30 серпня 2023 року м. Харків Справа № 917/185/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - Войцеховський О.В. (поза межами приміщення суду) - ордер серії АІ №1448435 від 25.08.2023,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" (вх.№1556П/2) на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 18.07.2023, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Киричук О.А., дата складання повного тексту додаткового рішення - 21.07.2023, у справі №917/185/23
за позовом Приватного підприємства "Виробничо-конструкторське об'єднання "Маанс", м. Здолбунів, Рівенська обл.,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край", м. Гадяч, Полтавська область,
про визнання недійсним третейського застереження в договорі поставки
Рішенням Господарського судом Полтавської області від 06.06.2023 у справі №917/185/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" звернулося до Господарського суду Полтавської області із заявою, в якій просить суд ухвалити додаткове рішення у справі про стягнення з Приватного підприємства "Виробничо-конструкторське об'єднання "МААНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000, 00 гривень.
Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.07.2023 заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Виробничо-конструкторське об'єднання "МААНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 гривень; в іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що справа не є складною, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив значний час. З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини цієї справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, обсяг заперечень проти позову, витрачений адвокатом час, місцевий господарський суд дійшов висновку, що визначений представником відповідача розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, наданої у справі №917/185/23 в сумі 40 000, 00грн, є завищеним, таким, що не відповідає критеріям розумності та співмірності і становить надмірний тягар для позивача.
Таким чином, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, суд дійшов висновку про те, що розумним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених відповідачем при розгляді даної справи, що можуть бути стягнуті з позивача, є 10 000, 00грн.
Не погодившись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 18.07.2023 у справі № 917/185/23 в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" про стягнення з Приватного підприємства "Виробничо-конструкторське об'єднання "МААНС" понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000, 00грн; в цій частині просить ухвалити нове рішення, яким стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-конструкторське об'єднання "МААНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000, 00 гривень. В іншій частині просить додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 18.07.2023 залишити без змін.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції в додатковому рішенні не вказав, які конкретні фактичні обставини покладені в основу висновку щодо часткового задоволення заяви.
Апелянт зазначає, що судом не враховано, що при написанні двох заяв по суті спору (відзиву та заперечення на відповідь на відзив) представником відповідача було здійснено фундаментальний аналіз висновків про застосування норм права, зроблених Верховним Судом та рішень ЄСПЛ. Зазначений аналіз, як вказує апелянт, був проведений з метою співставлення правовідносин у даній справі з тими правовідносинами, що були об'єктом судового дослідження, проведеного Верховним Судом та ЄСПЛ. Таке співставлення, на думку відповідача, забезпечило можливість посилатися на конкретні правові висновки, чим посилило аргументацію заперечень відповідача проти позову та, зрештою призвело до ухвалення позитивного для відповідача рішення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 18.07.2023 у справі №917/185/23; встановлено позивачу строк до 21.08.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 21.08.2023 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "30" серпня 2023 р. об 11:30год.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023, у зв'язку з відпусткою судді Лакізи В.В., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Край" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "30" серпня 2023 об 11:30 годині, провести в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon.
30.08.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що додаткове рішення позивач виконав у сумі 10 000, 00грн; разом з тим, як зазначає позивач, адвокат відповідача не надав доказів про кількість витраченого часу на професійну правничу допомогу.
З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Також просить апеляційну скаргу розглядати без участі представника позивача.
Одночасно просить поновити пропущений строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, посилаючись на технічні проблеми електропостачання за місцезнаходженням підприємства.
Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 263 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Разом з тим, статтею 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду поновити пропущений процесуальний строк.
Враховуючи, що подання відзиву є правом позивача, відзив вже ним подано, і з огляду на зазначені позивачем причини неподання відзиву у встановлений судом строк, колегія суддів апеляційного господарського суду поновлює пропущений строк подання відзиву на апеляційну скаргу, приймає відзив і здійснює розгляд скарги з урахуванням поданого позивачем відзиву на апеляційну скаргу.
30.08.2023 від апелянта надійшли додаткові пояснення, зазначає, що заперечення позивача на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, які були подані до суду першої інстанції, не можна вважати клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката; вважає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач діяв недобросовісно.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 30.08.2023, яке відбулось у режимі відеоконференції, представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить скаргу задовольнити.
Позивач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, представник позивача в судове засідання не з'явився.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін не була визнана обов'язковою і позивач звернувся із заявою про розгляд скарги за його відсутності, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представника апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, 06.06.2023 Господарським судом Полтавської області прийнято рішення у справі №917/185/23, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро - Край" звернулося до Господарського суду Полтавської області із заявою, в якій просить суд ухвалити додаткове рішення у справі про стягнення з Приватного підприємства "Виробничо-конструкторське об'єднання "МААНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000, 00гривень.
В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на те, що у відзиві на позовну заяву він вказав попередній орієнтовний розрахунок витрат, пов'язаних з правничою допомогою під час розгляду господарським судом позову ПП "ВКО "МААНС" у справі №917/185/23, який становить 40 000, 00гривень.
На підтвердження витрат про надання правової допомоги відповідачем надано до матеріалів справи №917/185/23 договір про надання правової допомоги №АБ-12 від 04.01.2022; додаткову угоду від 06.03.2023; рахунок на оплату №38 від 06.06.2023; ордер серії АІ 1359648 від 06.03.2023; платіжну інструкцію №287175428 від 08.06.2023, додаткову угоду від 30.12.2022 року про пролонгацію.
Позивач висловив заперечення проти задоволення поданої заяви про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши надані відповідачем докази, суд першої інстанції дійшов висновку про їх достатність для підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
При цьому, місцевий господарський суд встановив, що умови додаткової угоди від 30.12.2022 року про пролонгацію (сторони домовились пункт 6.1. розділу б "Строк (термін) дії Договору та порядок внесення змін" Договору про надання правової допомоги (на умовах абонентського обслуговування) №АБ-12 від 04.01.2022 змінити та викласти в наступній редакції: "6.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 03.01.2024 року, а в частині взятих на себе та не виконаних зобов'язань Договір діє до моменту повного виконання зобов'язання.") спростовують заперечення позивача щодо того, що дія договору між Адвокатським об'єднанням "Легаллітіс" та ТОВ "Агро-Край" з 03.01.2023 року припинена, а тому після цієї дати у адвоката відсутні юридичні можливості надавати правову допомогу клієнту.
Згідно додаткової угоди від 06.03.2023 Клієнт доручає Адвокатському об'єднанню здійснити представництво його інтересів у Господарському суді Полтавської області, Східному апеляційному господарському суді та Верховному Суді по судовій справі №917/185/23 за позовом ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ВИРОБНИЧО-КОНСТРУКТОРСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ "МААНС" (ідентифікаційний код юридичної особи 36921697) про визнання недійсним пункту 7.1. договору поставки №06-М-210610/1 від 10.06.2021, вартість послуг з надання правової допомоги згідно пункту 1 цієї додаткової угоди становить: у Господарському суді Полтавської області - 40 000, 00 гривень.
Однак, встановивши, що справа не є складною, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив значний час, суд першої інстанції дійшов висновку, що розумним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених відповідачем при розгляді даної справи, що можуть бути стягнуті з позивача, є 10 000, 00грн.
Апеляційним господарським судом встановлено, що договір про надання правової допомоги №АБ-12 (на умовах абонентського обслуговування) від 04.01.2022 укладений між ТОВ "Агро-Край" та Адвокатським об'єднанням "Легаллітіс", відповідно до умов якого Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити надання правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Актом приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) до договору від 06.06.2023 сторони узгодили, що Адвокатське об'єднання передає, а Клієнт приймає послуги (виконані роботи) згідно додаткової угоди від 06.03.2023 у розмірі 40 000, 00грн.
Адвокатське об'єднання склало рахунок на оплату №38 від 06.06.2023, а відповідач його оплатив, що підтверджується платіжною інструкцією №287175428 від 08.06.2023.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді в розмірі 40 000, 00грн відповідачем надані копії договору про надання правової допомоги №АБ-12 від 04.01.2022; додаткової угоди від 06.03.2023; рахунку на оплату №38 від 06.06.2023; додаткової угоди від 30.12.2022 року про пролонгацію; платіжну інструкцію №287175428 від 08.06.2023,.
Дослідивши надані відповідачем докази витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані відповідачем докази є такими, що підтверджують витрати відповідача у розмірі 40 000, 00грн на професійну правничу допомогу.
Досліджуючи питання співмірності понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, враховуючи принципи реальності судових витрат, їх розумності, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Така позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №906/598/19, додатковій постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №915/324/20.
У постанові Верховного Суду від 05.10.2021 у справі №907/746/17 зазначено, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У такому разі суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції що дана справа не є складною, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат як спеціаліст з відповідною кваліфікацією витратив би значний час.
Апелянт посилається на те, що адвокатом було здійснено фундаментальний аналіз висновків про застосування норм права, зроблених Верховним Судом та рішень ЄСПЛ у даній справі, однак, судова колегія зазначає, що здійснення такого аналізу при розгляді справи є звичайною практикою, і не свідчить про виконання адвокатом особливо складної роботи.
При цьому, судова колегія зазначає, що за висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
З огляду на викладене, враховуючи обставини цієї справи, предмет та підстави позовних вимог, обсяг заперечень проти позову, враховуючи принципи змагальності, диспозитивності, принцип забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначений представником відповідача розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, наданої у справі №917/185/23 в сумі 40 000, 00грн, є завищеним, а розумним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених відповідачем при розгляді даної справи, що можуть бути стягнуті з позивача, є 10 000, 00грн.
Враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування додаткового рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 18.07.2023 у справі №917/185/23 - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 18.07.2023 у справі №917/185/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 04.09.2023.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя О.В. Плахов