"21" січня 2010 р. справа № 2а-2114/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Кожан М.П. Уханенка С.А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1, м. Бердянськ та Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області
на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 липня 2009р.
у справі № 2а-2114/09 (категорія статобліку - 2.19.6)
за позовом: ОСОБА_1, м. Бердянськ
до: Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області
про: зобов'язання відповідача здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги, -
30.03.2009 р. позивач звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області (далі -УПФУ в м. Бердянську Запорізької області) про зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 р.-2008 р. р. в сумі 3891 грн. /а. с. 2/.
Позов також містив заяву про поновлення строку звернення до суду.
У позовній заяві позивач, посилаючись на те, що він має статус дитини війни, яким за нормами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»повинна виплачуватись пенсія, або щомісячне грошове утримання з підвищенням на 30% розміру мінімально пенсії за віком, та зазначаючи, що відповідач зазначену надбавку до пенсії позивачу у 2006 -2008 р. р. не нараховував та не виплачував, просить поновити пропущений строк на звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008 р., зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу надбавки до пенсії, як дитини війни, за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. в сумі 3891 грн.
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 липня 2009р. у справі №2а-2114/09 позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., в іншій частині позовних вимог відмовлено / а. с. 23-25/.
Позивач та відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, у яких посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм чинного матеріального права, та постановлення судом рішення у даній справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення.
Позивач у апеляційній скарзі також просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач у апеляційній скарзі також просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.
Перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, і відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, позивач набув статус «дитини війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі і ст. 6 вказаного Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус «дитини війни», на 30% мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що до вимог, заявлених позивачем за 2006-2007 роки, судом застосовано норми ст. ст. 99, 100 КАС України, що було підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Правові підстави вирішення позовних вимог щодо 2008 року були правильно визначені судом попередньої інстанції, який керувався нормами ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та рішеннями Конституційного суду України.
Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Щодо застосування строків позовної давності під час розгляду даної адміністративної справи, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом для захисту порушених прав, інтересів, свобод, а відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропуск вищезазначеного строку є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову, за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з письмових заперечень відповідача у справі він наполягав на застосування негативних наслідків у разі пропущення позивачем строків звернення до суду за захистом свого порушеного права, та зазначав що поважні підстави, для поновлення цього строку відсутні.
Враховуючи вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства, та приймаючи до уваги, що позивачем, який звернувся до суду першої інстанції з позовом про захист свого порушеного права 30.03.2009 р., не було надано доказів в підтвердження поважності причин пропуску ним строку на звернення до суду за захистом свого порушеного права щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не сплати надбавки до пенсії, як дитині війни, за 2006р., 2007р., колегія суддів вважає що суд першої інстанції обґрунтовано залишив без задоволення позовні вимоги позивача у цій частині.
Отже, судом правомірно покладено на Управління Пенсійного фонду обов'язок зробити перерахунок пенсії та правильно визначено початкову та кінцеву дати здійснення такого перерахунку.
Таким чином, доводи апелянта-позивача спростовуються викладеним вище.
Доводи апелянта-відповідача стосовно того, що вимоги до УПФУ пред'явлено необґрунтовано, оскільки відповідні бюджетні кошти відсутні, не приймаються, виходячи з такого.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів ніжчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача (який має статус дитини війни), яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»-покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визначає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначався згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та дорівнював прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з зазначеного та змісту ч. 3 ст. 150 Конституції України, згідно якої рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов'язковим до врахування усіма судами України при вирішенні спорів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не сплати позивачу надбавки до пенсії, як дитині війни, за періоди з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. прийшов до правильного висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом зобов'язання УПФУ в м. Бердянську Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 22.05.2008р. (дата прийняття рішення Конституційним судом України) по 31.12.2008 р. в розмірі мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування».
Посилання апелянта на норми постанови Кабінету Міністрів України № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" також не приймаються колегією суддів, як такі, що не відповідають нормам ч. 2 ст. 9 КАС України, згідно якої визначено пріоритет Закону над підзаконним нормативним актом.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1, м. Бердянськ та Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області залишити без задоволення.
Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 липня 2009р. -без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Л.П.Туркіна
суддя С. А. Уханенко
суддя М. П. Кожан