Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 320
Іменем України
05.09.2006
Справа №2-6/9125-2006
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлок ЛТД», м.Севастополь,
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська виноробна компанія», Красногвардійський район,
2. Кримського торгового дому «Кволіті Продактс ЛТД», м.Сімферополь,
3. Відкритого акціонерного товариства «Об'єднаний комерційний банк», м.Сімферополь,
про визнання недійсними угод.
Суддя В.М. Шкуро
Від позивача - Бушкіна Ю.В., представник, дов. №166/42 від 04.09.2006р.
Від відповідачів:
1. не з'явився, повідомлений належним чином;
2. не з'явився, повідомлений належним чином;
3. Потапова О.В., заступник начальника юридичного відділу, дов. від 02.03.2006р.
Суть спору: ТОВ «Орлок ЛТД» звернулось до господарського суду АРК з позовом до відповідачів про визнання недійсними договору про оплату послуг поручителя від 01.02.2004р. та додаткової угоди до нього від 20.07.2004р.
04.07.2006р. позивачем подана заява про зміну позовних вимог (а.с.104-106), згідно якої позивач просить визнати недійсними договір поруки №2003/22 від 22.07.2003р. і додаткові угоди до нього, укладені між ВАТ «Об'єднаний комерційний банк» та Кримським торговим домом «Кволіті Продактс ЛТД» та договір про оплату послуг поручителя від 01.02.2004р. і додаткову угоду до нього від 20.07.2004р., які укладені між Кримським торговим домом «Кволіті Продактс ЛТД» і ТОВ «Кримська виноробна компанія».
Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюванні правочини є фінансовими послугами, а їх укладення суперечить положенням Закону України «Про фінансові послуги та державне регулюванні ринків фінансових послуг» в частині надання фінансових послуг виключно фінансовими установами, якою Кримський торговий дім «Кволіті Продактс ЛТД» не є.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 04.07.2006р. до участі у справі іншим відповідачем залучено Відкрите акціонерне товариство «Об'єднаний комерційний банк».
Відповідач ТОВ «Кримська виноробна компанія» позов не визнав. У відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до ст. 558 УК України стороною за договором поруки може бути будь-яка особа, без відповідного ліцензування та набуття статусу фінансової установи.
Відповідачі Кримський торговий дім «Кволіті Продактс ЛТД» і ВАТ «Об'єднаний комерційний банк» позов не визнали з тих же підстав.
Розглянувши матеріали справи, вислухав представників сторін, суд -
встановив:
22.07.2003р. між ВАТ «Об'єднаний комерційний банк» (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська виноробна компанія» (позичальник) укладено кредитний договір № 06/03-07-08 (а.с. 19-20, далі - кредитний договір).
Згідно умов кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит в сумі 560000,00 доларів США для закупівлі виноматеріалів, допоміжних матеріалів, палива і проведення інших витрат, пов'язаних з виробничою діяльністю строком до 20.07.2004р.
Неодноразово між сторонами кредитного договору укладалися додаткові угоди про внесення змін у кредитний договір в частині зміни розміру кредиту, зокрема 31.07.2003р., 15.08.2003р., 26.09.2003р. та 20.07.2004р. в частині терміну повернення кредиту (а.с.21-24). Остаточний розмір кредиту, за кредитним договором визначений нарівні 560000,00 доларів США із терміном повернення до 19.07.2005р. .
В забезпечення виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору 22.07.2003р. між ВАТ «Об'єднаний комерційний банк» (кредитор) та Кримським торговим домом «Кволіті Продактс ЛТД» (поручитель) укладено договір поруки №2003/22 (а.с.18, далі - договір поруки).
Згідно умов договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання боржником (ТОВ «Кримська виноробна компанія») боргових зобов'язань (основного боргу, процентів, пені, збитків, шкоди) за кредитним договором № 06/03-07-08 та у разі, невиконання останнім боргових зобов'язань, кредитор має право пред'явити вимогу до поручителя про погашення боргових зобов'язань (основного боргу, процентів, пені, збитків, шкоди) боржника.
01.02.2004р. між Кримським торговим домом «Кволіті Продактс ЛТД» (поручитель) та ТОВ «Кримська виноробна компанія» (боржник) укладено договір оплати послуг поручителя (а.с.55-56), згідно умов якого боржник зобов'язується оплатити послуги поручителя у наступному порядку:
- в строк до 20.07.2004р. в розмірі 15% від суми кредиту (основного боргу) по кредитному договору №06/03-07-08 від 22.07.2003р.;
- у випадку несвоєчасного розрахунку боржника з кредитором (після 20.07.2004р.) або пред'явлення позовних вимог кредитором ВАТ «Об'єднаний комерційний банк» по кредитному договору №06/03-07-08 від 22.07.2003р. до поручителя, в розмірі 150% від суми боргових зобов'язань (основного боргу, процентів, пені, збитків, шкоди).
20.07.2004р. укладено додаткову угоду до договору про оплату послуг поручителя, якої сторони змінили термін сплати винагороди з 20.07.2004р. на 19.07.2005р. (а.с.58).
Відповідно до ст.48 ЦК УРСР (що діяв на момент укладення договору поруки), недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
За правила ст.48 ЦК УРСР угода визнається недійсною при невідповідності її вимогам законодавства, яке діяло на момент її укладення.
Стаття 191 ЦК УРСР визначає, що за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання у повному обсязі або в частині.
Можливості одержання поручителем винагороди за надані боржнику послуги чинний на той час ЦК УРСР не передбачав.
Згідно пункту 5 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон) обов'язковою ознакою фінансової послуги є мета, з якою здійснюється операція з фінансовими активами, - це отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Пунктом 7 ст.4 вказаного Закону до фінансових послуг віднесено надання гарантій та поручительств, а пунктом 12 інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього закону.
З цього слідує, що для віднесення поручительства до фінансових послуг, поручительство обов'язково має відповідати критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 Закону, зокрема мати за мету отримання прибутку.
Статтею 6 Закону визначено, що фінансові послуги відповідно до положень цього закону надаються на підставі договору. Крім цього закон встановлює обов'язкові вимоги до такого договору та його істотні умови.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про підприємництво» (що діяв на момент укладення договору поруки) підприємництво - це безпосередня, самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. З огляду на визначення фінансових послуг, яке міститься у ст.1 Закону, фінансові послуги це один із видів підприємницької діяльності для одержання прибутку.
В свою чергу договір поруки за своєю правовою природою являє собою додаткове зобов'язання, оформлене договором, між кредитором по основному зобов'язанню і поручителем для забезпечення виконання основного зобов'язання. Поручительство є одним із визначених ст.178 ЦК УРСР способів забезпечення виконання зобов'язання. Його метою є створення впевненості в тому, що зобов'язання буде виконане відповідно до його змісту, тобто належним чином, а також забезпечення можливості відшкодування збитків, спричинених невиконанням зобов'язання.
Спірний договір поруки від 22.07.2003р. не є у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовою послугою, оскільки укладений без мети отримання прибутку. А отже договір поруки не був укладений з метою надання фінансової послуги, тому до Кримського торгового дому «Кволіті Продактс ЛТД» не можуть бути застосовані вимоги Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а саме те, що останній має бути фінансовою установою.
Посилання позивача на відсутність згоди ТОВ «Кримська виноробна компанія» на укладення договору поруки спростовується посиланням у пункті 3.1 кредитного договору на забезпечення кредиту, зокрема договором поруки №2003/22 між ВАТ «Об'єднаний комерційний банк» і Кримським торговим домом «Кволіті Продактс ЛТД». Уклавши кредитний договір на цих умовах, позичальник - ТОВ «Кримська виноробна компанія» є обізнаний про наявність договору поруки та виразив згоду на таке забезпечення кредиту.
Стосовно договору на оплату послуг поручителя від 20.07.2004р. суд виходить з наступного.
Договір укладено після набрання чинності Цивільним кодексом України, який, на відміну від ЦК УРСР, передбачив можливість оплати послуг поручителя.
Відповідно до частини 4 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм статусом не є фінансовими установами, визначаються законами (зокрема, Цивільним кодексом України) та нормативно -правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданих в межах їх компетенції.
Угода про оплату послуг поручителя укладена між Кримським торговим домом «Кволіті Продактс ЛТД» (поручителем по договору поруки) та ТОВ «Кримська виноробна компанія» (боржник).
Яке зазначено у пункті 1.1 договору боржник зобов'язується оплатити винагороду за послуги поручителя. Право поручителя на оплату послуг наданих ним боржникові передбачена ст.558 ЦК України.
Оскільки Цивільний кодекс України, на відмінність від договору факторингу (ч.3 ст.1079 ЦК України), не містить жодного застереження щодо коло осіб, які можуть надавати послуги поручителя, суд приходить до висновку, що такі послуги можуть надаватися і юридичними особами, які за своїм статусом не є фінансовими установами.
На підтвердження цього висновку свідчить розпорядження Держаної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31.03.2006р. №5555, відповідно до якого юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які за своїм статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Звідси є безпідставним посилання позивача на розпорядження Держаної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами» від 22.01.2004р. №21, згідно пункту 1 якого юридичні особи, які мають намір надавати фінансові послуги, що відповідно до законодавства потребує набуття ними статусу фінансової установи, можуть надавати ці послуги лише після набуття такого статусу в установленому законодавством порядку.
Це положення повністю узгоджується з іншими нормами законодавства.
Закони України, зокрема Цивільний кодекс України, до яких відсилає частина 4 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не містять вимоги про надання поручительства виключно фінансовими установами. А отже така фінансова послуга може надаватися і не фінансовими установами.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
На підставі викладено, керуючись ст.49, 82-84, 85 ГПК України, суд -
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Шкуро В.М.