Справа № 2а-3758/10/2570
14 вересня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Д'якова В.І.,
при секретарі - Демченко О.А.,
за участю представника позивача - Присівок Ю.С.,
представника відповідача - Надточея І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Городнярайагролісгосп» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Городнярайагролісгосп» ( далі - ДП «Городнярайагролісгосп») і просить стягнути з відповідача 20120,64 грн. адміністративно-господарських санкцій та 537,56 грн. пені, мотивуючи тим, що відповідач у 2009 році не виконав встановлених чинним законодавства вимог щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що підприємством щомісячно подавалась до Городнянського районного центру зайнятості інформація про наявність трьох вакансій для працевлаштування інвалідів. Протягом 2009 року з 15 направлених інвалідів 14 чоловік відмовилось від працевлаштування, а одному чоловіку було відмовлено в працевлаштуванні через захворювання яке унеможливлює виконання трудових обов'язків, про що письмово 22.02.2010 р. було повідомлено сторону позивача. Таким чином, не виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів не залежало від підприємства, а тому стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені є неправомірним.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача становить 63 особи, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 3 особи, фонд оплати праці штатних працівників в 2009 році складав 633,80 тис. грн., середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача становила у 2009 році 10 060,32 грн.,
Працевлаштування - це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Таким чином, суд приходить до висновку, що покладення на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обов'язку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить у відповідача 3 особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року, яка діє на цей час в редакції Закону України від 06.10.2005 року № 2960-IV, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII “Про систему оподаткування ”, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Судом встановлено, що відповідачем створено 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Відповідно до листа від 19.02.2010 року № 164 Городнянського районного центру зайнятості від відповідача протягом 2009 року надійшло 3 вакансії підсобного робітника з можливим працевлаштуванням інваліда. Протягом 2009 року на обліку перебувало 31 інваліди - чоловіки, мешканці м. Городня, з яких 15 осіб отримали направлення на заявлені вакансії підсобного робітника. 14 інвалідів відмовились від запропонованої роботи за станом здоров'я. Одному з інвалідів було відмовлено в працевлаштуванні через неможливість виконання трудових обов'язків за станом здоров'я.
У зв'язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та відсутність у населеному пункті, за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Тому позовні вимоги Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Городнярайагролісгосп» задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, суд, -
В задоволенні позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Городнярайагролісгосп» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова виготовлена в повному обсязі 16.09.2010 року.
Суддя Д'яков В.І.