"12" серпня 2010 р.справа № 2а-2120/10/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Чепурнова Д.В. Суховарова А.В.
при секретарі судового засідання: Овчинніковій Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дрибаса Леоніда Івановича Голови Ради суддів Дніпропетровської області про визнання рішення незаконним та його скасування, -
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року було відмовлено у відкритті провадження у даній адміністративній справі, оскільки позовну заяву ОСОБА_1 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду першої інстанції, оскільки вона є незаконною та необґрунтованою. Посилався на те, що висновок суду, про відмову у відкритті провадження у даній справі за його позовною заявою суперечить нормам чинного законодавства України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративні справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Ради суддів Дніпропетровської області Дрибаса Л. І. про визнання рішення незаконним та його скасування, суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Статтею 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. Частиною 2 цієї статті визначено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Оскільки предметом даного спору є незгода ОСОБА_1 з процесуальними діями Голови Ради суддів України у Дніпропетровській області Дрибас Л.І. при розгляді ним скарги ОСОБА_1 на дії судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Маймур Ф.Ф., щодо розгляду ним справи №2-83/2007, а тому звернення до суду де відповідачами є суд чи суддя у зв'язку з розглядом ним справ чи заяв, слід розцінювати як вплив на суд.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає зазначити наступне.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.102 Закону України “Про судоустрій України” чинної на час виникнення спірних правовідносин , для вирішення питань внутрішньої діяльності суддів в Україні діє суддівське самоврядування -самостійне колективне вирішення зазначених питань професійними суддями. До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, а також інші питання, що безпосередньо непов'язані із здійсненням правосуддя. Скарги на дії чи бездіяльність суддів при розгляді ними судових справ, у разі наявності відповідних на те причин, встановлених законом, розглядаються відповідними органами і посадовими особами, які наділені правом ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність суддів, з урахуванням при цьому положень Законів України “Про статус суддів” та “Про Вищу раду юстиції”.
Відповідно до висновків Пленуму Верховного Суду України від 19.12.2008 року № 17 органи суддівського самоврядування, їх уповноважені особи, голови, їх заступники, члени ради суддів при здійсненні ними дій ( бездіяльності) чи прийнятті рішень, пов'язаних із реалізацією функцій суддівського самоврядування, не є суб'єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у відповідних адміністративних справах, а скарги на рішення органів суддівського самоврядування ( зборів суддів, з'їзду суддів України, рад суддів), а також скарги на дії, бездіяльність і рішення головуючих на зборах суддів розглядаються самими органами суддівського самоврядування.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Посилання апелянта на ухвалу від 16.09.2009 року визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки висновки вказаного рішення по своїй суті не спростовують висновків Пленуму Верховного Суду України від 19.12.2008 року № 17 про те, що уповноважені особи при здійсненні ними дій ( бездіяльності) чи прийнятті рішень, пов'язаних із реалізацією функцій суддівського самоврядування, не є суб'єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у відповідних адміністративних справах.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст.199, ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Повний текст ухвали виготовлено 13 серпня 2010 року.
Головуючий: Л.М.Нагорна
Судді: Д.В.Чепурнов
А.В.Суховаров