31 серпня 2023 року
м. Рівне
Справа № 568/248/23
Провадження № 22-ц/4815/701/23
Рівненський апеляційний суд в складі:
головуючого судді Боймиструка С.В.,
суддів: Ковальчук Н.М., Хилевич С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи апеляційну скаргу адвоката Прядуна Олександра Марковича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,
В лютому 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд збільшити розмір аліментів та щомісячно стягувати з ОСОБА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються за рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 25.03.2021р. по справі № 568/1223/20, наступним чином:
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Вирішено з набранням законної сили рішення виконавчий лист № 568/1223/20 виданий 27.05.2021 повернути до Радивилівського районного суду Рівненської області з закриттям виконавчого провадження.
В апеляційній скарзі адвокат Прядун Олександр Маркович, діючий від імені ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та закрити провадження у справі.
Зауважує, що позивач не надала жодного доказу про покращення матеріального стану відповідача.
Зазначає, що позивач подала безпідставний позов з метою збагатитися, оскільки вважає, що зарплата військовослужбовця є достатньою для цього.
Вказує, що в травні 2022 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою про зміну способу стягнення аліментів, де ставила аналогічну позовну вимогу про стягнення 1/4 всіх видів заробітку (доходу) відповідача. Тобто під збільшенням розміру аліментів вона фактично хоче змінити спосіб стягнення.
Також стверджує, що відповідач постійно несе витрати на своє утримання та непрацездатних батьків.
Крім того доводить, що судом проігноровано імперативну норму закону встановлену ст. 251 ЦПК України, яка передбачає обов'язок суду зупинити провадження у справі, винісши ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Звертає увагу, що матеріальний стан позивачки також покращився, оскільки на даний час вона офіційно працевлаштована, а з відповідача щомісячно утримаються аліменти на утримання двох дітей та сплату заборгованості.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на законність оскаржуваного рішення суду та необґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч.1,ч.4 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що за рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 25.03.2021р. у справі № 568/1223/20 з відповідача на користь позивача стягуються аліменти щомісячно в твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до його повноліття (а.с.8-9).
Дитина ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю, позивачем по справі.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №63 від 18.03.2022р. ОСОБА_1 призваний по мобілізації, призначений на посаду лінійним наглядачем відділення зв'язку взводу зв'язку інженерно-позиційного батальйону та йому встановлений оклад 2550 грн. (а.с. 12).
Відповідно до довідки №795 від 28.02.2023р. відповідач ОСОБА_1 з 18.03.2022р. по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч.1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Отже, враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Таким чином, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).
Аналіз положень статті 192 СК України свідчить про те, що зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Суд, встановивши відмінність предмету позову у справі №568/447/22 та у справі, що переглядається, прийшов до вірного висновку про можливість вирішення справи з урахування ст.192 СК України.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції врахував зміну обставин з моменту призначення аліментів, а саме працевлаштування відповідача, що стало наслідком покращення матеріально стану.
Стосовно призначення до стягнення 1/4 частини від доходу слід зазначити, що такий розмір відповідач будь-яким чином не спростував, оскільки доказів перебування на його утриманні інших осіб не надав, як і доказів, що такий розмір буде надмірно обтяжливим або ж порушить принцип рівності прав та обов'язків батьків щодо утримання дитини. В свою чергу рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а у справах щодо дітей потрібно виходити з врахування їх найкращих інтересів.
Відповідно суд дійшов правильного висновку, що з віком дитини зростають потреби, а тому розмір аліментів у 1/4 частині від доходу відповідача, повністю буде відповідати інтересам дитини.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про ігнорування місцевим судом вимог ст. 253 ЦПК України, оскільки оцінка доводам про зупинення провадження надана в ухвалі суду, яка набрала законної сили та не оскаржувалась сторонами.
З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Прядуна Олександра Марковича, діючого від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Боймиструк С.В.
Судді: Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.