Справа № 128/80/20
05 вересня 2023 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019020100000698 від 04.08.2019 року відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 297 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 297, ч.1 ст. 396 КК України,-
В проваджені Вінницького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 297 КК України, та відносно ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297, ч.1 ст. 396 КК України.
У судовому засіданні прокурор клопотала про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, враховуючи, що обвинувачені обвинувачуються у скоєнні тяжких злочинів, не мають стійких соціальних зв'язків, раніше притягалися до кримінальної відповідальності. Вважає, що менш суворий запобіжний захід не забезпечить належне виконання обвинуваченими їх процесуальних обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_5 заперечили проти клопотання прокурора, просили змінити запобіжний захід на домашній арешт в нічний час доби. При цьому просили врахувати тривалий час перебування обвинуваченого під вартою, наявність у нього постійного місця проживання, сприяння слідству та врахувати ту обставину, що обвинувачений не має наміру вчиняти тиск на свідків, потерпілу та уникати виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_4 заперечили проти клопотання прокурора. Просили застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, враховуючи що обвинувачений вже тривалий час утримується під вартою, визнає себе винним лише за малозначним злочином, а саме неповідомлення про скоєне кримінальне правопорушення і строк тримання під вартою вже значно перевищує можливе покарання.
Положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України визначено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Запобіжний захід до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 застосовано за рішенням суду тобто, у спосіб встановлений кримінальним процесуальним законодавством України та був продовжений за ухвалами Вінницького районного суду. Застава не визначалася.
Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та зустрічне клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт та передачу на особисту поруку, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
Суд враховує, що злочини, в яких обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_8 віднесені відповідно до ст.12 КК України до тяжких злочинів, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінального правопорушення значними строками покарання. Так у відповідності до ч. 2 ст. 121 КК України передбачено покарання у виді: від 7 до 10 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 297 КК України - обмеженням волі на строк від чотирьох до п'яти років або позбавленням волі від чотирьох до семи років; за ч. 1 ст. 396 КК України - арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, що дає достатні підстави вважати, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть, з метою уникнення від покарання, незаконно впливати на потерпілу та свідків, які підлягають виклику до суду, та проживають в одній місцевості з обвинуваченими.
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 негативно характеризується за місцем проживання, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення пов'язаного з насильством, яке в наслідку потягнуло смерть людини. ОСОБА_7 офіційно працевлаштований не був, сім'ї не має, соціально стримуючі фактори відсутні, раніш притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного корисного злочину. Свідки, які ще не допитані в судовому засіданні проживають в одній місцевості з обвинуваченим, потерпіла має побоювання за власне життя, оскільки проживає з обвинуваченим в одній місцевості, а отже є наявними ризики передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Тому враховуючи зазначене, суд вважає, що застосування до ОСОБА_7 більш м'якого ніж тримання під вартою є недоцільним. Запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити на строк 60 днів.
Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_8 є раніш судимими за вчинення умисного корисного злочину. За вироком суду від 18.06.2019 року був засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України із застосуванням іспитового строку, таким чином ОСОБА_8 , інкримінується вчинення злочинів в період відбуття вимог ст. 75,76 КК України. ОСОБА_8 немає постійного місця проживання та соціально стримуючих факторів, як то робота та сім'я, та враховує, що потерпіла вважає, що має підстави для побоювання за власне життя, наполягає на утриманні обвинувачених під вартою.
Отже, всі вищевказані обставини, у своїх сукупності свідчать про те, що відносно обвинуваченого ОСОБА_8 продовжують існувати ризики передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і застосування більш м'якого ніж тримання під вартою є недоцільним. Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 слід продовжити на строк 60 днів.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим тримання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під вартою та недостатнім застосування щодо них більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України - не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
В задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт слід відмовити, у зв'язку із його безпідставністю та необґрунтованістю.
У зв'язку із викладеним, на підставі ч.2 ст.315 та ч.3 ст.331 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 слід продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
Враховуючи вимоги норм розділу ІІ КПК України, зокрема, ст. ст. 177,183,199, а також вищевказані обставини, суд вважає, що більш м'які заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331 КПК України, суд, -
В задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання - відмовити.
В задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт в нічний час доби - відмовити.
Клопотання прокурора - задовільнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 297 КК Українистроком до 2 місяців - до 03 листопада 2023 року включно.
Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 297, ч. 1 ст. 396 КК України, строком до 2 місяців - до 03 листопада 2023 року включно.
Копію ухвали направити для виконання начальнику УВП№1 м. Вінниці.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду на протязі 5 діб через Вінницький районний суд Вінницької області з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1