73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"16" серпня 2010 р. Справа № 2-а-9973/09/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченка К.В.,
при секретарі: Михайленко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Судоверфь-Херсон»
до Херсонської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання до вчинення певних дій,
встановив:
У квітні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Судоверфь-Херсон» (надалі-позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Херсонської обласної державної адміністрації (надалі-відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 27.03.2009р. №309 «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження голови обласної державної адміністрації від 13 травня 2008 року №576», зобов'язати відповідача затвердити позивачу проект відведення земельної ділянки площею 10,10 га із земель, розташованих на території Любимівської сільської ради Каховського району Херсонської області для будівництва судноверфі та зобов'язати відповідача укласти з позивачем договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 49 років.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 13 травня 2008 року №576 було затверджено позивачу матеріали погодження місця розташування об'єкта на земельній ділянці орієнтовною площею 10 га із земель Любимівської сільської ради Каховського району для будівництва судноверфі та надано позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки в оренду строком на 49 років. В подальшому розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 27.03.2009р. №309 було визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови обласної державної адміністрації від 13 травня 2008 року №576. Позивач вважає розпорядження №309 від 27.03.2009р. неправомірним і таким, що винесено несвоєчасно, оскільки проект землеустрою готовий для проведення державної експертизи та укладання договору оренди. Позивач зазначає, що проект землеустрою містить погодження всіх контролюючих державних органів, а тому посилання відповідача у спірному розпорядженні №309 від 27.03.2009р. на те, що при визначені місця розташування земельної ділянки для будівництва позивачем судноверфі порушені вимоги Водного кодексу є безпідставними. В обґрунтування позовних вимог посилається на положення ст.. 123 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на час звернення до суду.
Відповідач направив суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що зі змісту ч.1 ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» випливає наявність можливості у голів місцевих державних адміністрацій визнавати власні розпорядження або окремі їх частини такими, що втратили чинність з підстав, передбачених законодавством, у тому числі з підстав, закріплених у частині другій статі 43 цього Закону. Зазначає, що до відання місцевих державних адміністрацій належить вирішення питань охорони довкілля, здійснення на відповідних територіях державного контролю за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів. Вважає спірне розпорядження №309 від 27.03.2009р. правомірним, оскільки з листа Державного комітету України по водному господарству від 12.01.09р. №83/10/11-09 вбачається, що розміщення судноверфі біля головного водопостачального вузла питної води загрожує забрудненням води та може стати причиною виникнення екологічної катастрофи, що свідчить про недоцільність розпорядження від 13.05. 2008 року №576 за очікуваними результатами.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, з наведених у позовній заяві підстав та додатково пояснили, що позивачем виконані всі необхідні дії для отримання вищевказаної земельної ділянки в оренду, проте відповідач порушує права позивача на користування вказаною ділянкою, скасувавши своє попереднє розпорядження від 13 травня 2008 року №576. Зазначили, що проект проекту землеустрою по відведенню позивачу вищевказаної земельної ділянки в оренду подавався на затвердження до Каховської райдержадміністрації. Просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, наведених у запереченнях на адміністративний позов та додатково пояснив, що проект проекту землеустрою щодо відведення позивачу вищевказаної земельної ділянки в оренду на затвердження відповідачу не подавався.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
13 травня 2008 року головою Херсонської обласної державної адміністрації винесено розпорядженням №576, яким затверджені позивачу матеріали погодження місця розташування об'єкта на земельній ділянці орієнтовною площею 10 га, з них: 8,81 га - землі водного фонду, 1,19 га - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель Любимівської сільської ради Каховського району для будівництва судноверфі, та надано позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки в оренду строком на 49 років.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного розпорядження №576 Державним підприємством «Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за завданням позивача у 2008 році був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та оренду строком на 49 років шляхом зміни цільового призначення товариству з обмеженою відповідальністю «Судоверфь-Херсон» для будівництва судноверфі загальною площею 11,29 га, розташованих за адресою: Херсонська область, Каховський район, Любимівська селищна рада, вул..Індустріальна ,10 (за межами с.м.т Любимівка) із земель, наданих раніше у власність ТОВ «Судоверфь-Херсон» та земель державної власності (землі водного фонду) в межах Любимівської селищної ради.
Оригінал проекту землеустрою був наданий позивачем в судовому засіданні для огляду суду, а копії матеріалів даного проекту долучені до справи.
Розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 27.03.2009р. №309 було визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови обласної державної адміністрації від 13 травня 2008 року №576.
З тексту розпорядження №309 вбачається, що воно прийнято «у зв'язку з порушеннями вимог Водного кодексу України щодо зони охорони Каховського магістрального каналу при визначені місця розташування земельної ділянки площею 10,1 га для будівництва товариством з обмеженою відповідальністю «Судоверфь-Херсон» судноверфі на території Любимівської сільської ради Каховського району, враховуючи лист Державного комітету України по водному господарству від 12.01.2009р. №83/10/11-09 та лист Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області від 04 лютого 2009р. №07-14/9-448 із зазначеного питання, відповідно до ст. 151 Земельного кодексу України, керуючись статтею 6, пунктом 1 частини першої статті 39 частиною першою статті 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»».
Відповідно до п.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Слід зазначити, що виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених у п.3 ст. 2 КАС України критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Оцінюючи правомірність розпорядження №309, суд вважає, що дане розпорядження не в повній мірі відповідає визначеним п.3 ст. 2 КАС України критеріям, порушує права та інтереси позивача, а тому підлягає визнанню судом протиправним, виходячи з наступного.
Позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, намагається отримати вищевказану земельну ділянку у довгострокову оренду для будівництва та подальшої роботи на ній судноверфі.
Правовідносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами України нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст.. 93 Земельного кодексу України та ст.. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. (ч.2,3 ст. 93 ЗК України).
Норми Земельного кодексу України, які врегульовували питання умов та порядку отримання земельних ділянок в оренду, протягом 2008-2010 років змінювались та доповнювались.
При вирішенні даного спору суд застосовує норми Земельного кодексу України в тій редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин між сторонами.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.
Розмежування земель державної власності на землі комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст та землі державної власності на даний час не проведено.
Оскільки зазначена вище земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, рішення про передачу її в оренду повинно прийматися відповідною місцевою державною адміністрацією.
Частина 4 ст. 122 Земельного кодексу України та п.2 ч.1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» відносять до повноважень місцевої державної адміністрації розпорядження землями державної власності відповідно до закону.
Частина 3 ст. 124 ЗК України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Так, редакція ст.. 123 ЗК України станом на 22.05.2008р. містила наступні положення:
- юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради (ч.3);
- до клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування (ч.4);
- відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки (ч.5);
- проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки (ч.6);
- при наданні земельної ділянки у користування обласними державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або Кабінетом Міністрів України сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, районні державні адміністрації за місцем розташування земельної ділянки подають свій висновок відповідно обласній державній адміністрації, Раді міністрів Автономної Республіки Крим.(ч.7);
- відмову органів місцевого самоврядування або органів державної влади в наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду в установлений законом строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою (ч.9).
Починаючи з 16.09.08р. і до моменту винесення розпорядження №309 певні положення ст.. 123 ЗК України були змінені і передбачали наступне:
- вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу (ч.4);
- умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розробку проекту відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України (ч.5);
- розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду) (ч.6);
- погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування (ч.7);
- рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки (ч.10).
Одночасно стаття 151 ЗК України, яка визначала порядок погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) та вибором земельних ділянок, передбачала наступне:
- особи, зацікавлені у вилученні (викупі), виборі земельних ділянок, зобов'язані погодити з власниками землі і землекористувачами та органами державної влади або органами місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, розміри земельних ділянок, передбачені для вилучення (викупу), умови їх вилучення (викупу), а також розміри земельної ділянки, передбачені для її передачі (надання), умови її передачі (надання) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів та умови проживання населення і охорону довкілля (ч.1);
- вибір місця розташування земельних ділянок здійснюють відповідні сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення та передачі (надання) цих ділянок (ч.2);
- після отримання висновків органів, зазначених у частині сьомій цієї статті, про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), та рішення Верховної Ради України (у разі необхідності) відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, згідно із своїми повноваженнями, у двотижневий строк розглядає матеріали вибору земельної ділянки і приймає рішення про затвердження зазначених матеріалів та надає дозвіл і вимоги на розроблення проекту відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову (ч.10);
- строк дії дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимог щодо її відведення становить один рік і може бути продовжено одноразово на такий самий строк. У разі якщо протягом встановленого строку проект відведення земельної ділянки не подано на затвердження до відповідного органу, дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимоги щодо її відведення вважаються анульованими (ч.11).
З наведених вище норми Земельного кодексу України можна дійти висновку, що з моменту прийняття розпорядження №576, яким затверджені матеріали погодження місця розташування об'єкта та наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою, у позивача виникло право розробити відповідний проект землеустрою та подати його на затвердження відповідачу протягом визначеного законодавством строку, а у відповідача відповідно виникає обов'язок розглянути поданий позивачем проект землеустрою та прийняти відповідне рішення про надання або про відмову у наданні земельної ділянки.
Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Статті 43 вказаного Закону визначає порядок оскарження, зупинення дії та скасування актів місцевих державних адміністрацій.
Згідно частини 3 даної статті розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Закон України «Про місцеві державні адміністрації» не надає голові державної адміністрації права самостійно скасовувати або визнавати такими, що втратили чинність свої попередні рішення.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади (до яких згідно із статтею 6 Конституції України належать і органи судової влади), їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, розпорядження голови державної адміністрації може втратити чинність лише в двох випадках - скасування його Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку
Втрата рішенням (розпорядженням) чинності є наслідком його скасування, відміни або визнання протиправним, недійсним тощо.
Суд вважає, що органи виконавчої влади, до яких віднесені також обласні та районні державні адміністрації, не можуть скасовувати, відміняти свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами виконавчої влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці п'ятому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009, № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).
Спірне розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 27.03.2009р. №309 винесено до спливу терміну, визначеного ч.11 ст. 151 ЗК України, протягом якого позивач мав право надати відповідачу розроблений проект землеустрою.
Всі висновки державних контролюючих органів щодо дотримання вимог законодавства при розміщенні на вищевказаній земельній ділянці судноверфі, повинні бути долучені до проекту землеустрою. Після подачі проекту землеустрою на затвердження відповідача, відповідач повинен дати їм оцінку та прийняти відповідне вмотивоване рішення про надання або відмову у наданні земельної ділянки.
Ті обставини, на які посилався відповідач у розпорядженні №309 - лист Державного комітету України по водному господарству про порушення вимог Водного кодексу України щодо зони охорони Каховського магістрального каналу, могли бути підставою для рішення про відмову у наданні позивачу вказаної земельної ділянки за результатами розгляду поданого позивачем проекту землеустрою, а не для визнання розпорядження №576 таким, що втратило чинності.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 27.03.2009р. №309.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача затвердити позивачу проект землеустрою та укласти з позивачем договір оренди вищевказаної земельної ділянки, то ці позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
По-перше, як вже зазначено вище, рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду може бути прийнято відповідачем лише після подачі позивачем відповідного проекту землеустрою на затвердження відповідачу.
З листа Херсонської обласної державної адміністрації від 12.07.2010р. №480-4026/0/8-10/67/404 та листа Каховської райдержадміністрації від 06.08.2010р. №3-1.11/1038 вбачається, що до цих державних адміністрацій від позивача проект землеустрою на затвердження не подавався. Доказів, які б спростували цей факт, позивач не надав.
Неподання позивачем на затвердження проекту землеустрою виключає і можливість прийняття державною адміністрацію відповідного рішення згідно ст.. 123 ЗК України, а тому факту безпідставної відмови відповідача у затвердженні проекту землеустрою або залишення його відповідачем без розгляду судом не встановлено.
По-друге, вищевказаний проект землеустрою підлягає обов'язковій державній землевпорядній експертизі, проте, як встановлено судом і підтверджено представниками позивача, такої експертизи вищевказаний проект землеустрою не проходив.
Статтею 1 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» визначено, що державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.
Об'єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру (ст..6 Закону).
Виконавцями державної експертизи є експерти, які працюють у складі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері державної експертизи і мають високу кваліфікацію та спеціальні знання, а також висококваліфіковані спеціалісти або наукові працівники, які залучаються цими органами до її проведення відповідно до закону (далі - експерти державної експертизи) (ст..7 Закону).
Згідно ст.. 35 вказаного Закону результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки. Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.
Таким чином, відсутність висновків державної землевпорядної експертизи відносно виготовленого позивачем проекту землеустрою унеможливлює прийняття відповідачем рішення про затвердження цього проекту.
По-третє, згідно з частиною 11 статті 123 ЗК (в редакції чинній на час звернення позивача до суду з даним позовом) відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Такий спосіб захисту прав передбачений, зокрема, у пункті 10 частини 2 статті 16 ЦК.
Вказані норми передбачають оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади до суду, який має надати правову оцінку їх відповідності вимогам закону, але не наділений повноваженнями щодо вирішення питань, віднесених до компетенції вказаних органів, у тому числі і щодо затвердження проекту землеустрою. Суд не вправі перебирати на себе виключні повноваження та функції відповідача стосовно вирішення питання про затвердження проекту землеустрою та про передачу земельної ділянки в оренду.
Відсутність рішення відповідача про передачу позивачу земельної ділянки в оренду унеможливлює й укладення договору її оренди.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 27.03.2009р. №309 «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження голови обласної державної адміністрації від 13 травня 2008 року №576».
В решті позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Судоверфь-Херсон» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суду, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 серпня 2010 р..
Суддя Кравченко К.В.
кат. 2.29