Справа № 495/6620/23
Номер провадження 3/495/2392/2023
28 серпня 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімова Н.Д., розглянувши матеріали, які надійшли від військової частини НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білгород-Дністровський Одеської області, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), суд -
До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 172-15 ч. 2 КУпАП
23.06.2023 року був складений протокол про адміністративне правопорушення ОД/VII/659, згідно з яким 22.06.2023 року о 06 год. 20 хв. під час проведення перевірки несення вартової служби на визначеному посту начальником складу в/ч НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 було виявлено, що військовослужбовець військової служби за контрактом солдат ОСОБА_1 не виконує визначені обов'язки чатового по охороні та обороні визначеного об'єкта, а спить у приміщенні визначеного поста щодо охорони та оборони складу. Таким чином, порушуючи законодавство України щодо встановленого порядку проходження військової служби в діях військовослужбовця ОСОБА_1 вбачаються ознаки військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а сам: недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В матеріалах, доданих до протоколу, міститься заява про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція ч. 2 ст. 172-15 КУпАП передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, полягає у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду. Недбалим ставленням до військової служби є несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов'язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія).
Несумлінне ставлення до службових обов'язків характеризує об'єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.
Суб'єктом даного правопорушення є військова службова особа. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування (примітка до ст. 172-13 КУпАП).
Особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов'язки постійно, а й тоді, коли вона робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов'язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.
Статтями 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, відміно служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період діє в Україні від 24 лютого 2022 року, після оприлюднення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово був продовжений та триває по сьогоднішній час.
Таким чином, на момент вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , а саме: 22.06.2023 року, на території України був встановлений та діяв особливий період.
Встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення ОД/VII/659 від 23.06.2023 року, поясненнями ОСОБА_1 , у яких він зазначив, дійсно спав та не виконував обов'язки чатового, рапортом та іншими доказами по справі.
Враховуючи наведене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП є щире розкаяння.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП не встановлено.
Згідно зі ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений розглядати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При цьому, у кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Згідно з ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.
Разом з тим, у КУпАП не закріплено визначення малозначного правопорушення та немає вказівок на його ознаки, однак у кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визначення діяння малозначним. Категорія (поняття) «малозначність» означає, що вчинене правопорушення не становить великої суспільної шкідливості й не завдало значних збитків державним або суспільним інтересам безпосередньо громадянам.
У контексті забезпечення дотримання принципів Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля утвердження верховенства права та європейських підходів до розуміння прав людини, 23.02.2006 року Верховною Радою України було прийнято Закон України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Основними цілями даного Закону є застосування практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) з метою забезпечення виконання рішення ЄСПЛ у справах проти України та впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.
Рішення ЄСПЛ є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Принцип верховенства права - одна з підвалин демократичного суспільства, яка закріплена в усіх статтях Конвенції.
Питання чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогам захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу пропорційності. Суд повинен проаналізувати чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, тобто чи не стануть вжиті заходи особистим і надмірним тягарем для правопорушника.
При розгляді даної справи про адміністративне правопорушення суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.
Так, приймаючи рішення по справі, враховуються правові позиції висловлені ЄСПЛ у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року) Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
На підставі вищевикладеного, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, обставину, що пом'якшує відповідальність, дані про особу порушника, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 172-15 КУпАП за малозначністю, оскільки діяння вчинене ним, містило в собі усі юридичні і суб'єктивні ознаки, що характеризують правопорушення передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, однак внаслідок всіх конкретних обставин воно не відповідало тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема, дії правопорушника суб'єктивно не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам.
Враховуючи наведене, суд вважає, що ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності передбаченої ч. 2 ст.172-15 КУпАП за малозначністю, оголосивши йому усне зауваження, а провадження у справі закрити.
Керуючись ст. ст. 22, ст.172-15, 283, 284 КУпАП, суд -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та оголосити йому усне зауваження.
Адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Н.Д. Анісімова