальника Служби автомобільних доріг в Дніпропетровській області Животченка В.О. у вчиненні адміністративного правопорушення, не наведено зміст досліджених доказів, не проаналізовано їх з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення, а також не встановлено фактичні обставини вчиненого правопорушення. Відповідач звернув увагу суду на те, що Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження протиправної поведінки Відповідача, як нібито заподіювача шкоди; причинно-наслідкового зв'язку між наявністю вибоїни на автодорозі Н-18 та шкодою, що заподіяна водію ТЗ; щодо вини Служби в наявності самої вибоїни, Відповідач зазначив про те, що останній є неналежним Відповідачем, оскільки зобов'язання з постійного, своєчасного і якісного виконання експлуатаційних робіт відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху, а також відшкодування в установленому законодавством порядку збитків володільцям транспортних засобів покладено саме на дорожньо-експлуатаційну організацію - ТОВ "Автомагістраль-Південь", відповідно до договору про закупівлю послуг з експлуатаційного утримання № ЕУ-А-3 від 22.04.2019р. Крім того, Відповідач наголошував на тому, що Позивачем пропущено строк позовної давності, у зв'язку з чим останній просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності і відмовити у задоволенні позову з даних підстав. За повідомленням Відповідача, Службу автомобільних доріг у Дніпропетровській області було перейменовано на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області. На підтвердження вказаних обставин, Відповідачем до відзиву на позов додано копії наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України № Н-120 від 31.03.2023р., Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 05.04.2023р.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023р. в задоволенні позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування", в якій просить рішення суду від 16.06.2023р. скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а також неповно та упереджено з'ясовано фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення даного спору.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував позицію Верховного Суду, викладену в постанові у справі №234/16272/15-ц про те, що факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, не підлягають доведенню в іншій справі.
Скаржник також посилається на постанову Верховного Суду у справі №354/28/17 від 28.01.2020р. та вказує, що процесуальне судочинство визначає правило преюдиції: обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Зазначає, що відповідно до тексту постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області №175/202/20 від 18.03.2020р. провина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення підтверджується (матеріали перебувають в Дніпропетровському районному суді Дніпропетровської області) протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №153654 від 05.11.2019р., рапортом старшого інспектора з о/д відділу розшуку та ОМ ДТП УПП в Дніпропетровській області Татара Є. від 24.10.2019р., рапортом інспектора ВБДР УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції Холодулькіна В. від 10.01.2020р., схемою ДТП та фото-таблицею до неї від 08.10.2019р., письмовими поясненнями водія ОСОБА_1 від 08.10.2019р., актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 08.10.2019р. Зазначених матеріалів вистачило для визнання в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області Животченка В.О. винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.
При цьому, Скаржник стверджує, що суд першої інстанції не мав права переглядати постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області №175/202/20 від 18.03.2020р. та вирішувати, що в ній чогось не вистачає. Вважає, що судом першої інстанції не було наведено жодного доказу, який би спростував преюдиційність обставин, наведених в постанові адміністративного судочинства.
Скаржник вважає помилковим посилання суду на постанову ВСУ №308/3162/15-ц, а саме на п. 61 та 62 про те, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути єдиним доказом вини особи, зокрема у завданні шкоди майну потерпілому, оскільки дана правова позиція спрямована на випадки, коли постанова про адміністративне правопорушення відсутня взагалі, тобто у випадках відсутності преюдиційного доказу.
Позивачем також подано відповідь на відзив, де останній стверджує, що Відповідач є роботодавцем особи, яка неналежно виконувала свої обов'язки, які знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку зі скоєним ДТП і, як результат, нанесеної матеріальної шкоди власнику автомобіля "Мазда", д.н. НОМЕР_1 ; Відповідач визнає, що є балансоутримувачем ділянки дороги, де трапилася ДТП за участі автомобіля "Мазда", д.н. НОМЕР_1 , і відповідно має обов'язок по відшкодуванню шкоди; Відповідач намагається переглянути постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області №175/202/20 від 18.03.2020р.; Відповідач посилається на докази, які не були надані ні в суд першої інстанції, ні в апеляційну інстанцію.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що оскаржуване рішення винесене з дотриманням всіх норм матеріального та процесуального законодавства, просить відмовити у задоволенні вимог за апеляційною скаргою у повному обсязі та залишити оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023р. без змін.
Служба вважає, що сама по собі постанова у справі №175/202-20 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не є беззаперечним доказом вини Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області в завданій шкоді Позивачу. Разом із тим, навіть якщо такий доказ існує (постанова по справі про адміністративне правопорушення, якою встановлено факт ДТП та вина особи), це не звільняє від встановлення судом та доказування сторонами причинного зв'язку між шкодою та ДТП (такий висновок зазначений в ухвалі ВССУ у справі №6-9016св13 від 22.05.2013р.).
Також на думку Відповідача, оскільки Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області не брала участі у справі №175/202/20 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та не могла в межах її розгляду наводити свою позицію, надавати докази та користуватися іншими процесуальними правами, рішення суду у вказаній справі про адміністративне правопорушення жодною мірою не може мати преюдиційне значення для встановлення вини Служби у межах даної справи. Вважає, що у справі №175/202/20 не досліджувалося питання про дійсні причини ДТП, про те, якою мірою наявність недоліків дорожнього покриття вплинула на невідворотність настання ДТП, якими були дії водія і чи відповідали вони вимогам Правил дорожнього руху. А це принципові питання для вирішення заявленого позову, які до того ж потребують спеціальних експертних знань.
Відповідач посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019р. у справі №920/715/17, та зазначає, що чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Водночас, Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів по справі щодо: протиправної поведінки Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, як заподіювача шкоди; причинно-наслідкового зв'язку між наявністю вибоїни на автодорозі Н-18 "Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решитилівка" (в с. Балівка по вул. Центральній, 1-а) та шкодою, що заподіяна водію ТЗ; щодо вини Служби в наявності самої вибоїни.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/1763/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023р. по справі №904/1763/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
07.07.2023р. матеріали справи №904/1763/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2023р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Розпорядженням керівника апарату суду від 04.09.2023р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., та у зв'язку з припиненням повноважень судді Орєшкіної Е.В., відповідно до ст. 123 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/1763/23, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023р., колегією суддів у складі: судді-доповідача Кощеєва І. М.,суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О., апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023р. у справі №904/1763/23 прийнято до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
30.09.2019р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №1435/19-Т/Дп/06, (далі - Договір), відповідно до умов якого Позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "Мазда", д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
08.10.2019р. на а/ш Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решитилівка в с. Балівка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Мазда", д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .
За страховим випадком (ДТП) Позивачем складено страховий акт №006.01658719-1 по договору страхування №1435/19-Т/Дп/06 та визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 29 542,50 грн, виплата якої підтверджується платіжною інструкцією №60148774 від 18.10.2019р.
Позивач стверджує, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті бездіяльності в.о. начальника Служби автомобільних доріг, що підтверджується постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.03.2020р. по справі №175/202/20.
Звертаючись до суду з цим позовом, Позивач зазначив, що оскільки майнова шкода була завдана з вини в.о. начальника Служби автомобільних доріг Животченка В.О., то особою відповідальною за завданий збиток є Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області, у зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 1166, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, Позивач просив суд стягнути з Відповідача на свою користь суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 29 542,50 грн.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача - ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (страховика за Договором добровільного страхування) до відповідача про відшкодування збитків в порядку суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої сторони у деліктному зобов'язанні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що постанова Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.03.2020р. по справі № 175/202/20 не містить, та за визначенням ч. 6 ст. 75 ГПК України не може містити преюдиційних даних щодо обставин, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення сторін, відповідні обставини підлягають встановленню судом за загальними правилами параграфа 1 Глави 5 ГПК України. Судом встановлено, що матеріали справи не містять: протоколу про адміністративне правопорушення, схеми ДТП, фото ДТП, акту огляду транспортного засобу та акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі тощо. При цьому, господарський суд дійшов висновку, що надані Позивачем докази, а саме: розрахунок страхового відшкодування, страховий акт № 006.01658719-1 від 17.10.2019р., рахунок № 35 від 11.10.2019р. та платіжна інструкція № 60148774 від 18.10.2019р. не надають жодної можливість встановити, як причину виникнення ДТП, так і винного у його скоєнні.
Суд апеляційної інстанції вважає помилковим зазначений висновок місцевого господарського суду, з таких міркувань.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
За загальними положеннями статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведено у ст. 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2018р. у справі №902/320/17).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт завдання такої шкоди відповідачем та її розмір.
Апеляційним господарським судом встановлено, що наявність матеріальної шкоди, нанесеної автомобілю марки "Мазда", д/н НОМЕР_1 та розмір збитків на загальну суму 29542,50 грн, позивачем доведено належними доказами. Крім того, позивачем доведена сума страхового відшкодування у розмірі 29 542,50 грн та виплата позивачем зазначеної суми підтверджується платіжною інструкцією №60148774 від 18.10.2019р.
У справі, що розглядається, для правильного вирішення питання щодо стягнення у порядку суброгації суми шкоди, завданої внаслідок ДТП, важливим є встановлення особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.03.2020р. у адміністративній справі №175/202/20 встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД№153654 від 05 листопада 2019 року, зазначено, що 08 жовтня 2019 року о 21-00 год., на а/ш Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решитилівка в с. Балівка по вул. Центральна, 1-а біля АЗС БРСМ, в.о. начальника Служби автомобільних доріг в Дніпропетровській області Животченко В.О., будучи посадовою особовою відповідальною за ремонт і утримання а/ш Н-31, своєчасних заходів щодо ремонту не вжив, що стало супутньою причиною ДТП за участю автомобіля "Мазда 6" державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 скоїв правопорушення передбачене ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Районним судом встановлено, що провина ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 153654 від 05.11.2019 року, рапортами старшого інспектора з о/д відділу розшуку та ОМ ДТП УПП в Дніпропетровській області Татара Є. від 24.10.2019 року та рапортом інспектора ВБДР УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції Холодулькіна В. від 10.01.2020 року, схемою місця дорожно-транспортної пригоди та фото-таблицею до неї від 08.10.2019 року, письмовими поясненнями водія ОСОБА_1 від 08.10.219 року, Актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 08.10.2019 року.
Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Разом із тим, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , за вчинення правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП України закрито у зв'язку зі збігом строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Зазначена постанова суду не оскаржена.
Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області, правонаступником якої є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області стверджує, що не є належним відповідачем у цій справі, оскільки 22.04.2019р. між Службою та ТОВ "Автомагістраль-Південь" було укладено договір про закупівлю послуг з експлуатаційного утримання № ЕУ-А-3, предметом якого є надання послуг з експлуатаційного утримання доріг загального користування державного значення в Дніпропетровській області. Строк дії Договору - з моменту підписання і до 31.12.2020р.
Як вбачається з наданої відповідачем у матеріали справи копії вказаного договору, 22.04.2019р. між Службою автомобільних доріг у Дніпропетровської області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" (виконавець) було укладено Договір № ЕУ-А-3 на закупівлю послуг: 63710000-9 Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Дніпропетровській області), відповідно до умов п. 1.1. якого виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, своїми силами і засобами на власний ризик або з залученням субпідрядних організацій надати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Дніпропетровській області, згідно технічного завдання викладеного в тендерній документації за рахунок державних коштів та в обумовлений цим договором термін. Замовник зобов'язується прийняти надані згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів передбачених на ці цілі на його рахунок.
Згідно з п. 1.2. Договору найменування послуг: 63710000-9 Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Дніпропетровській області). Протяжність - 2970,2 км. Перелік доріг, що доручається виконавцю для надання послуг за предметом договору додається (Додаток 1).
Відповідно до п. 1.5. Договору виконавець приймає від замовника право на експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Дніпропетровській області, технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів дорожнього сервісу, інженерних споруд та придорожніх насаджень на них, що знаходяться на балансі замовника, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про дорожній рух".
Пунктами 7.1, 7.2.1. Договору сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. Виконавець несе відповідальність в тому числі за: незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно діючих нормативів при виконанні послуг, якщо ці порушення виникли з вини виконавця та призвели до дорожньо-транспортної пригоди; ненадання, несвоєчасне або неналежне надання послуг відповідно до планів-завдань актів дефектів замовника передбачених договором; перед третіми особами, в тому числі, щодо відшкодування шкоди, завданої ДТП, відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільні дороги" автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.
За приписами ч. 3 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
За змістом ст. 10 Закону України "Про автомобільні дороги" державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.
Основними обов'язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, розробка та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху; забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів з нормативними технічними характеристиками і навантаженнями; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами; забезпечення технічного нагляду за станом автомобільних доріг; виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод на автомобільних дорогах і здійснення заходів щодо їх ліквідації (п.п. 4-6, 9, 10 ст. 11 Закону України "Про автомобільні дороги").
Так, відповідно до організаційної структури Державної служби автомобільних доріг органом управління автомобільними дорогами у Дніпропетровській області є Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області, на балансі якої перебувають усі автомобільні дороги загального користування у межах зазначеної області.
Згідно зі ст. 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно з п.п. 1-3 ст. 13 Закону України "Про автомобільні дороги" орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за: стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.
За приписами п.п. 2, 5, 10 розділу І "Загальні положення" Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. № 198, ремонт і утримання дорожніх об'єктів, що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору.
Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об'єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов'язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об'єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об'єктів, забрудненню навколишнього середовища.
У розділі ІІ "Обов'язки і права власників дорожніх об'єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій" вказаних Правил утримання визначено обов'язки і права власників дорожніх об'єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій, зокрема зазначено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Контроль за дотриманням цих Правил утримання здійснюється власниками дорожніх об'єктів або уповноваженими ними органами та Державтоінспекцією.
Згідно з пунктом 1 Положення про Службу автомобільних доріг у Дніпропетровській області, така є державною організацією, що належить до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України, підвідомча їй та здійснює функції управління автомобільними дорогами загального користування і є одержувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування, мостів та інших штучних споруд, створення умов для безпечного руху транспорту на них. Предметом діяльності Служби автомобільних доріг у Дніпропетровської області серед іншого є організація будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування, а також відповідних інженерних комунікацій і споруд.
Cлужба автомобільних доріг у Дніпропетровській області є підприємством, на яке державою покладено обов'язок по утриманню у належному стані та ремонту автомобільних доріг у Дніпропетровській області, в тому числі і автодороги "Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка".
Уклавши з ТОВ "Автомагістраль-Південь" договір № ЕУ-А-3 на закупівлю послуг: 63710000-9 Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Дніпропетровській області) від 22.04.2019р., Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області зобов'язана була, як замовник послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в Дніпропетровській області, контролювати та перевіряти якість роботи підрядника.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області (правонаступником якої є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області) несе відповідальність перед учасниками дорожнього руху за шкоду, заподіяну користувачам автодоріг неналежним утриманням автомобільних доріг у Дніпропетровській області.
При цьому, суд звертає увагу на те, що перебуваючи у договірних відносинах з ТОВ "Автомагістраль-Південь", Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області не позбавлена можливості захистити своє порушене право, як замовника послуг, спричинене їх неякісним виконанням.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
В силу положень ч.ч. 4, 6 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2018р. у справі №917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.03.2020р. у адміністративній справі №175/202/20 встановлено факт порушення посадовою особою - в.о. Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області Животченка В.О. ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнано його винним, тобто встановлено його вину.
Вказана постанова у встановленому положеннями чинного законодавства порядку не оскаржувалась, набрала законної сили і встановлені у ній обставини мають преюдиційне значення та не підлягають доказуванню в силу положень ч. 6 ст. 75 ГПК України.
Разом із тим, встановлені судом апеляційної інстанції обставини спростовують висновки Господарського суду Дніпропетровської області стосовно наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Щодо клопотання Відповідача про відмову в задоволенні позову з підстав пропущення Позивачем строку позовної давності колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Законодавець визначає загальний строк позовної давності, який встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а також спеціальний строк позовної давності (скорочений або більш тривалий порівняно із загальною позовною давністю) для вимог окремих видів вимог тривалістю в один рік, п'ять років та десять років відповідно (ст. 258 ЦК України).
Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 було установлено карантин, строк якого неодноразово продовжувався.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020р. розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України було доповнено, зокрема, п.12 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020р.
Оскільки Позивач звернувся до суду з позовом у межах строків позовної давності, що продовжують свій перебіг на час дії такого карантину, відсутні правові підстави для застосування наслідків спливу позовної давності за заявою відповідача.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що ухвалено з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи, недоведенням обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та з неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Позивача повністю.
Відтак, апеляційна скарга Позивача є такою, що підлягає задоволенню.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.
На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нове рішення про задоволення позову.
Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, а позов задоволено.
10. Судові витрати
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, враховуючи обставини справи та приписи ст. 129 ГПК України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне покласти витрати по сплаті судового збору на Відповідача (Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровської області).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023р. у справі №904/1763/23 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровської області на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 29 542 грн 50 коп. страхового відшкодування в порядку суброгації, 2 684 грн 00 коп. судового збору за подачу позову та 4 026 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Березкіна
Суддя М.О. Дармін