21 серпня 2023 року м. Харків Справа №922/5206/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників:
позивача - Франковський Є.В. (адвокат), посвідчення ЗП№002100 від 12.03.2019 року, ордер серія АР№1068023 від 20.06.2023 року;
відповідача - Овсяник С.А., свідоцтво №002257 від 01.08.2018 року, ордер серія АХ№1132478 від 24.05.2023 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - фізичної особи-підприємця Рябініної Світлани Василівни (вх.№1018Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2023 року та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 10.05.2023 року у справі №922/5206/21,
за позовом Акціонерного товариства «Харківське підприємство автобусних станцій» (61001, м.Харків, пр-т Гагаріна, 22),
до Фізичної особи-підприємця Рябініної Світлани Василівни ( АДРЕСА_1 ),
про стягнення 312700,00 грн.,-
Акціонерне товариство «Харківське підприємство автобусних станцій» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Фізичної особи-підприємця Рябініної Світлани Василівни штраф у розмірі 249900,00 грн. Судові витрати просило покласти на відповідача.
У подальшому позивач надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 312700,00 грн.
Господарським судом Харківської області ухвалою від 25.11.2022 року заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог задоволено і ухвалено розгляд справи здійснювати з урахуванням нової ціни позову.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.04.2023 року у справі №922/5206/21 (повний текст складено 08.05.2023 року, суддя Шарко Л.В.) позов задоволено.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Рябініної Світлани Василівни на користь Акціонерного товариства «Харківське підприємство автобусних станцій» штраф у розмірі 312700,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 4690,50 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 10.05.2023 року у справі №922/5206/21 (повний текст складено 18.05.2023 року, суддя Шарко Л.В.) клопотання представника Акціонерного товариства «Харківське підприємство автобусних станцій» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу задоволено частково.
Клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на правову допомогу - задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Рябініної Світлани Василівни на користь Акціонерного товариства «Харківське підприємство автобусних станцій» витрати на правову допомогу адвоката в сумі 30800,00 грн.
В частині заявлених до стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 2400,00 грн. - відмовлено.
У задоволенні заяви представника Фізичної особи-підприємця Рябініної Світлани Василівни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу - відмовлено повністю.
Відповідач з вказаним рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішень норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:
- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2023 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у в повному обсязі;
- скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 10.05.2023 року та постановити нове, яким відмовити в задоволенні заяви АТ «Харківське підприємство автобусних станцій» про покладення на відповідача витрат на правову допомогу адвоката відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що наказом Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації від 25.05.2020 року №44 внесено зміни до паспортів приміського та міжміського автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території області, а саме: №1485 Печеніги-Харків (АС-6 «Заводська»), Артемівка-Харків (АС-6 «Заводська»), Мартове-Харків (АС-6 «Заводська»), Печеніги-Харків (АС-6 «Заводська») через П'ятницьке, Новий Бурлук-Харків (АС-6 «Заводська»), з заїздом у Приморське, Сахновщина(АС)-Харків (АС-1) через Кегичівку.
Відповідно до наказу Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації від 25.05.2020 року №44 було укладено:
1. додаткову угоду №2 від 27.05.2020 року до договору про організацію перевезень №68 від 27.11.2017 року, якою змінено схему руху на №1485 Печеніги-Харків (АС «Індустріальна»);
2. додаткову угоду №2 від 27.05.2020 року до договору про організацію перевезень №70 від 27.11.2017 року, якою змінено схему руху на Артемівка-Харків (АС «Індустріальна»), Мартове-Харків (АС-«Індустріальна»), Печеніги-Харків (АС «Індустріальна») через П'ятницьке, Новий Бурлук-Харків (АС «Індустріальна»), з заїздом у Приморське;
3. додаткову угоду №1 від 27.05.2020 року до договору про організацію перевезень №88 від 16.03.2018 року, якою змінено схему руху Сахновщина (АС)-Харків (АС «Холодна гора») через Кегичівку.
Додатково відповідач попереджав позивача про припинення продажу квитків на маршрутах, що виконуються ФОП Рябініна С.В. листом від 05.06.2020 року.
Тобто у зв'язку з внесенням змін відповідач вказує, що він не повинен був подавати автобуси за виконуваними маршрутами перевезень на автостанції, що обслуговуються позивачем, зокрема, Харків (АС-1), Харків (АС-6 «Заводська»).
Крім того відповідач вказує, що позивач був обізнаний про вищевказаний наказ. До того ж умовами договору №57/17 від 21.12.2017 року не визначались маршрути, за якими позивач мав здійснювати продаж квитків, отже і зміни в цей договір, в разі зміни маршруту не повинні були вноситися.
Скаржник зазначає, що він здійснював перевезення пасажирів у період з 01.04.2021 року по 31.01.2022 року відповідно до затвердженого розкладу руху з урахуванням змін, внесених наказом Департаменту економіки і міжнародних відносин ХОДА від 25.05.2020 року №44 та укладеними на його виконання додатковими угодами до договорів про організацію перевезень №68 від 27.11.17; №70 від 27.11.17; №88 від 16.03.18. Проте, всупереч фактичних обставинам справи суд першої інстанції дійшов до необґрунтованих висновків, що відповідач повинна і надалі була здійснювати автобусні заїзди на автостанції позивача, які були виключені з розкладу руху.
Щодо покладення на відповідача судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, апелянт вказує, що вартість виконаних представником заявника робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів ч.5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, не є співмірною зі складністю справи. Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції, на думку апелянта не дослідив у повному об'ємі заперечення іншої сторони спору і надав оцінки його доводам щодо зменшення таких витрат.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2023 року та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 10.05.2023 року у справі №922/5206/21. Встановлено строк на протязі якого позивач має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання на 28.06.2023 року і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/5206/21.
08.06.2023 року матеріали справи №922/5206/21 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Акціонерне товариство «Харківське підприємство автобусних станцій» надало відзив на апеляційну скаргу (вх.№7090 від 20.06.2023 року), в якому зазначає, що згодне з рішенням та додатковим рішенням господарського суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та законними, прийнятими при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржувані рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У вказаному відзиві також викладено вимогу про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, докази щодо яких будуть надані згідно ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 28.06.2023 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неявку представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про неможливість розгляду справи в даному судовому засіданні та з огляду на приписи ст.216 та ст.270 Господарського процесуального кодексу України відклала розгляд справи на іншу дату.
До початку судового засідання 02.08.2023 року від позивача надійшло клопотання (вх.№8996 ел.12344), в якому повідомив про неможливість явки в судове засідання повноважного представника у зв'язку з чим просить відкласти розгляд справи на іншу дату.
У судовому засіданні 02.08.2023 року представник відповідача залишив вирішення клопотання позивача на розсуд суду.
Ухвалою суду від 02.08.2023 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неявку представника позивача і неможливість розгляду справи в даному судовому засіданні, задоволено клопотання позивача та відкладено розгляд справи на іншу дату.
У судовому засіданні 14.08.2023 року представник відповідача оголосив зміст та доводи апеляційної скарги. Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні 14.08.2023 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неявку представника позивача і неможливість закінчення розгляду справи, з огляду на приписи ст.216 та ст.270 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21.08.2023 року про що винесено відповідну ухвалу.
У судовому засіданні 21.08.2023 року представник відповідача підтримав доводи та вимога апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві, а також надав відповіді на питання суду, що постали під час розгляду справи.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2017 року між Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (надалі - замовник) та фізичною особою-підприємцем Рябініною Світланою Василівною (надалі - перевізник, відповідач у справі) укладено договір №68 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Згідно з п. 1.1 вищезазначеного договору замовник надає перевізникові право на перевезення пасажирів на міжміському автобусному маршруті загального користування №1485 Печеніги - Харків (АС-6 «Заводська»), а перевізник зобов'язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах передбачених договором.
Відповідно до п. 2.4.7 вказаного договору, перевізник зобов'язаний забезпечувати відправлення чи прибуття автобусів приміського (міського) автобусного маршруту загального користування тільки з автостанцій та із зупинок, передбачених паспортом приміського (міжміського) автобусного маршруту.
Згідно з п. 6.1 вищевказаного договору строк діє з 29 грудня 2017 року до 28 грудня 2022 року включно і подовженню не підлягає.
27.11.2017 року між Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (надалі - замовник) та фізичною особою-підприємцем Рябініною Світланою Василівною (надалі - перевізник) укладено договір №70 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Відповідно до п. 1.1 цього договору замовник надає перевізникові право на перевезення пасажирів на міжміському автобусному маршруті загального користування Артемівка - Харків (АС-6 «Заводська»), Мартове - Харків (АС-6 «Заводська»), Печеніги - Харків (АС-6 «Заводська») через П'ятницьке, Новий Бурлук - Харків (АС-6 «Заводська»), з заїздом у Приморське, а перевізник зобов'язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах передбачених договором.
Згідно з п. 2.4.7 вищевказаного договору перевізник зобов'язаний забезпечувати відправлення чи прибуття автобусів приміського (міського) автобусного маршруту загального користування тільки з автостанцій та із зупинок, передбачених паспортом приміського (міжміського) автобусного маршруту.
У відповідності до п. 6.1 вищезазначеного договору строк діє з 29 грудня 2017 року до 28 грудня 2022 року включно і подовженню не підлягає.
21.12.2017 між Публічним акціонерним товариством «Харківське підприємство автобусних станцій» (позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем Рябініною Світланою Василівною (відповідач у справі) укладено договір №57/17 про продаж квитків і надання послуг на автостанціях (надалі-договір).
Згідно з п. 1.1 та 1.2 договору предметом цього договору є надання послуг і виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям автобусів та пасажирів автобусних маршрутів згідно з затвердженими розкладами руху на автостанціях м. Харкова та Харківської області, які входять до складу ПАТ “ХПАС”. ХПАС надає перевізникові послуги, пов'язані з відправленням і прибуттям автобусів та пасажирів тих маршрутів, які згідно з дозволами органу державного управління на автомобільному транспорті закріплені за перевізником.
У відповідності до п. 2.2.4. договору обов'язок перевізника здійснювати відправлення свого транспорту виключно з автостанцій передбачених розкладом руху за певним маршрутом організатором перевезень.
Згідно з п. 2.2.11. договору у разі неможливості виконати рейс негайно сповістити про це ХПАС усно та письмово.
Відповідно до п. 4.1 договору №57/17 передбачено, що виручка від реалізації квитків згідно з касовими відомостями без урахування страхового збору розподіляється у співвідношенні: винагорода ХПАС 10% (в тому числі ПДВ), перевізнику 90%.
Згідно з п. 4.2 договору №57/17 виручка від реалізації багажних квитків касами автостанцій розподіляється у співвідношенні: Підприємству автобусних станцій 50% (в тому числі ПДВ), перевізнику 50%.
У відповідності до п. 4.3 договору №57/17 розрахунки ХПАС з перевізником проводяться плановими платежами на поточний рахунок перевізника, зазначений у розділі 12, кожні 5 діб, а кінцевий розрахунок не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним по реєстру відомостей реалізації квитків за вирахуванням винагороди ХПАС, зазначеної у п. 4.1 та 4.2.
Виконання робіт оформлюється актом виконаних робіт, який підписується сторонами до 10 числа місяця наступного за звітним, і є підставою для розрахунків (п. 4.5 договору №57/17).
Відповідно до п. 5.1 договору №57/17 ХПАС і перевізник за невиконання зобов'язань, передбачених цим договором, несуть матеріальну відповідальність у вигляді штрафів.
Згідно з п. 5.1.2.1 договору №57/17 перевізник сплачує ХПАС штрафи за не подачу автобуса в начальний пункт маршруту (зрив рейсу), початок руху автобуса за маршрутом не з автостанції та за не заїзд транзитного автобуса згідно з затвердженим розкладом руху на автостанцію без поважних причин у розмірі 50 грн за кожний випадок.
У відповідності до п. 5.2. договору №57/17 підставою для матеріальної відповідальності ХПАС і перевізника є претензії, до яких додаються акти, що оформлюються згідно з матеріалами перевірок посадових осіб, відомостями касового продажу квитків, даними диспетчерських журналів, записами у дорожній документації, завіреними підписами відповідальних осіб. Суми штрафів визначаються на підставі цього договору згідно з претензіями, виставленими не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно з п. 5.3 договору №57/17 у разі незгоди з виставленим ХПАС або перевізником штрафом винна сторона у 10-тиденний термін після надходження претензії в письмовій формі повинна повідомити іншу сторону з обґрунтованістю причин незгоди. При відсутності обґрунтованої письмової відповіді ХПАС стягує з перевізника штрафи або відшкодовує перевізнику штрафи згідно з виставленою претензією.
Відповідно до п. 5.4 договору №57/17 на суму виставлених стороною штрафних санкцій зменшуються або збільшуються платежі, передбачені п. 4.1 договору. У разі, якщо суми штрафів перевищують суму платежу, перевізник сплачує суму штрафів на розрахунковий рахунок або в касу ХПАС.
Згідно п. 10 до цього Договору додаються:
- копії дозволів органу державного управління на автомобільному транспорті на
перевезення пасажирів;
- копії належним чином оформлених діючих розкладів руху автобусів на маршрутах,
завірених печаткою перевізника із зазначенням дати їх введення в дію;
- копії належним чином оформлених діючих таблиць вартості проїзду пасажирів і перевезення багажу на маршрутах, завірених печаткою перевізника із зазначенням дати їх введення в дію.
Розділом 11 договору №57/17 передбачено, що термін дії договору встановлюється з 29.12.2017 року до 28.12.2022 року. При отриманні перевізником дозволу або укладенні перевізником договору з замовником перевезень, термін дія якого перевищує термін дії договору, останній автоматично продовжується на передбачений дозволом або договором строк. Договір може бути розірваний достроково чи змінений за погодженням сторін. Сторона, яка є ініціатором розірвання договору письмово попереджає іншу сторону про своє рішення не пізніше ніж за 30 діб.
16.03.2018 року між Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (надалі - замовник) та фізичною особою-підприємцем Рябініною Світланою Василівною (надалі - перевізник) укладено договір №88 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Згідно п. 1.1 вищезазначеного договору замовник надає перевізникові право на перевезення пасажирів на міжміському автобусному маршруті загального користування Сахновщина (АС) - Харків (АС-1) через Кегичівку, а перевізник зобов'язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах передбачених договором.
Відповідно до п. 2.4.7 вищевказаного договору перевізник зобов'язаний забезпечувати відправлення чи прибуття автобусів приміського (міського) автобусного маршруту загального користування тільки з автостанцій та із зупинок, передбачених паспортом приміського (міжміського) автобусного маршруту.
Згідно з п. 6.1 вищезазначеного договору строк діє з 17 березня 2018 року до 16 березня 2022 року включно і подовженню не підлягає.
17.07.2018 року Державною службою України з безпеки на транспорті фізичній особі-підприємцю Рябініній Світлані Василівні видано дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування. Термін діє з 02 лютого 2018 року до 01 лютого 2023 року.
Отже, дозволом для укладення договору №57/17 від 27.12.2017 року про продаж квитків і надання послуг на автостанціях є договори №68 від 27.11.2017 року; №70 від 27.11.2017 року; №89 від 16.03.2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування та дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування від 17.07.2018 року серія НМ номер 000126.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець Рябініна Світлана Василівна зверталася до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства «ХПАС» про стягнення коштів та розірвання договору №57/17 від 27.12.2017 року. Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.10.2020 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 року у справі №922/2452/20, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 11.05.2021 року у справі №922/2452/20 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Рябініної Світлани Василівни задоволено, постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 року та рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2020 року у справі №922/2452/20 скасовано; справу №922/2452/20 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.09.2021 року у справі №922/2452/20 в задоволенні позову відмовлено. Рішення набрало законної сили 11.10.2021 року. А отже, договір №57/17 від 27.12.2017 року про продаж квитків і надання послуг на автостанціях з усіма змінами та додатками до нього є діючим.
Згідно складених актів щодо невиконання рейсів та виставлених претензій фізична особа-підприємець Рябініна Світлана Василівна утримує штрафи за невиконання умов діючого договору №57/17 від 27.12.2017 року.
Позивач стверджує, що відповідач продовжує здійснювати не заїзди на автостанції.
Згідно з п. 5.1.2.1 договору №57/17 від 27.12.2017 року перевізник сплачує АТ «ХПАС» штраф за не подачу автобуса в начальний пункт маршруту (зрив рейсу), початок руху автобуса за маршрутом не з автостанції та за не заїзд транзитного автобуса згідно з затвердженим розкладом руху на автостанцію без поважних причин - у розмірі 50 гривень за кожний випадок.
Відповідно до п. 5.2. договору підставою для матеріальної відповідальності АТ «ХПАС» і перевізника є претензії, до яких додаються акти, що оформлюються згідно з матеріалами перевірок посадових осіб, відомостями касового продажу квитків, даними диспетчерських журналів, записами у дорожній документації, завіреними підписами відповідальних осіб. Суми штрафів визначаються на підставі цього договору згідно з претензіями, виставленими не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно з п. 5.3. договору у разі незгоди з виставленим АТ «ХПАС» або перевізником штрафом винна сторона у 10-тиденний термін після надходження претензії в письмовій формі повинна повідомити іншу сторону з обґрунтованістю причин незгоди.
При відсутності обґрунтованої письмової відповіді АТ «ХПАС» стягує з перевізника штрафи або відшкодовує перевізнику штрафи згідно з виставленою претензією.
У відповідності до п. 2.2.11. договору у разі неможливості виконати рейс негайно сповістити про це АТ «ХПАС» усно та письмово.
Згідно з п. 5.4. договору на суму виставлених стороною штрафних санкцій зменшуються або збільшуються платежі, передбачені пунктом 4.1 укладеного договору. У разі, якщо суми штрафів перевищують суму платежу, перевізник сплачує суму штрафів на розрахунковий рахунок або в касу АТ «ХПАС».
Так, відповідно до складених актів щодо невиконання рейсів та виставлених претензій позивачем на підставі п. 5.4 договору нараховано відповідачу штраф у розмірі 312700,00 грн.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 1.8.4. Статуту АТ «Харківське підприємство автобусних станцій», до складу товариства (без права юридичної особи) входять відокремлені виробничі структурні підрозділи (автостанції, касові та касово-диспетчерські пункти), розташовані в м.Харкові та Харківській області та інші об'єкти, що йому належать.
Із обставин справи слідує, що 27.11.2017 року між Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (надалі - замовник) та фізичною особою-підприємцем Рябініною Світланою Василівною (надалі - перевізник) укладено договір №68 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Згідно з п. 1.1 вищезазначеного договору замовник надає перевізникові право на перевезення пасажирів на міжміському автобусному маршруті загального користування №1485 Печеніги - Харків (АС-6 «Заводська»), а перевізник зобов'язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах передбачених договором.
27.11.2017 року між Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (надалі - замовник) та фізичною особою-підприємцем Рябініною Світланою Василівною (надалі - перевізник) укладено договір №70 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Відповідно до п. 1.1 цього договору замовник надає перевізникові право на перевезення пасажирів на міжміському автобусному маршруті загального користування Артемівка - Харків (АС-6 «Заводська»), Мартове - Харків (АС-6 «Заводська»), Печеніги - Харків (АС-6 «Заводська») через П'ятницьке, Новий Бурлук - Харків (АС-6 «Заводська»), з заїздом у Приморське, а Перевізник зобов'язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах передбачених договором.
16.03.2018 року між Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (надалі - замовник) та фізичною особою-підприємцем Рябініною Світланою Василівною (надалі - перевізник) укладено договір №88 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Згідно п. 1.1 вищезазначеного договору замовник надає перевізникові право на перевезення пасажирів на міжміському автобусному маршруті загального користування Сахновщина (АС) - Харків (АС-1) через Кегичівку, а перевізник зобов'язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах передбачених договором.
Крім того, 21.12.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Харківське підприємство автобусних станцій» та фізичною особою-підприємцем Рябініною Світланою Василівною укладено договір №57/17 про продаж квитків і надання послуг на автостанція.
У відповідності до п. 1.1. договору предметом цього договору є надання послуг і виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям автобусів та пасажирів автобусних маршрутів згідно з затвердженими розкладами руху на автостанціях м.Харкова та Харківської області, які входять до ПАТ «ХПАС».
У відповідності до п. 1.2. договору, ХПАС надає перевізникові послуги, пов'язані з відправленням і прибуттям автобусів та пасажирів тих маршрутів, які згідно з дозволами органу державного управління на автомобільному транспорті закріпленні за перевізником.
Водночас, наказом Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації від 25.05.2020 року №44 внесено зміни до паспортів приміського та міжміського автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території області, а саме: №1485 Печеніги-Харків (АС-6 «Заводська»), Артемівка-Харків (АС-6 «Заводська»), Мартове-Харків (АС-6 «Заводська»), Печеніги-Харків (АС-6 «Заводська») через П'ятницьке, Новий Бурлук-Харків (АС-6 «Заводська»), з заїздом у Приморське, Сахновщина(АС)-Харків (АС-1) через Кегичівку.
Відповідно до наказу Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації від 25.05.2020 року №44 було укладено:
1. додаткову угоду №2 від 27.05.2020 року до договору про організацію перевезень №68 від 27.11.2017 року, якою змінено схему руху на №1485 Печеніги-Харків (АС «Індустріальна»);
2. додаткову угоду №2 від 27.05.2020 року до договору про організацію перевезень №70 від 27.11.2017 року, якою змінено схему руху на Артемівка-Харків (АС «Індустріальна»), Мартове-Харків (АС-«Індустріальна»), Печеніги-Харків (АС «Індустріальна») через П'ятницьке, Новий Бурлук-Харків (АС «Індустріальна»), з заїздом у Приморське;
3. додаткову угоду №1 від 27.05.2020 року до договору пор організацію перевезень №88 від 16.03.2018 року, якою змінено схему руху Сахновщина (АС)-Харків (АС «Холодна гора») через Кегичівку.
Наказ Департаменту економіки і міжнародних відносин ХОДА від 25.05.2020 року №44 та укладені на його виконання додаткові угоди є чинними.
Відповідно до п.п. 1.1 та п. 1.2 договору про продаж квитків і надання послуг на автостанціях №57/17 від 21.12.2017 року, предметом цього договору є надання послуг і виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям автобусів та пасажирів автобусних маршрутів згідно з затвердженими розкладами руху на автостанціях м.Харкова та Харківської області, які входять до складу ПАТ «ХПАС». ХПАС надає перевізникові послуги, пов'язані з відправленням і прибуттям автобусів та пасажирів тих маршрутів, які згідно з дозволами органу державного управління на автомобільному транспорті або договорами з замовником перевезень закріплені за перевізником.
Тобто, вищезазначеним наказом Департаменту економіки і міжнародних відносин ХОДА від 25.05.2020 року №44 змінено розклад руху та відповідач з 27.05.2020 року не повинен був подавати автобуси за виконуваними маршрутами перевезень на автостанції, що обслуговуються позивачем, що визначені у позовній заяві.
Зазначений наказ Департаменту економіки і міжнародних відносин ХОДА судом першої інстанції не було взято до уваги, хоча він є загальновідомим фактом, який відомий широкому колу осіб. Вказаний наказ був 25.05.2020 року оприлюднений належним чином на офіційному сайті Харківської обласної Державної адміністрації у розділі «Доступ до публічної інформації» за №33684 (http://public.kh.gov.ua/info/view/47031.html).
Таким чином, зазначений факт не потребує доказування в силу приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України, а тому повинен бути врахований судом при вирішенні справи.
Аналізуючи значення наведеного вище наказу та додаткових угод до договорів, колегія суддів зазначає, що позивач в обґрунтування позову посилається на положення п. 5.1.2.1 договору №57/17 від 21.12.2017 року, у відповідності до якого, перевізник сплачує ХПАС штраф за не подачу автобуса в начальний пункт маршруту (зрив рейсу), початок руху автобуса за маршрутом не з автостанції та за не заїзд транзитного автобуса згідно з затвердженим розкладом руху на автостанцію без поважних причин - у розмірі 50 гривень за кожний випадок.
Водночас, розпорядження органу влади, яким є ХОДА у спірних правовідносинах, з урахуванням ч. 4 статті 11 Цивільного кодексу України, безумовно є поважною причиною зміну розкладу руху автобусів.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем дотримано вимоги п. 2.2.11 договору №57/17 та направлено лист-попередження про припинення продажу квитків на маршрутах.
З урахуванням вищезазначеного наказу Департаменту економіки і міжнародних відносин ХОДА від 25.05.2020 року №44 та укладених на його виконання додаткових угод №2 від 27.05.2020 року, №2 від 27.05.2022 року, №1 від 27.05.2020 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем умов договору №57/17 від 21.12.2017 року, а отже і нарахування штрафів.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що за умовами договору №57/17 від 21.12.2017 року, а саме пунктом 1.1 є надання послуг і виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям автобусів та пасажирів автобусних маршрутів згідно з затвердженими розкладами руху на автостанціях м.Харкова та Харківської області, які входять до складу ПАТ «ХПАС».
По-перше, надаючи до суду позовну заяву з розрахунком розміру штрафу, позивачем не надано будь-яких доказів того, що станції за якими мали місце не заїзди входять до складу ПАТ «ХПАС».
По-друге, з наданого розрахунку вбачається, що його було вчинено і щодо не заїздів за рейсами Кегичівка-Полтава та Полтава-Кегичівка. Слід відзначити, що договором визначено територію, а саме: автостанції м.Харкова та Харківської області. Тобто, м.Полтава та Полтавська договором не передбачені, будь-які інші договори матеріали справи не містять. При цьому, у судовому засіданні представник позивача пояснив, що м.Полтава до розрахунку були включені помилково, однак, уточнення до розрахунку не надавались. Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув.
Необхідно відмітити також, що розділ 10 договору №57/17 від 21.12.2017 року визначає додатки до договору, зокрема, копії належним чином оформлених діючих розкладів руху автобусів на маршрутах, завірених печаткою перевізника із зазначенням дати їх введення в дію.
Матеріали справи свідчать, що позивач, звертаючись до суду з позовом, надав копію договору №57/17 від 21.12.2027 року, проте додатків до нього не надавав і дослідити їх не вбачається за можливе. Як вірно відзначив відповідач, вказаним договором не визначались і не затверджувались маршрути і розклади руху, а встановлювався обов'язок здійснювати продаж квитків. Ані позивач, ані відповідач не наділені повноваженнями визначати та змінювати маршрути та розклад руху. У даному випадку зміни мали місце з боку відповідного департаменту ХОДА, а оскільки маршрути та розклади руху договором №57/17 не встановлювались і не затверджувались, то вносити зміни до договору і не повинні були.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Враховуючи зазначене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, за висновком апеляційного господарського суду вимоги скарги законні та обґрунтовані, тому вона підлягає задоволенню.
Зважаючи на те, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, витрати відповідача по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на позивача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 10.05.2023 року, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Стаття 129 Господарського процесуального кодексу України визначає, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи, що за результатом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволені позовних вимог, то витрати позивача на професійну-правничу допомогу не підлягають відшкодуванню в силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства «Харківське підприємство автобусних станцій» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що представник ФОП Рябініної С.В. надав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу і оскаржуваною додатковою постановою в заяві ФОП Рябініної С.В. відмовлено повністю, оскільки за результатами розгляду справи судом задоволено позовні вимоги і підстави для стягнення витрат на користь відповідача в силу ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відсутні.
Наразі, за результатом апеляційного перегляду, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволені позовних вимог, тобто за приписами ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відповідача на професійну-правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Виходячи з наведених положень, надання правової допомоги адвокатом спрямоване на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також задля сприяння їх відновленню у разі порушення.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Відповідно до частини 1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований ) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатом розгляду справи.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказаної позиції дотримується також Верховний Суд у постанові від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19.
Разом з тим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування адвокатських витрат, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
На підтвердження відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідачем подано суду копії наступних документів: договору №09/01 від 09.01.2023 року про надання юридичних послуг адвокатом, розрахунку вартості за договором від 03.05.2023 року, копію платіжної інструкції від 20.01.2023 року, копію ордера на надання правничої допомоги серія АХ№1116022.
Так, 09.01.2023 року між ФОП Рябініною С.В. (клієнт) та адвокатом Овсяник С.А. укладено договір №09/01 про надання юридичних послуг адвокатом, за змістом п.1.1 якого адвокат зобов'язався у встановленому законом та цим договором порядку, на платній основі, провести комплекс робіт (послуг) по представництву інтересів клієнта в Господарському суді Харківської області, в рамках господарської справи №922/5206/21, з метою захисту майнових інтересів клієнта, у спорі за позовом: АТ «Харківське підприємство автобусних станцій» до клієнта, про стягнення штрафу.
Згідно пунктів 3.1-3.1.3 договору вартість робіт за цим договором складається із основної та додаткової винагороди. Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвоката, в наступному порядку: протягом 3-х днів з моменту підписання цього договору, клієнт сплачує на користь адвоката основну винагороду, у розмірі 10000,00 грн. (ПДВ не передбачений). Додаткова винагорода за послуги надані за цим договором, становить 15% від суми позовних вимог, в яких Господарським судом Харківської області за результатами розгляду справи №922/5206/21 буде відмовлено.
Між клієнтом та адвокатом 03.05.2023 року складено та підписано розрахунок вартості за договором про надання юридичних послуг адвокатом. У розрахунку вказано, що сторони не мають претензій одна до одної.
За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом (адвокатським об'єднанням), суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням виконавця з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Отже, суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони, яке в даній справі відповідачем не подавалось.
Позивачем не заявлено письмового клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, а суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ОП КГС від 03.10.2019 у справі №922/445/19), колегія суду не вбачає підстав перегляду зазначеної позивачем суми витрат на правову допомогу.
З огляду на положення ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши надані заявником (відповідачем у справі) докази в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності, принципу співмірності та пропорційності, колегія суддів дійшла висновку, що заяву відповідача слід визнати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з покладенням на позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 56905,00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 269, 270, п. 2 ст. 275, п.п.1, 4 ч.1 ст. 277, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Рябініної Світлани Василівни задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2023 року у справі №922/5206/21 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.
Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 10.05.2023 року у справі №922/5206/21 скасувати.
Прийняти нове додаткове рішення, яким заяву представника Фізичної особи-підприємця Рябініної Світлани Василівни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Харківське підприємство автобусних станцій» на користь Фізичної особи-підприємця Рябініної Світлани Василівни витрати на правову допомогу адвоката в сумі 56905,00 грн.
У задоволені клопотання представника Акціонерного товариства «Харківське підприємство автобусних станцій» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 04 вересня 2023 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов