Справа № 333/7439/23
Провадження № 1-кс/333/2739/23
04 вересня 2023 року м. Запоріжжя
Слідча суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного: ОСОБА_4 , захисника підозрюваного: ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_6 , погоджене процесуальним прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42023082370000333 від 31.07.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402 та ч. 4 ст. 408 КК України, та додані до нього матеріали відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новолюбимівка Токмацького району Запорізької області, громадянину України, який має середню спеціальну освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця за мобілізацією, який проходить службу на посаді навідника 1 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 408 КК України,
01.09.2023 року слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_6 звернувся до суду із даним клопотанням.
Вимоги клопотання обґрунтовані наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройові частині) від 06.06.2023 № 157 солдата військової служби за мобілізацією ОСОБА_4 призначено на посаду навідника 1 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_7 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України.
В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_7 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до вимог ст.ст. 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Командир (начальник) має право віддавати підлеглому накази, а підлеглий зобов'язаний їх виконати сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Статтями 29, 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Статтею 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил також передбачено, що за своїми військовими званнями начальниками є підполковники - для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу.
В свою чергу, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
20 липня 2023 року виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_8 було видано бойове розпорядження № 698дск від 20.07.2023 щодо направлення військовослужбовця - солдата ОСОБА_4 з населеного пункту Темирівка Гуляйпільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області в район батальйонного рубежу оборони для підсилення підрозділу, з метою в подальшому утримування стійкої оборони на вогневих позиціях, в готовності для подальшого виконання бойових завдань під час ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань батальйоном першого ешалону оборони.
21 липня 2023 року, приблизно о 07 годині 30 хвилин, тимчасово виконуючий обов'язки командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_9 , знаходячись в місці тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , розташованому у населеному пункті АДРЕСА_3 , у присутності інших військовослужбовців зазначеної військової частини, на виконання бойового розпорядження виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_8 від 20.07.2023 № 698дск, надав солдату ОСОБА_4 бойовий наказ щодо його направлення в район батальйонного рубежу оборони для підсилення підрозділу, з метою в подальшому утримування стійкої оборони на вогневих позиціях, в готовності для подальшого виконання бойових завдань під час ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань батальйоном першого ешалону оборони.
Після цього солдат ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом та з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби, з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених вище статутних вимог, відкрито відмовитися виконувати наказ начальника.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел солдат ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України ст.ст. 9, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкрито, у присутності тимчасово виконуючого обов'язки командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_9 , який відповідно до вимог ст. ст. 29, 31, 32 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України є для нього начальником за службовим становищем та військовим званням та інших військовослужбовців зазначеної військової частини, відкрито відмовився виконувати бойовий наказ виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_8 щодо його направлення в район батальйонного рубежу оборони для підсилення підрозділу, з метою в подальшому утримування стійкої оборони на вогневих позиціях, в готовності для подальшого виконання бойових завдань під час ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань батальйоном першого ешалону оборони, хоча об'єктивно міг та зобов'язаний був виконати цей наказ.
Далі, не зупиняючись на досягнутому, продовжуючи свою протиправну злочинну діяльність, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , якого згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройові частині) від 06.06.2023 № 157 призначено на посаду навідника 1 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з метою ухилення від військової служби, 30 липня 2023 року, у вечірній час, самовільно залишив тимчасове місце розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який дислокувався у населеному пункті АДРЕСА_3 , після чого до 25 серпня 2023 року свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами військової частини.
31 серпня 2023 року ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402 та ч. 4 ст. 408 КК України, які кваліфікуються як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану, а також дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану..
Обґрунтованість повідомленої військовослужбовцю ОСОБА_4 підозри у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: повідомленнями про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень від 25.07.2023 та від 13.08.2023, які надійшли до ТУ ДБР у м. Мелітополі з військової частини НОМЕР_1 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
На підставі вищевикладеного, слідчий просить обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Процесуальний прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити з підстав, зазначених слідчим у клопотанні.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували відносно даного клопотання, вважають його необґрунтованим. У разі задоволення клопотання просили визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави з розміром не більше 80 прожиткового мінімуму доходів громадян.
Вислухавши пояснення прокурора, думку підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задовольнити клопотання та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , по цьому кримінальному провадженню запобіжний захід у виді тримання під вартою з наступних підстав.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023082370000333 від 31.07.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402 та ч. 4 ст. 408 КК України, скоєного при вищезазначених обставин.
31 серпня 2023 року ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402 та ч. 4 ст. 408 КК України, які кваліфікуються як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану, а також дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Клопотання слідчого оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінальних проваджень.
Підозрюваному ОСОБА_4 31.08.2023 р. о 18-20 год. вручені під розпис, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а також копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182).
Отже на досудовому розслідуванні встановлення обґрунтованості підозри оцінюється в сукупності наданих слідчим матеріалів та їх переконливості у тому, що підозрювана особа могла вчинити інкримінований їй злочин.
На підтвердження обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчим надано копії: повідомлення про порушення, протоколів допиту свідків; матеріалів службового розслідування за фактом вчинення військовослужбовцем ОСОБА_4 вищевказаних правопорушень; витягу з ЄРДР; повідомлення про підозру, інші матеріли кримінального провадження.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_4 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. На думку слідчого судді, слідчим надані вагомі докази на підтвердження наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих кримінальних правопорушень.
Підозрюваний ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем, підозрюється у скоєнні тяжкого (за ч. 4 ст. 402 КК України) та особливо тяжкого (за ч. 4 ст. 408 ККУ) військових злочинів, за які законодавством передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, в тому числі за особливо тяжкий злочин передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року, на яке послався слідчий суддя, Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Враховуючи характер інкримінованих злочинів, конкретні обставини цих злочинів, тяжкість покарання, передбаченого законодавством, за ці злочини, особу підозрюваного, який 21.09.2022 р. був засуджений Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя за вчинення військового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України до покарання у вигляді 6 (шести) місяців арешту на гауптвахті; 25.08.2023 р. підозрюваний намагався незаконно переткнути кордон України з Румунією з метою уникнення можливої відповідальності за інкриміновані злочини, відсутність стійких соціальних зв'язків: неодружений, малолітніх чи неповнолітніх дітей на утриманні не має, слідчий суддя погоджується із заявленим в клопотанні слідчого ризиками того, що ОСОБА_4 з метою уникнення можливого тяжкого вищевказаного покарання, може переховуватися від слідства та суду та вчинити новий злочин. Також слідча суддя погоджується з доводами слідчого щодо існування ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків, з якими підозрюваний проходить військову службу.
В матеріалах справи відсутні відомості, що внаслідок стану здоров'я підозрюваний не може утримуватися в умова слідчого ізолятора.
Враховуючи положення п. 7 ч. 176 КПК, інші більш м'які запобіжні заходи не можуть бути застосовані відносно підозрюваного ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем, та підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 408 КК України.
Слідча суддя, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому злочинів, особу підозрюваного, конкретні обставини кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, виснує, що заявлений слідчим запобіжний захід зможе запобігти встановленим судом ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити.
Необхідність арешту підозрюваного ОСОБА_4 що обмежує його особисту недоторканість, не буде суперечити нормі ст. 5 ч.1 п. «b» Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», за якою особи можуть бути арештовані для виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом. Такі обов'язки передбачено в чинному кримінально-процесуальному законодавстві України, зокрема, в ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи, що не визначення розміру у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених ст. 402 та ст. 408 КК України, є правом, не обов'язком слідчого судді, з огляду на вищевказані дані, які характеризують особу підозрюваного, тяжкість інкримінованих злочинів, майновий стан підозрюваного, слідча суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, в межах визначених ст. 182 КПК України, - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з урахуванням положень ЗУ «Про державний бюджет на 2023 рік» складає 805 200 грн. Також слідча суддя вважає за необхідне, у разі внесення вищевказаного розміру застави, покласти на підозрюваного наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, слідчого судді та суду, в проваджені яких перебуває дане кримінальне провадження; повідомляти слідчого, суд, в проваджені яких перебуває дане кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання (місця дислокації підрозділу) та/або місця роботи (несення військової служби); утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись, ст. ст. 3, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196 КПК України слідчий суддя, -
Клопотання слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (з дислокацією у місті Запоріжжі) ОСОБА_6 , погоджене процесуальним прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42023082370000333 від 31.07.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402 та ч. 4 ст. 408 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_4 , - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 58 днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 04.09.2023 р. з 10-10 год.
Визначити ОСОБА_4 одночасно з обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 805 200 грн. (вісімсот п'ять тисяч двісті гривень).
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена у будь-який момент в строк до 31.10.2023 р., як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем на відповідний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, Банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача (IBAN) UA378201720355249002000001205, Призначення платежу: вид платежу (застава, вартість частки майна тощо); П.І.Б. особи, за яку вноситься застава; номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа.
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки строком до 58 днів, до 31.10.2023 р., передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, слідчого судді та суду, в проваджені яких перебуває дане кримінальне провадження;
- повідомляти слідчого, суд, в проваджені яких перебуває дане кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання (місця дислокації підрозділу) та/або місця роботи (несення військової служби);
- утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваній особі наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Виконання ухвали доручити ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Ухвала діє до 31.10.2023 р. включно.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду. Для особи яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1