79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" вересня 2023 р. Справа №914/3206/22
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.
Суддів: Матущака О.І.
Скрипчук О.С.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут”, м.Львів
на рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2023 (повний текст рішення складено 12.07.2023, суддя Стороженко О.Ф.)
у справі №914/3206/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут”, м.Львів
до Відповідача: Акціонерного товариства “Райффайзен Банк”, м.Київ
про стягнення штрафу в сумі 40 803,53 грн.
В порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Короткий зміст позовних вимог.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут” подано Позовну заяву з вимогою про стягнення з Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” штрафу в сумі 40803,53 грн, нарахованого за дострокове розірвання Відповідачем Договору від 01.01.2021 про постачання електричної енергії.
Як зазначив позивач, оскільки укладений Сторонами Договір (зі строком дії до 31.12.2022) був достроково розірваний/припинений Споживачем 01.08.2021, настали підстави для стягнення передбаченого Договором штрафу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.07.2023 у позові відмовлено.
При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що повідомлення про зміну електропостачальника Відповідач зобов'язаний був здійснити за 21 календарний день до запланованої дати припинення чинного Договору у зв'язку зі зміною електропостачальника (а не за 21 календарний день до кінцевої дати строку дії Договору, встановленого Договором, так як у такому випадку відсутній факт “дострокового” розірвання/припинення Договору). Факт виконання Позивачем вказаного обов'язку шляхом надіслання новому та діючому електропостачальникам, за 21 календарний день, листів від 09.07.2021 з повідомленням про припинення з 01.08.2021 дії чинного Договору, зумовлює факт виконання Відповідачем вказаних умов Комерційної пропозиції стосовно “уникнення” нарахування штрафних санкцій, що зумовлює безпідставність позовної вимоги про стягнення з Відповідача штрафу за дострокове розірвання/припинення Договору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.
ТОВ “Львівенергозбут” подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2023 у справі №914/3206/22 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги; судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на те, що рішення суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.
Зокрема, скаржник зазначає, що за умовами договору і комерційної пропозиції споживач зобов'язаний сплатити штраф за дострокове розірвання/припинення договору за ініціативою споживача. Ні договором, ні комерційною пропозицією не було передбачено жодних випадків, не передбачених умовами договору.
Скаржник зазначає, що для уникнення санкцій за дострокове розірвання договору (в т.ч. внаслідок зміни постачальника), споживач має не просто повідомити про розірвання договору за 21 день до зміни постачальника, а зробити це повідомлення саме за 21 день до дня закінчення фіксованого строку дії договору. Та обставина, що споживач має право змінити у будь-який момент постачальника, не може сама по собі звільняти його від сплати штрафу за дострокове розірвання договору, оскільки реалізація цього права здійснюється на умовах договору (п. 3.2 договору).
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обгрунтованим, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Зокрема, зазначає, що судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи щодо зміни відповідачем постачальника електричної енергії та, відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач дотримався встановленого умовами договору та Правилами порядку зміни постачальника електричної енергії, отже негативні наслідки у вигляді сплати штрафу не виникають.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Судове засідання не проводилось. Учасники провадження не викликались.
Відводів суддям в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.
Фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.
01.01.2021 Сторонами укладено Договір про постачання (Позивачем) електричної енергії на умовах Комерційної пропозиції №5/3 шляхом приєднання Відповідачем (на підставі його Заяви про приєднання) до публічного Договору.
Умовами Договору, зокрема, передбачено:
- Споживач має право вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати Договір у порядку, встановленому Договором та чинним законодавством (підп.10 п.6.1), і перейти на постачання електричної енергії до іншого електропостачальника (підп.13 п.6.1);
- Споживач має право у будь-який час змінити електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, повідомивши принаймні за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або строк, у які буде відбуватись така зміна (п.10.1);
- зміна електропостачальника здійснюється згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ (п.10.2);
- за умови дострокового розірвання Договору з ініціативи Споживача, Споживач зобов'язаний сплатити Постачальнику передбачені Комерційною пропозицією штрафні санкції (п.13.3);
- за невиконання зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством (п.9.1);
- дія Договору припиняється у разі зміни електропостачальника (п.13.5).
Комерційною пропозицією Сторонами погоджено додаткові умови Договору і, зокрема, встановлено:
- У разі дострокового розірвання/припинення Договору з ініціативи Споживача, Постачальник нараховує штрафні санкції у розмірі повної вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення Договору;
- З метою уникнення Споживачем штрафних санкцій за дострокове розірвання/припинення Договору з боку попереднього електропостачальника, Споживач повинен повідомити діючого та нового електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальпиком договір про постачання електричної енергії за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного Договору (абз.3 п.6.1.3 ПРРЕЕ).
Договір укладено до 31.12.2022 року.
Листом від 09.07 2021 року відповідач повідомив позивача про зміну постачальника з 01.08.2021 року.
З 01.08.2021 року відповідач змінив постачальника електричної енергії.
15.07.2021 року від позивача надійшов лист на адресу відповідача щодо зміни електропостачальника та дострокове розірвання/припинення договору про постачання електричної енергії споживачу.
29.09.2021 на адресу відповідача надійшов лист позивача від 15.09.2021 року про необхідність сплатити штраф, за дострокове розірвання договору.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного договору про постачання електричної енергії споживачу, який є публічним договором.
Причиною спору в даній справі є наявність або відсутність підстав для стягнення штрафу за дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу, який є публічним договором.
Відносини між сторонами регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, а також Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 р. (далі по тексту - Правила) та є однаковими для усіх споживачів.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За змістом ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору у відповідності до законодавства (ч.1 ст.180 ГК України).
Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі публічного договору приєднання про постачання електричної енергії відповідачу на умовах Комерційної пропозиції № 5/3 від 01.06.2020.
Як зазначалось вище, 09.07.2021 відповідач своїм листом повідомив позивача про зміну енергопостачальника з 01.08.2021.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно з Комерційною пропозицією від 01.06.2020 № 5/3 договір діє з моменту набранням чинності і до 31.12.2022. У разі дострокового розірвання договору з ініціативи споживача, постачальник нараховує штрафні санкції у розмірі повної вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення договору.
Згідно з ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.
Нормою вказаної статті передбачено, що у договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору. Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов'язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.
Згідно зі ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про ринок електричної енергії" зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку. Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена у строк не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити електропостачальника.
Як зазначалось вище, умовами договору також передбачено право споживача змінити електропостачальника (п.6.1 договору).
Як передбачено п.1.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, (далі - ПРРЕЕ) ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Згідно з пунктом 3.1.8 Правил договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
Споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником (пункт 6.1.1 Правил).
За змістом пункту 6.1.3 Правил зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення. Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу. Якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.
Фактично вказане положення (абз. 3 п. 6.1.3 Правил) викладене у комерційній пропозиції від 01.06.2020, в якій зазначено, що у разі дострокового припинення (розірвання) договору про постачання електричної енергії за ініціативою споживача, споживач зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі вартості електричної енергії, замовленої споживачем, як договірний обсяг постачання у місяці, в якому постачальником було отримано повідомлення про дострокове розірвання/припинення договору.
З метою уникнення споживачем штрафних санкцій за дострокове розірвання/припинення договору з боку попереднього електропостачальника, споживач повинен повідомити діючого та нового електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору (абзац 3 п. 6.1.3 ПРРЕЕ).
При цьому, комерційною пропозицією від 01.06.2020, визначено строк дії договору - до 31.12.2022, що відповідає положенню п. 13.1 договору.
Листом від 09.07.2021 споживач повідомив позивача про зміну постачальника електричної енергії з 01.08.2021.
Відтак, відповідачем при діючому до 31.12.2022 договорі з позивачем у липні 2021 року ініційовано зміну електропостачальника.
Згідно з п. 13.5 договору зміна електропостачальника є підставою для припинення дії договору.
За загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором (аналогічну правову позицію викладено у постанові колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 № 916/1684/18).
Враховуючи наведене, зазначені вище положення Закону України "Про ринок електричної енергії" та умови договору, споживач має право на одностороннє припинення договору у спосіб зміни електропостачальника.
Відповідно до п. 10 ч. 7 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" у договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.
Тобто, Законом не передбачено імперативного встановлення у договорі умови про застосування штрафної санкції за дострокове розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, проте, надано таке право сторонам договору.
Право постачальника - позивача у даному спорі стягувати штрафні санкції за дострокове розірвання договору за ініціативою споживача передбачене п. 13.3 договору, яким визначено, що за умови дострокового розірвання договору за ініціативою споживача споживач зобов'язаний сплатити постачальнику передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове розірвання договору.
Як зазначалось вище, комерційною пропозицією від 01.06.2020 деталізовано умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності санкції (штрафу) за дострокове припинення (розірвання) договору та передбачено стягнення штрафу за сам факт дострокового припинення (розірвання) договору з ініціативи споживача.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Умовами договору, складовою якого є Правила та комерційна пропозиція, передбачено право споживача на вільний вибір електропостачальника, а також право споживача, на зміну електропостачальника, що своїм наслідком має власне припинення дії договору, як це передбачено п. 13.5. цього ж договору. Штрафні санкції можуть бути застосовані лише у випадку порушення обов'язку, який є складовою цивільного правовідношення.
Викладена у комерційній пропозиції умова про застосування штрафу за дострокове припинення договору з ініціативи споживача, не суперечить приписам статті 59 Закону України "Про ринок електричної енергії", адже такою передбачено не лише те, що зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі, а й те, що така зміна здійснюється у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку.
Аналогічно, п. 10.1 договору також передбачено, що зміна електропостачальника здійснюється відповідно до порядку, передбаченого ПРРЕЕ. А положення п. 6.1.3 вказаних Правил фактично відповідають викладеному у комерційній пропозиції від 01.06.2020 положенню щодо застосування штрафних санкцій.
За змістом частин 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Особливості господарсько-правової відповідальності визначені у ГК України. Так, за змістом частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1 та 2 статті 217 ГК України).
Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/4156/18 зазначила, що за змістом наведених положень ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою для застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. А відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відтак, оскільки строк дії договору погоджений сторонами до 31.12.2022, а відповідач змінив електропостачальника з 01.08.2021 (тобто до закінчення строку дії договору), то мало місце дострокове розірвання договору, що має наслідком припинення дії договору з позивачем з ініціативи споживача.
Враховуючи, що ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено умови, які зазначаються у договорі постачання електричної енергії, якими є, зокрема, умови припинення та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору, беручи до уваги, що комерційною пропозицією від 01.06.2020 передбачено можливість стягнення штрафної санкції за факт дострокового припинення (розірвання) дії договору, суд доходить висновку, що позивачем обгрунтовано заявлено позовні вимоги про стягнення штрафу.
З огляду на викладене, помилковим є висновок суду першої інстанції, що відповідач дотримався встановленого умовами договору та Правилами порядку зміни постачальника електричної енергії.
Як вбачається із комерційнійної пропозиції від 01.06.2022, що є невід'ємною частиною договору постачання електричної енергії, укладеного сторонами, узгоджено, що у разі дострокового розірвання/припинення договору з ініціативи споживача постачальник нараховує штрафні санкції у розмірі повної вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення договору. З метою уникнення споживачем штрафних санкцій за дострокове розірвання/припинення договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити діючого та нового електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору (абзац третій пункту 6.1.3 Правил).
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Ryabykh v.Russia” від 24.07.2003 року, “Svitlana Naumenko v. Ukraine” від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
За приписами ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут” підлягає до задоволення, рішення суду слід скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 277, 281, 284 Господарського процесуального кодексу України,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут” №б/н від 31.07.2023 задоволити.
2.Рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2023 у справі №914/3206/22 скасувати та прийняти нове рішення.
3. Позов задоволити повністю.
4. Стягнути з Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” (01011, м.Київ, вул. Генерала Алмазова, 4, ЄДРПОУ 14305909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут” (79016, м.Львів, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 42092130) 40 803, 53 грн штрафу, 2 481,00 грн у відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 3 721,50 грн у відшкодування судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
На виконання постанови Господарському суду Львівської області видати наказ.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Плотніцький Б.Д.
Судді Матущак О. І.
Скрипчук О.С.