1Справа № 335/7050/23 1-кс/335/1992/2023
03 серпня 2023 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення Відділу поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна, подане у кримінальному провадженні №12023082060001094 від 07.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,
01.08.2023 року до суду звернувся слідчий слідчого відділення Відділу поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенант поліції ОСОБА_3 , з клопотанням про арешт майна.
В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні СВ Відділу поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження № 12023082060001094 відомості про яке внесені до Єдинного реєстру досудових розслідування 07.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Слідчий зазначає, що в ході досудового розслідування в якості потерпілого допитано ОСОБА_4 , який пояснив, що в травні 2007 року він прийняв рішення про купівлю транспортного засобу, тому прийшов до авто салону ДП «Сетаб Авто Груп» в м. Дніпро, де обрав транспортний засіб, а саме: транспортний засіб марки «HYUNDAI» моделі «S-COUPE», 2007 року випуску, в кузові червоного кольору з номером кузову № НОМЕР_1 типу легковий купе, д.н.з. НОМЕР_2 (далі по тексту т/з), даний т/з коштував 32 000,00 доларів США. В автосалоні йому було запропоновано укласти кредитний договір на купівлю т/з, на що він погодився.
18.05.2007 року він уклав кредитний договір №490039607 в АТ «Альфа-Банк» на купівлю вищезазначеного т/з, першим внеском він заплатив 23,400 гривень (приблизно 5740,00 доларів США). Загальна сума кредиту становила 26257,43 доларів США. В подальшому за умовами договору він повинен був сплачувати кожного місяця до 18-го числа по 513 доларів США, тобто термін кредитування був 7 років до 2014 року.
До 2009 року на т/з він не їздив та пробіг там був мінімальний не більше 10000 кілометрів. Приблизно в жовтні 2009 року тіло кредиту становило приблизно 22500 доларів США, але з особистих обставин та проблем він вже не міг сплачувати кредит за т/з, тому співробітники банку запропонували йому виставити на продаж т/з та знайти покупця який візьме на себе кредитні зобов'язання.
Так в жовтні 2009 року він подав об'яву про продаж т/з на сайті продажу авто «Авто Базар» та покупець знайшовся приблизно за 4-5 днів. Покупцем був ОСОБА_5 . Потерпілий звернувся до співробітників банку за для переоформлення кредитного договору з нього на покупця т/з ОСОБА_5 , але в банку йому повідомили, що наразі через нестабільність валюти та фінансову кризу в країні переоформлення кредитного договору неможливе, після чого вони порадили скласти лист по типу розписки-зобов'язання про дотримання покупцем умов кредитного договору та його виконання і співробітники банку в разі такої нашої домовленості будь яких претензій до нього не будуть мати. 23.10.2009 року він з покупцем домовились про те, що він виплатить суму кредиту, а в свою чергу потерпілий після завершення виплат покупця перереєструє т/з на нього. Після чого він дав довіреність на покупця ОСОБА_5 та на людину з якою він приїхав, ОСОБА_6 .
Приблизно в грудні 2009 року ОСОБА_4 подзвонили співробітники банку та запитали, чому він не виплачує гроші за кредитом на т/з, після чого він намагався знайти продавця, який в момент продажу повідомляв, що він мешкає в м. Харків. Потерпілий виїжджав за місцем його прописки (адресу не пам'ятає), але там йому стало відомо, що ОСОБА_5 за цією адресою ніколи не проживав. Далі він виїжджав за адресою прописки ОСОБА_6 (яку також не пам'ятає) в м. Харкові, де йому повідомили, що ОСОБА_6 помер після аварії на транспортному засобі. Після цього, потерпілий вирішив, що його т/з заволоділи шахрайським шляхом, і тому звернувся до правоохоронних органів, але вони відмовили в прийнятті заяви, так як т/з на той час належав не ОСОБА_4 , а банку. Після цього він звернувся до банку, де йому повідомили, що вони вже приймають певні заходи для встановлення місця знаходження т/з та його арешту, а його повідомили про необхідність виконувати кредитні зобов'язання за договором.
31.07.2023 року Управлінням патрульної поліції в місті Київ було виявлено т/з марки «HYUNDAI» моделі «S-COUPE», 2007 року випуску, в кузові червоного кольору, з номером кузову № НОМЕР_1 типу легковий купе, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В подальшому слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, проведено огляд події за адресою: м. Київ проспект Перемоги біля буд 1, в ході якого на ділянці місцевості було виявлено та вилучено було вилучено т/з марки «HYUNDAI» моделі «S-COUPE», 2007 року випуску, в кузові червоного кольору, з номером кузову № НОМЕР_1 типу легковий купе, д.н.з. НОМЕР_2 після чого поміщено до паркувального майданчику ВП Шевченківського УП ГУНП у м. Києві.
Враховуючи викладене, слідчий просить накласти арешт на майно, а саме: на транспортний засіб марки «HYUNDAI» моделі «S-COUPE», 2007 року випуску, в кузові червоного кольору з номером кузову № НОМЕР_1 , типу легковий купе, д.н.з. НОМЕР_2 .
Слідчий ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд вказаного клопотання без його участі, просив клопотання задовольнити в повному обсязі.
Власник майна ОСОБА_4 на розгляд клопотання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, щодо накладення арешту на автомобіль не заперечує.
Неприбуття в судове засідання власників майна, відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних у зв'язку з неявкою осіб, які беруть участь у судовому провадженні, не здійснюється згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України.
Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання слідчого, виходячи з наступного.
Арешт майна, відповідно до положень ст. 131 КПК України, є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: п. 1 існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; п. 2 потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться клопотанні слідчого, прокурора; п. 3 може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав вважати, що воно, зокрема є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт майна повинно містити, зокрема підставу і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу, а також відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Разом з тим, зміст відповідного клопотання слідчого не містить будь-якого об'єктивного обґрунтування необхідності арешту майна.
В клопотанні слідчий не обґрунтував та не надав доказів на підтвердження того, яким чином він дійшов висновку про необхідність накладення арешту на транспортний засіб марки «HYUNDAI» моделі «S-COUPE», 2007 року випуску, в кузові червоного кольору з номером кузову № НОМЕР_1 типу легковий купе, д.н.з. НОМЕР_2 , яке саме доказове значення має автомобіль по даному кримінальному провадженню, не доведено що він може бути доказом злочину.
В матеріалах справи відсутні достатні та переконливі докази, що майно може бути використано як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення (або) зберегли на собі його сліди, як це зазначено у клопотанні.
В ході судового розгляду вказаного клопотання слідчим суддею встановлено, що в клопотанні слідчого, та доданих до нього документах відсутнє обґрунтування необхідності накладення арешту на вказане майно, зокрема слідчим взагалі не зазначено підстави та мету такого арешту.
При цьому, обов'язок доведення необхідності арешту покладається на слідчого, який звернувся з клопотанням про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведе необхідність такого арешту, а також наявності ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 цього кодексу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а саме того, що слідчим не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, слідчий суддя доходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення Відділу поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна, подане у кримінальному №12023082060001094 від 07.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1