Справа № 128/2071/23
Іменем України
(заочне)
04 вересня 2023 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді - Фанда О.А.,
за участю секретаря судових засідань - Олексієнко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
30 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою.
В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що 11 березня 2011 року вона зареєстувала шлюб з відповідачем, шлюб розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 вересня 2022 року, від шлюбу народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діти знаходяться на утриманні позивача, відповідач матеріальну допомогу на утримання дітей не надає.
Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просила стягувати з відповідача на її користь на утримання дітей 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
В судове засідання позивач не з'явилася, подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечень щодо ухвалення заочного рішення не мала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належними чином, причин неявки суду не повідомив. Правом на подання відзиву на позов не скористався.
Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України судом розглянуто справу в заочному порядку.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який був зареєстрований 11 березня 2011 року, шлюб розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 вересня 2022 року, від шлюбу народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діти знаходяться на утриманні позивача, відповідач матеріальну допомогу на утримання дітей не надає.
Стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України, обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків.
У відповідності до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому такий обов'язок є особистим та рівним як щодо матері, так і до батька дитини.
За ст.181 СК України, у разі відсутності домовленості між сторонами щодо обрання способу виконання обов'язку утримувати дитину, питання щодо стягнення аліментів і визначення їх розміру вирішується судом.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що діти проживають з позивачем, відповідач матеріальну допомогу на утримання дітей не надає в добровільному порядку, тому, позивач вважає, що аліменти на утримання сина необхідно стягувати рішенням суду.
За положеннями ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
При визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення (ст.182 СК України).
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи рівний обов'язок батьків щодо утримання дитини, а також виходячи з положень ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР №789-XII від 27 лютого 1991р., яка визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дати подання позову до суду та до досягнення дітьми повноліття, що відповідає вимогам ст.183 СК України.
Визначений судом розмір аліментів може бути згодом змінений за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених сімейним Кодексом.
При цьому суд стягує аліменти до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а не до досягнення двома дітьми повноліття як просить позивач.
Відповідно до вимог ч.ч. 2,3 ст. 183 Сімейного кодексу України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягення повноліття настаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуюються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Питання про судові витрати, суд вирішує відповідно до положень ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.112,114,180-183 Сімейного кодексу України, ст.ст.12,13,81,141,142,259,263,267,280-283,430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 травня 2023 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів в межах суми виплат за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у дохід держави у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропусу з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо позивачу не було вручено заочне рішення у день його проголошення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: О.А. Фанда