Справа № 489/2796/22
Провадження № 1-кп/489/605/23
Ленінський районний суд міста Миколаєва
Ухвала
05 вересня 2023 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва матеріали кримінального провадження №22022150000000162 від 12.04.2022 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 189 ч. 4, 146 ч. 2, 263 ч. 1, 436-2 ч. 1 КК України, з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
встановив:
До суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, яке обґрунтоване тим, що на даний час продовжують існувати передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики переховування обвинуваченого від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, а також незаконного впливу на потерпілого, які існували при застосуванні запобіжного заходу та його продовженні.
Прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Обвинувачений та його захисник заперечили проти клопотання прокурора, вважаючи його безпідставним, оскільки вказані у ньому ризики є недоведеними.
Крім того, обвинувачений та захисник подали суду клопотання про зміну йому запобіжного заходу на домашній арешт.
Прокурор заперечив проти зміни обвинуваченому запобіжного заходу.
Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд приходить до таких висновків. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 14.04.2022 відносно ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 07.08.2023 до 05.10.2023 включно.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, суд бере до уваги ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, які відносяться до особливо тяжких (ч. 4 ст. 189 КК України), тяжких (ч. 1 ст. 263 КК України) та нетяжких (ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 436-2 КК України) злочинів, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочинів, в яких він обвинувачується, його особу, необхідність уникнення визначених ст. 177 КПК України ризиків переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Відповідно до п. 36 Рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.05.2010 (остаточне 20.08.2010), «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує». У п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Сам факт подання до суду обвинувального акту та те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні відповідних кримінальних правопорушень є свідченням його обґрунтованості. При цьому на даному етапі судового розгляду суд не вирішує питання про винуватість чи невинуватість обвинуваченого в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, оскільки вказане питання буде вирішуватися судом в нарадчій кімнаті при ухваленні остаточного рішення у справі. Натомість судом встановлено, що на даний час продовжують існувати ризики ухилення обвинуваченого від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень та незаконного впливу на потерпілого, які існували при застосуванні та продовженні обвинуваченому вказаного запобіжного заходу, що підтверджується тим, що останній обвинувачується у вчиненні ряду умисних злочинів, частина з яких належить до особливо тяжких та тяжких. Він має достатню обізнаність, щоб розуміти тяжкість покарання, що йому загрожує у випадку визнання винуватим у їх вчиненні, а також особисто знайомий з потерпілим та обвинувачується у вчиненні відносно нього кримінального правопорушення із застосуванням насильства.
При цьому суд не погоджується з доводами сторони захисту про відсутність ризику незаконного впливу на потерпілого з підстав того, що обвинуваченому не вручалася підозра у кримінальному провадженні, розпочатому за заявою потерпілого про вплив обвинуваченого на нього, а також обвинувачений звернувся до суду з цивільними позовами до потерпілого про стягнення боргу, оскільки, по-перше, факт можливого вчинення ОСОБА_6 шахрайських дій відносно ОСОБА_3 не може бути достатньою підставою на спростування того, що обвинувачений може вчиняти незаконний вплив на потерпілого в рамках даного кримінального провадження з метою зміни показань останнім. По-друге, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених статтями 189 ч. 4 та 146 ч. 2 КК України, поєднаних із застосуванням насильства відносно потерпілого, що останній підтвердив в ході допиту в судовому засіданні, і вказане також підтверджує наявність ризику незаконного впливу на потерпілого зі сторони обвинуваченого з метою зміни показань на його користь.
Також не можуть бути підставою для відмови в продовженні строку тримання під вартою припущення обвинуваченого про припинення діяльності Ленінського районного суду міста Миколаєва на підставі відповідного Указу Президента України «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів» від 29.12.2017 №449/2017, оскільки на даний час відомості про припинення діяльності вказаного суду до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вносилися, вказаний суд продовжує свої повноваження відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», згідно з яким районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію. При цьому згідно з Конституцією України закони мають вищу юридичну силу, ніж укази президента.
Таким чином, встановлені при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу ризики вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, ухилення від суду та незаконного впливу на потерпілого є суттєвими та такими, що не дають достатніх підстав обрати суду на даному етапі судового провадження інший, більш м'який запобіжний захід, аніж тримання під вартою, щоб їм запобігти.
Будь-яких достатніх даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу, внаслідок чого існували б підстави для відмови прокурору в продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Також судом не встановлені підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який через незадовільний стан його здоров'я, оскільки суду не надано жодних доказів про наявність в обвинуваченого серйозних проблем зі здоров'ям, які унеможливлюють його перебування в умовах слідчого ізолятора, а також, що він позбавлений можливості отримувати належну медичну допомогу, перебуваючи під вартою, у зв'язку з чим відносно нього потрібно застосувати більш м'який запобіжний захід. Навпаки, протягом судового розгляду обвинувачений регулярно подає до суду клопотання, написані ним власноруч, що, у свою чергу, спростовує його твердження про те, що він має серйозні проблеми із рукою, які унеможливлюють перебування його в межах слідчого ізолятора.
Крім того, не може бути підставою для задоволення клопотання обвинуваченого його твердження про те, що він має стійкі соціальні зв'язки, постійне місце проживання, характеризується позитивно, до затримання мав роботу та стабільний дохід, раніше не судимий, що кримінальними правопорушеннями не було заподіяно матеріальної шкоди, оскільки вказані вище обставини враховувалися судами при застосуванні та продовженні ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Більш того, вказані обставини, які характеризують особу обвинуваченого, існували на момент вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, однак це не запобігло їх скоєнню.
Крім того, суд враховує, що обвинувачений, серед іншого обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з виправдовуванням та запереченням збройної агресії російської федерації проти України, що в умовах введеного в Україні воєнного стану через таку агресію та ведення активних бойових дій, а також знаходження лінії фронту в безпосередній близькості від міста Миколаєва, в якому знаходиться суд та місце проживання обвинуваченого, може свідчити про те, що після звільнення з-під варти ОСОБА_3 , останній може переховуватися на тимчасово непідконтрольній території України або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Встановлені обставини вказують на те, що зміна запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний із триманням під вартою, на переконання суду, не зможе запобігти існуючим ризикам.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про необхідність продовження щодо обвинуваченого строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів та необхідність відмови в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу.
Керуючись статтями 176-178,182,183,193-194, 196-197, 309, 331, 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів - до 03.11.2023 включно.
В задоволенні клопотань обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення та на неї може бути подана апеляційна скарга в частині продовження строку тримання під вартою протягом п'яти днів з дня оголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1